ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
27.02.2008 р. № 6/166
За позовом Творча спілка "Творчість"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень
Головуючий Суддя Добрянська Я.І.
Судді : Келеберда В.І. Пилипенко О.Є.
Секретар Зубко Л.П.
а участю представників сторін
від позивача Митник В.І.. (довіреність від 05.12.2007 р. б/н); Смірнов О.С.. (довіреність від 10.10.2007 р. б/н); Баланчук С.О.(довіреність від 20.10.2007 р. б/н); Смоль О.В. (довіреність від 10.08.2007 р. № П/01-50-0/ЮР-13)
від відповідача Косяченко І.В. (довіреність від 03.12.2007 р. № 5896/9/10-017); Аліфанов Т.Ю. (довіреність від 04.09.2007 р. № 4361/9/10-017); Мишковець О.В. (довіреність від 24.12.2007 р. № 789/9/10-017); Борова І.В. (довіреність від 05.11.2007 р. № 5375/9/10-017); Стрелецька О.В. (довіреність від 05.11.2007 р. № 5376/9/10-017); Карпік О.А. (довіреність від 21.02.2008 р. №735/9/10-017); Половинка О.В., Малига К.А., Кіяшко Н.В.
представника прокуратури Голосіївського району м. Києва Шевченко Ю.В.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.02.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Творча спілка «Творчість»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0000232203/0, № 0000232203/1 на суму 6 085 828,00 грн., № 0000242203/0, № 0000242203/1на суму 4 519 264,00 грн. .
В обґрунтування позову позивач Творча спілка «Туворчість»зазначає, що позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п.п. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.11.9 п.7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону № 283/97-ВР (далі -Закон № 283/97-ВР) та п. 2.1 ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1998 р. №168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).
Позивач вважає, що правомірно визначив доходи отримані від переданих в користування предметів авторського права як роялті та включив до складу пасивних доходів, визначених п.п. 7.11.3 п. 7.11 ст. 7 Закону № 283/97-ВР. На думку позивача, відповідач неправомірно відніс вказані доходи до доходів, які підлягають оподаткуванню на загальних підставах, оскільки, Творча спілка не зареєстрована платником податку на додану вартість.
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне.
На думку відповідача, позивач безпідставно завищив валові витрати, в порушення п.п. 4.1 п. 4.1 ст. 4 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 3 057 742,00 грн. та занижено податок на додану вартість в розмірі 2 259 632,00 грн. в порушення п. 2.1 ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1, ст.. 3 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В зв'язку з чим до підприємства були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п.п. 17.1.3 та п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Відповідач стверджує, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства Творчої спілки «Творчість»за період діяльності з 01.01.2004 р. по 12.07.2007 р., за результатами якої був складений акт від 12.07.2007 р. № 387/1-22-30-26194941 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.07.2007 р № 0000232203/0 та № 0000242203/0, за якими донараховано:
- податку на прибуток у розмірі 6 085 828,00 грн., в т. ч.: основний платіж 3 057 742,00 грн., фінансова санкція 3 057 742,00 грн.
- податку на додану вартість у розмірі 4 519 264,00 грн., в т. ч.: основний платіж 2 259 632,00 грн., фінансова санкція 2 259 632,00 грн.
Не погодившись із рішенням податкового органу, спілкою були подані скарги від 20.07.2007 р., від 30.07.2007 р. та від 06.08.2007 р. до ДШ у Голосіївському районі м. Києва на податкові повідомлення-рішення № 0000232203/0 та № 0000242203/0.
Керуючись вимогами п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондам»та пп. 1 п. 9 Положення «Про внесення змін до Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 03.03.1998р. № 93, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.1998 р. за № 176/2616 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами), ДПІ у Голосіївському районі м. Києва рішенням про результати розгляду скарги від 27.08.2007 р. № 14141/10/25-011, залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 24.07.2007 р. № 0000232203/0 та № 0000242203/0, а скаргу товариства - без задоволення.
За результатами розгляду були прийняті податкові повідомлення -рішення від 27.08.2007 р. № 0000232203/1 та № 0000242203/1.
Позивачем 14.09.2007 р. зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені в апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві.
Розглянувши доводи скарги позивача, ДПА у м. Києві прийняла рішення від 26.09.2007 р. № 3502/10/25-114, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення 27.08.2007 р. № 0000232203/1 та № 0000242203/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. Документальне підтвердження того, що отримані ТС «Творчість»суми роялті відносяться до категорії пасивних доходів знаходиться в п.п. 7.11.13 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в якому вказано, що під терміном «пасивні доходи»слід розуміти - доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті. Тому, на думку позивача, відповідач неправомірно відніс вказані доходи до доходів, які підлягають оподаткуванню на загальних підставах, оскільки, Творча спілка не зареєстрована платником податку на додану вартість.
Суд не погоджується з висновками акту перевірки з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Творча спілка „Творчість" взята на облік, як неприбуткова організація (ознака неприбутковості 0007 - творчі спілки), у Голосіївському районі м. Києва від 28.05.02 р. за № 7311, перереєстрована 12.08.04 р. №28064/10/19-2010 та 02.06.05 р. № 12778 в зв'язку зі зміною керівника.
За результатами проведеної відповідачем планової перевірки було встановлено, що Творчою спілкою "Творчість" порушено вимоги:
п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. .4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 3057742,0 грн.
п.2.1 ст.2, та п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від та Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2259632 грн.
Судом встановлено, що відповідно до Статуту Творчої спілки «Творчість», зі змінами і доповненнями, творча спілка «Творчість»є добровільним об'єднанням творчих працівників, неприбутковою організацією. Одними з джерел формування майна та коштів спілки є винагороди за управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав, роялті.
Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 12.08.2004 року №28064/10/19-2010 та від 02.06.2005 року №32500/10/19-2021, згідно з якими Творча спілка «Творчість»узята на облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Київ і є неприбутковою організацією (7 - творчі спілки).
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та НМПС «Трудовий Союз»були укладені договори на передачу майнових прав (копії в матеріалах справи). Предметом вказаних договорів є передача майнових прав автора згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права»іншій особі згідно з положеннями ст.. 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Також, між ТС «Творчість»(ліцензіар) та ТОВ Київ -Фарм», ВАТ СК «Дія», Корпорацією «Співдружність», ТОВ «Райдуга», ТОВ «8н8», ТОВ «Мінерал», ТОВ «Перестраховий брокераж»(ліцензіати) укладені ліцензійні угоди на відшкодування роялті (копії в матеріалах справи). Предметом зазначених ліцензійних угод є надання позивачем ліцензіатам ліцензії на використання об'єктів права інтелектуальної власності.
Сплата податку на прибуток регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону від 22.05.1997 р. №283/97-ВР.
Стаття 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає порядок оподаткування операцій особливого виду. Зокрема пункт 7.11 передбачає порядок оподаткування податком на прибуток неприбуткових установ і організацій
Так, в абзаці б) п.п. 7.11.1 п. 7.11. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказано, що ця стаття застосовується до неприбуткових установ і організацій, які є благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками. Таким чином, оподаткування господарських операцій творчої спілки «Творчість»проводиться відповідно до вимог п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з п.п. 7.11.3 п. 7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «б»підпункту 7.11.1, отримані у вигляді пасивних доходів.
При цьому, в підпункті 7.11.13 п. 7.11 ст.7 вищевказаного Закону наведене визначення пасивних доходів, відповідно до якого під терміном «пасивні доходи»слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.
Згідно з п. 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео-або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.
Відповідно до акту перевірки ДШ у Голосіївському районі м. Києва від 12.07.2007р. №387-22-30-26194941, ТС «Творчість»отримані від авторів майнові права (комп'ютерні програми) були передані до підприємств за ліцензійними договорами, в яких зазначається, що ліцензія на використання об'єктів права інтелектуальної власності є складовою частиною договору, при цьому сума роялті визначається в залежності від переданих в користування предметів авторського права
Відповідно до статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Виходячи з вищевикладеного, творчою спілкою «Творчість»за ліцензійними договорами було передано підприємствам ліцензію (дозвіл) на використання об'єкта права інтелектуальної власності (комп'ютерними програмами), при цьому винагорода творчої спілки «Творчість»як неприбуткової організації за наданий дозвіл підприємствам на використання комп'ютерних програм, є роялті, який відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відноситься до пасивного доходу, що звільняється від оподаткування податком на прибуток. При цьому, законодавство України, зокрема Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», не передбачає складання будь-яких, інших документів, в яких було б зазначено, що отримана ТС «Творчість»винагорода за ліцензійними договорами відноситься до пасивних доходів.
Також, суд не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення ТС «Творчість» п. 2 «Методичних рекомендацій щодо віднесення витрат до складу валових витрат», затверджених наказом Міністерства у справах науки і технології від 21.01.99р. №15, до перевірки не надано рішення Держпатенту України щодо реєстрації договорів на передачу майнових прав автора. В зв'язку з чим в акті перевірки зроблений висновок, що ТС «Творчість»не мало та не обліковувало на балансі підприємства майнові права.
Однак, у «Методичних рекомендаціях щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових», вказано, що ці Методичні рекомендації визначають перелік витрат подвійного призначення на науково-технічне забезпечення господарської діяльності, винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів для їх використання в господарській діяльності платника податку, які відносяться складу валових відповідно до підпункту 5.4.2 статті 5 Закону України № 283/97-ВР.
Тобто, дані Методичні рекомендації визначають перелік документів необхідних для формування податкового обліку і не є обов'язковими для обліку майнових прав на балансі підприємства. Крім того, зазначені майнові права були передані авторами, відповідно до акту перевірки, безкорисно, тобто творча спілка не понесла витрати при отриманні майнових прав, і тому взагалі отримання зазначених майнових прав не підлягає віднесенню до складу валових витрат.
Також, необхідно вказати, що «Методичні рекомендації щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових»не є законодавчим документом, а несуть лише рекомендаційних характер.
Відповідач зазначає, що в ході перевірки не надано розрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.03р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті)».
Відповідно до Постанови КМ України від 18.01.2003р. №72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті)», Кабінет Міністрів України постановив затвердити мінімальні ставки:
1) авторської винагороди (роялті) за:
публічне виконання, публічний показ, публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) творів науки, літератури і мистецтва;
відтворення і (або) опублікування творів, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, комерційний прокат їх примірників;
відтворення і (або) опублікування творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва ;
використання, у тому числі відтворення, творів архітектури (додаток 4);
відтворення і (або) опублікування примірників творів наукової, художньої, публіцистичної та іншої літератури і музичного мистецтва, зафіксованих поліграфічним способом ;
2) винагороди (роялті):
виконавцям за публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) виконань, зафіксованих в опублікованих без комерційної мети фонограмах (або) відеограмах, за публічне сповіщення у прямому ефірі незафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань;
виробникам фонограм, виробникам відеограм за публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) їх фонограм і (або) відеограм, опублікованих без комерційної мети.
Тобто, Постанова КМ України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті)» від 18 січня 2003 року № 72 не передбачає обов'язковість проведення розрахунків для підтвердження роялті, а лише визначає мінімальний розмір ставок винагороди (роялті) за користування окремих видів авторських прав, при цьому мінімальний розмір винагороди за користування комп'ютерними програмами поставою КМУ «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті)»не визначений.
Таким чином, застосування відповідачем положень постанови КМУ «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті)»від 18.01.2003 року №7 2 є безпідставним.
Відповідач стверджує, що при проведенні зустрічних перевірок підприємств, які уклали ліцензійні угоди, вставлено, що в порушення ст. 47 Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.93р. №3792-ХІІ, особи, які використовували твори, не надали точний перелік використання творів разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від використання творів разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.
Суд з такою позицією відповідача не погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 року № 3792-ХІІ визначено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом. Допускається утворення окремих організацій, які управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, які управляють різними майновими правами в інтересах різних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обмовленому розмірі. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть також доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій.
Отже, стаття 47 Закону України «Про авторське право та суміжні права»не визначає обов'язковість надання особами, що використовували комп'ютерні програми, які в розумінні Закону України «Про авторське право та суміжні права»не є твором, переліку використання комп'ютерних програм разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі, тому визначене в акті перевірки порушення статті 47 Закону України «Про авторське право та суміжні права»є нормативно не підтвердженим.
Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, зазначає, що на перевірку не надано актів введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, ведення яких передбачено Наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2004 року № 732 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2004р. за №1580/10179.
В «Порядку застосування типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів», затверджених наказом Міністерством фінансів України від 22.11.2004 року №732, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 14.12.2004 року №1580/10179, вказано, що акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів застосовується підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності для оформлення операцій із введення в господарський оборот і використання окремих придбаних (створених) об'єктів права інтелектуальної власності.
Творчою спілкою «Творчість»отримані предмети авторського права (комп'ютерні програми) не використовувалися у власному господарському обороті, а були передані іншим підприємствам за ліцензійними договорами, тому складання акту введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності, передбачене Порядком застосування типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, не є обов'язковими.
Отже, вищезазначені доходи не підлягають оподаткуванню відповідно до пп.4.1.1, п.4.1, ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Щодо порушення Творчою спілкою «Творчість» п.п. 2.3.1. п. 2.3 ст. 2, п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Стаття 2 Закону України «Про податок на додану вартість»містить виключний перелік осіб, які можуть бути платниками податку на додану вартість, а саме платником податку є будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримував роялті у вигляді щомісячних платежів за використання комп'ютерних програм за ліцензійними угодами. Відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України № 168/97-ВР, не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.
Судом встановлено, що ТС «Творчість»не є суб'єктом права власності на об'єкти авторського права (комп'ютерні програми), а є лише суб'єктом майнового авторського права. Всі доходи, отримані позивачем за ліцензійними угодами є роялті. Законодавець не визначає граничний або максимальний розмір пасивних доходів. Таким чином, позивач не підпадає під дію п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону , а отже, не підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість».
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення, які відповідають чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 70 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний адміністративний суд м. Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24.07.2007 року за №0000232203/0, №0000242203/0 та від 27.08.2007 року за №0000232203/1, №0000242203/1
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Творчості спілки «Творчість» з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий Суддя Добрянська Я.І.
Судді Келеберда В.І.