ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
19.12.2007 р. № 6/137
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Добрянська Я.І.,
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Колективне підприємство "Київтрактородеталь"
до Державна податкова інспекція у Солом"янському районі міста Києва
про скасування рішення
за участю представників
позивача Ніколенко А.Г. (довіреність від 24.05.2007 р. № 5), Дрововоз Ю.С.. (довіреність від 29.10.2007 р. № 14)
відповідача Бузюрова І.А. (довіреність від 30.10.2007 р. № 142); Гега В.В. (довіреність від 05.07.2007 р. № 98); Бурлак В.А. (довіреність від 02.10.2007 р. № 128)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.12.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Колективне підприємство «Київтрактородеталь»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва від 13.09.2007 р. № 0000702202/1 на суму 174549,71 грн. повністю.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 185/94-ВР).
Позивач вважає, що при перевірці дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні ним фінансово-господарської діяльності перевіряючими встановлено та відображено у акті порушення проведення розрахунків з фірмою «Jungheinrich AG” (Німеччина) за експортним контрактом від 01.05.2003 р. № 005/03.
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне.
Позивач в порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»перевищив 90 -денний термін з дати митного оформлення продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Таку ліцензію позивач не отримував.
Відповідач стверджує, що застосування до позивача штрафних санкцій згідно ст.. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Підставою для нарахуванням пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД були матеріали перевірки, проведеної ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (акт перевірки від 05.04.06р. №2658-1126/23-04-05786092 - далі Акт перевірки).
На підставі акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийняте рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.04.2006р. № 0000342202/0 на загальну суму 225542,85 грн.
Позивач не погодився з вказаним рішенням та оскаржив його в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
За результатами розгляду первинної скарги КП „Київтрактородеталь" від 04.05.2006р. №01-23/556 на рішення від 20.04.2006р. №0000342202/0, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 9357/10/25-010 від 03.07.2006р., яким було донараховано штрафні (фінансові) санкції - пеню у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 225542,85 грн. та відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій" №253 від 21.06.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. №567/5758 90 ( із змінами і доповненнями), винесено нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.07.2006р. №0000702202/0 на суму 225542,85 грн..
Як свідчать обставини справи, за результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.09.2006р. №0000702202/0 у зв'язку з наданням КП «Київтрактородеталь»додаткових матеріалів по справі, було частково скасовано. Розмір пені після розгляду скарги становить 174549,71 грн.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, КП „Київтрактородеталь" уклало ряд зовнішньоекономічних контрактів, зокрема, з фірмою «Jungheinrich AG” (Німеччина) (Покупець) були укладені контракти на експорт товарів (деталі для електронавантажувачів) №1 від 10.01.2002р. та №005/03Е від 01.05.2003р.
Станом на 01.01.2006р. було встановлено протерміновану дебіторську заборгованість у сумі 23613,45 Євро відповідно до контракту №005/03Е від 01.05.2003р.
На думку підприємства, відповідачем не були враховані всі документи, які були надані до розгляду скарги. А саме, ВМД №130238 від 09.06.2003р. на суму 844,00 Євро, ВМД №124923 від 21.05.2003р. на суму 13890,00 Євро, ВМД №124923 від 21.05.03р. на суму 16740,00 Євро на загальну суму 18974,00 Євро.
З висновками, викладеними акті перевірки, суд погоджується з наступних підстав.
Як свідчать обставини справи, вищевказані ВМД не були включені ДПІ у Солом'янському районі м. Києва до розрахунків за контрактом №005/ОЗЕ від 01.05.2003р., оскільки повернення бракованої продукції за даними вантажно-митними деклараціями здійснювалося по іншому контракту - контракту № 1 від 10.01.2002р.
До повторної скарги КП „Київтрактородеталь" також було представлено ВМД №130238 від 09.06.2003р., №124923 від 21.05.03р., рахунок №575.06/03 від 22.04.2003р. ВМД №130238 від 09.06.2003р.
підпірне колесо (50126345), 1шт.;
- палець (50009608), 200шт. ВМД№ 124923 від 21.05.03р.:
підпірні колеса (50126345), 4шт. на загальну суму 392,68 євро; рульовий вал (50052334), 14шт. на загальну суму 145,32 євро; тримач цепу (42312290), 200шт. на загальну суму 1380,00 євро; рульова установка (50127298), 1шт. на суму 26,9євро;
копель (50264676), 248 шт. на загальну суму 23064,00 євро;
- копель (50294676), 200шт. на загальну суму 18600,00євро.
Судом встановлено, що товар (колесо (50126345) 5шт.) було повернуто нерезидентом, як брак, по контракту №1 від 10.01.2002р. з фірмою «Jungheinrich AG” (Німеччина), про що свідчать ВМД №130238 від 09.06.2003р., № 124923 від 21.05.2003р. Згідно з інформацією, наведеною в графі 40 вказаних ВМД, першопочатковий експорт даного товару також здійснено по контракту № 1 від 10.01.2002р.
Статтею 1 Закону України №185/94 передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно із ст. 2 вищезазначеного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст.4 вищевказаного Закону №185/94, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Згідно із п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 із змінами та доповненнями обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.
На думку позивача, пеня за порушення термінів розрахунків за експортними та імпортними операціями є фінансовою санкцією за неналежне виконання як грошових зобов'язань, так і зобов'язань щодо обов'язкових платежів, тому відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафні (фінансові) санкції в період дії мораторію.
Суд не погоджується з таким висновком позивача, з огляду на наступні обставини.
Згідно з Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343 від 14.05.1992р. (із змінами та доповненнями), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац 24 ст. 1 Закону).
При цьому, відповідно до п. З ст. 12 вказаного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до ст. 16 та застосування штрафних санкцій відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями).
Зважаючи на викладене, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені ст. 16 та пп. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 цього Закону, не застосовуються.
Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.
Окрім того, незалежно від дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, застосовуються на загальних підставах інші штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог податкового та валютного законодавства, порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, порушення норм з регулювання обігу готівки, а також інші штрафні (фінансові) санкції, передбачені законодавчими актами України, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби України, крім штрафних санкцій та пені, передбачених ст. 16 та пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Пеня в сфері зовнішньоекономічних відносин не є неустойкою або фінансовою санкцією за виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів, а оскаржуване позивачем рішення про нарахування валютної пені не є документом про стягнення.
За таких обставин, суд вважає, що нарахувавши позивачу пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Таким чином, нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у розмірі 174549,71 грн. до КП „Київтрактородеталь" відповідає вимогам діючого законодавства.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення, які відповідають чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не надав суду належних доказів щодо правомірності заявлених вимог.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. В позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.