ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
24.12.2007 р. № 6/73
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Добрянська Я.І.,
секретаря судового засідання Зубко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державна податкова інспекція у Солом"янському районі міста Києва
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Акме Плюс" Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітенг"
про визнання недійсним Договору та стягнення в дохід держави коштів у сумі 336911,20 грн.
За участю представників сторін
Позивача Мокрицька К.В. (довіреність від 31.05.2007 р. № 79)
Відповідача Рибіцький В.М.. (довіреність від 09.01.2007 р. б/н)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.12.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Акме Плюс»та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітенг»про визнання недійсним договору № 41 від 26.09.2002 р., укладеного між цими сторонами та стягнення в дохід держави кошти в сумі 336 911,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що вказаний договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на той факт, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28.01.2005 р. по справі № 4357 визнано недійсними установчі документи, статут та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітенг»з моменту реєстрації з причини його реєстрації на підставних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2., як засновників суб'єкта господарювання з використанням загубленого документа, що посвідчує особу.
На думку представника позивача, вказані дії контрагентів за даним договором, призвели до ненадходження коштів до бюджету (несплата податкових зобов'язань з податку на додану вартість).
Представники відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітенг»в судове засідання не з'явилися, заперечень по справі не надали.
Представник відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Акме Плюс»проти позову заперечує та в обґрунтування заперечень посилається на наступне. ТОВ «Акме Плюс», Контрагент на час здійснення правочину, а саме, 26.09.2002 р., ТОВ «Бітенг»був включений до Єдиного реєстру підприємств, установ та організацій України, а діючим законодавством не передбачено обов'язок сторони здійснювати перевірку установчих документів сторони за договором.
Тому, на думку відповідача 1, ТОВ «Акме Плюс»при укладенні та виконанні договору № 41 жодного порушення чинного законодавства України не вчинило.
Також, відповідача 1 вважає, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, оскільки угода між ТОВ «Акме Плюс»та ТОВ «Бітенг»була укладена в 2002 році.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позивачем - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, поданий позов про визнання недійсним договору від 26.09.2002 р. № 41, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акме Плюс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бітенг»на суму 336 911,20 грн. Підставою для подання позову став той факт, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28.01.2005 р. по справі № 4357 були визнані недійсними установчі документи, статут та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітенг»(код 31993458) з моменту реєстрації з причини його реєстрації на підставних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2., як засновників суб'єкта господарювання з використанням загубленого документа, що посвідчує особу.
Позивач вважає, що, оскільки рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28.01.2005 р. по справі № 4357 були визнані недійсними установчі документи, статут та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітенг», то суми сплачені по податковим накладним ТОВ «Бітенг»та віднесені до податкового кредиту у сумі 56 151,87 грн. (у тому числі по звітним періодам жовтень 2002 р. -12 594,00 грн., листопад 2002 р. -7 500,00 грн., грудень 2002 р. -5 833,33 грн., січень 2003 р. -19 000,00 грн., березень 2003 р. -11 224,53 грн.) не можуть бути прийнятими до уваги, так як, податкові накладні виписані замовнику ТОВ «Акме Плюс»складалися та підписувалися невстановленою особою, яка не мала відношення до фінансово -господарської діяльності ТОВ «Бітенг».
На думку позивача дані обставини свідчать про те, що угода між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акме Плюс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бітенг»була укладена з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів підприємства.
Відповідач 1 ТОВ «Акме Плюс»з позицією позивача не погоджується, виходячи з того, що між відповідачем 1 та ТОВ «Бітенг»був укладений Договір підряду від 26.09.2002 р. № 41. Виконання вказаного договору підтверджується наступними документами:
- актом виконаних робіт № 1 за січень 2003 р. на суму 11 841,60 грн.;
- актом виконаних робіт № 1 за січень 2003 р. на суму 9 600,00 грн.;
- актом виконаних робіт № 1 за січень 2003 р. на суму 49 905, 60 грн.;
- актом виконаних робіт № 1 за жовтень 2002 р. на суму 75 564,00 грн. грн.;
- актом виконаних робіт № 1 за березень 2003 р. на суму 23 624,40 грн.;
- актом виконаних робіт № 1 за березень 2003 р. на суму 147 648,00 грн.
- актом виконаних робіт № 1 за березень 2003 р. на суму 18 727,60 грн.;
- податковою накладною від 31.10.2002 р. № 317 на суму 75564,00 грн.
- податковою накладною від 30.11.2002 р. № 1 на суму 45 000,00 грн.
- податковою накладною від 03.12.2002 р. № 123 на суму 30 000,00 грн.
- податковою накладною від 04.12.2002 р. № 124 на суму 40 000,00 грн.
- податковою накладною від 06.12.2002 р. № 111111 на суму 35 000,00 грн.
- податковою накладною від 16.12.2002 р. № 129 на суму 28 000,00 грн.
- податковою накладною від 26.12.2002 р. № 135 на суму 16 000,00 грн.
- податковою накладною від 28.03.2003 р. № 156 на суму 67 347,18 грн.
Контрагент за даною угодою ТОВ «Бітенг»був включений до Єдиного реєстру підприємств, установ та організацій України.
Також, відповідач 1 вважає, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, оскільки угода між ТОВ «Акме Плюс»та ТОВ «Бітенг» була укладена в 2002 році, а позивач звернувся з позовом до суду в вересні 2007 р.
Окрім того, на думку відповідача 1, законодавець не передбачив обов'язок сторони здійснювати перевірку установчих документів сторони за договором.
Суд із твердженням позивача щодо неправомірності даної угоди не погоджується виходячи з наступного.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Саме визнання у судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітенг», не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки правовідносини між сторонами відбувалися в момент чинної державної реєстрації відповідача 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до п. 22 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»(із змінами та доповненнями), саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та /або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.
Судом встановлено, що на момент укладення спірного договору шляхом обміну документами (акт пред'явлення до часткової оплати простого векселя) Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітенг»перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.
У відповідності до вимог ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність з 1 січня 2004 року, якщо угода укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, то вона є недійсною.
При наявності умислу на укладення такої угоди у обох сторін -в разі виконання угоди обома сторонами -в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного , стягується в доход держави.
Цивільний кодекс України, який набрав чинність 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.
Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сп лати податків.
Позивачем не надано доказів щодо несплати сторонами за угодою ТОВ «Акме Плюс»та ТОВ «Бітенг»податків до бюджету.
Згідно з абз. 4 п. 11 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 26.04.2002 р. № 04-5/491 (із змінами та доповненнями), умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутністю таких повноважень, наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Договір підряду № 41 укладений між ТОВ «Акме Плюс»та ТОВ «Бітенг» 26.09.2002 р., рішення Подільського районного суду м. Києва про визнання недійсними установчих документів, статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Бітенг» по справі № 4357 постановлене 28.01.2005 р., тобто після вчинення даної господарської операції.
Позивач не надав належно допустимих доказів щодо умислу юридичної особи на укладення вказаного договору, що призвело до несплати податків до бюджету ТОВ «Бітенг»чи ТОВ «Акме Плюс».
Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.
Як вже зазначалося вище, господарська операція (Договір підряду № 41 по виконанню будівельних робіт) між сторонами відбувалася в період з жовтня 2002 р. по березень 2003 р. Відповідно до ст.. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, позивачем недотримані строки звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною. За таких умов суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача 1 адміністративної санкції у вигляді конфіскації.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам позивач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності заявлених ним позовних вимог.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. В позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.