ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
25.10.2007 р. № 6/59
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Добрянської Я.І.,
секретаря судового засідання Отрюх Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Закрите акціонерне товариство "НВО "Червона хвиля"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про про скасування повідомлення - рішення
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.10.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Закрите акціонерне товариство «Науково-виробничого об'єднання «Червона хвиля»звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про:
- визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, винесених Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва № 0000052302/0, № 0000062302/0 від 17.01.2007 р. та № 0000071703/2 від 18.06.2007 року повністю.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1998 р. №168/97-ВР.
Позивач вважає, що правомірно відніс до складу валових витрат послуги по оренді залу для концерту, послуги по використанню роумінгу та включив до податкового кредиту у травні та липні 2005 р. суму податку на додану вартість на придбання послуг отриманих від ТОВ «Акона».
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне.
ЗАТ НВО «Червона хвиля»здійснював господарську діяльність, яка не передбачена Статутом товариства, а тому підприємство не мало права відносити до валових витрат суми коштів, що не пов'язані з веденням такої діяльності. Позивач неправомірно відніс до валових витрат оплату послуг зв'язку UMC (роумінг, мелодія, лого), як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю, чим порушив п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підприємством в порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не донарахований податок з доходів фізичних осіб за здійснені його працівником телефонні розмови, що розглядається як додаткове благо, одержане працівником від свого працедавця. Також, позивачем порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до податкового кредиту в травні та липні 2005 р. суму ПДВ в розмірі 5434,00 грн. на придбання послуг отриманих від ТОВ «Акона», які не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Відповідач стверджує, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідачем -Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі м. Києва 28.12.2006 року була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2006 р., за результатами якої було складено акт № 788/1-23-02-25203098 та винесені податкові повідомлення -рішення:
Від 17.01.2007 р. № 0000052302/0 на суму 11875,50 грн. (з яких 7917,00 грн. -основного платежу та 3958,50 грн. -штрафні санкції) про донарахування податку на прибуток;
Від 17.01.2007 р. № 0000062302/0 на суму 9499,50 грн. (з яких 6333,00 грн. -основного платежу та 3166,50 грн. -штрафні санкції) про донарахування податку на додану вартість;
Від 18.06.2007 р. №0000071703/2 на суму 1752,78 грн. (з яких 584,26 грн. -основного платежу та 1168,52 грн. -штрафні санкції) про донарахування податку з доходів найманих працівників.
Позивачем було оскаржено в апеляційному порядку, відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, податкове повідомлення - рішення № 0000071703/0. За результатами розгляду скарги, дане податкове повідомлення -рішення було скасоване в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 81,80 грн. та штрафної санкції в сумі 1168,52 грн. та було прийняте нове податкове повідомлення -рішення від 18.06.2007 р. № 0000071703/2 на загальну суму 1752,78 грн. з яких 584,26 грн. -основного платежу та 1168,52 грн. -штрафні санкції).
З висновками, викладеними акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Згідно з ч. 2 ст. 57 цього Кодексу, мета та предмет діяльності підприємства визначаються його статутом.
Довідка статистики містить лише основні види підприємницької діяльності, а отже, відсутність у даній довідці інших видів діяльності, передбачених статутом, не означає, що таку діяльність не дозволяється здійснювати.
Відповідно до п.п. 3.2.22 розділу 3 Статуту ЗАТ «НВО «Червона хвиля», предметом діяльності товариства є діяльність з організації ярмарків, виставок, конгресів, семінарів, конференцій, симпозіумів, концертів (у тому числі комерційних), а також заходів по зв'язкам з громадськістю та співвітчизників за кордоном, тощо.
Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004р. № 67 (втратив чинність на підставі наказу ДК України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.04.2007р. № 54) затверджено форми реєстраційних карток з метою забезпечення виконання законодавчих актів щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Наказом затверджено форму № 2 реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації. Як вбачається із наведеної форми № 2, реєстраційна картка обмежена кількістю внесення видів діяльності юридичної особи, а передбачає надання інформації тільки стосовно основних її видів діяльності.
Закрите акціонерне товариство «НВО «Червона хвиля»є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном (ст. 74 ГК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проводив організацію концерту Юрія Башмета і симфонічного оркестру «Новая Россия»у 2005 році на підставі Контракту № 21/04 від 21.04.2005 р. з нерезидентом -компанією “Interlink Metals Inc.”, США про співробітництво в області зміцнення культурних зв'язків між Україною та Росією шляхом проведення концерту Ю.Башмета (Росія) і симфонічного оркестру «Новая Россия», який повинен був відбутися 29.06.2005 р. в Національному палаці «Україна».
Оскільки, проведення концертної діяльності потребує наявності ліцензії та з метою виконання взятих на себе зобов'язань по даному контракту № 21/04 від 21.04.2005 р. ЗАТ НВО «Червона хвиля»уклав Договір № 27/04 від 27.04.2005 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Акона»про спільне проведення концерту Ю.Башмета та симфонічного оркестру «Новая Россия»в м. Києві.
Відповідно до ст.. 901 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язується оплатити виконавцеві надану за договором про надання послуг послугу, якщо інше не встановлено цим договором. Згідно п. 3.1 та п. 3.2 ст. 3 Контракту № 21/04 «Средства от реализации билетов на концерт «Исполнителей»направляются на погашение расходов Стороне 2, возникших при проведении концерта. После выплаты всех затрат и уплаты всех налогов оставшаяся сумма - прибыль от реализации билетов за концерт «Исполнителя»остается на счете Стороны 2».
Отже, даний Контракт є оплатним договором про надання послуг, оскільки визначає порядок та розмір оплати позивачу наданих ним послуг з організації вищевказаного концерту Ю.Башмета та симфонічного оркестру «Новая Россия».
Як вбачається з договору № 27/04 від 27.04.2005 р. укладеного між ЗАТ «НВО «Червона хвиля»та ТОВ «Акона»про надання послуг, а саме: оренда залу, продаж квитків, проведення рекламних заходів та інше. Порядок взаєморозрахунків за надані послуги визначено п. 3 цього Договору, згідно якого «Стоимость услуг по настоящему Договору определяется и указывается Сторонами в Приложении №2. Сторона 1 производит предоплату в размере 20% от предварительно утвержденной сметы (Приложение №1) на расчетный счет Стороны 2 в течение 10 (десяти) дней со дня подписания Приложения № 1».
Даний договір також є оплатним, визначає порядок та розмір оплати позивачем ТОВ «Акона»коштів за оренда залу, продаж квитків, проведення рекламних заходів та інше.
Позивач в обґрунтування позову стверджує, що він сподівався отримати значний прибуток від організації вищевказаного концерту, оскільки Ю.Башмет та симфонічний оркестр «Новая Россия»всесвітньовідомі та популярні серед любителів класичної музики.
Згідно фактичного кошторису від 01.07.2005 р. ТОВ «Акона»надано послугу по оренді залу в кількості 3698 місць на суму 49167,00 грн., білетів було реалізовано на 1496 місць на суму 21998,00 грн. Дана сума була включена позивачем до валового доходу за ІІІ квартал 2005 р. та відображена в декларації по податку на прибуток р. 01.1.
Контракт № 21/04 від 21.04.2005 р. та Договір № 27/04 від 27.04.2005 р. є оплатними, а отже, такі послуги не можуть вважатися безоплатно наданими в розумінні п. 1.23 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, згідно якої безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:
товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;
роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;
товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковими органами зроблено помилковий висновок про невідповідність вчинених позивачем правочинів видам діяльності підприємства на підставі неповних даних, викладених у довідці органу статистики.
Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову, зазначає що підприємством не надано будь-яких доказів того, що продаж товарів (робіт, послуг) з завідомо від'ємним фінансовим результатом вплинуло на прибутковість його господарської діяльності в майбутньому на можливість отримання такого прибутку. А тому, враховуючи вимоги Закону № 334/94-ВР, платники податків мають право відносити до складу валових витрат суми коштів, пов'язаних з веденням господарської діяльності таких платників, тобто з діяльністю направлену на отримання доходу.
Суд з даним твердженням не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд погоджується з думкою позивача, що підприємницька діяльність включає в себе усі види діяльності, які здійснюються підприємцем з метою отримання прибутку, вона завжди може мати на меті отримання прибутку, але не завжди має своїм фактичним результатом отримання прибутку.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з продажем послуг. Як встановлює п. 1.31 ст.. 1 цього Закону, продажем товарів вважаються, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Таким чином, позивач правомірно включив до складу валових витрат оплату наданих позивачем ТОВ «Акона»послуг за Договором № 27/04, отримані за цим договором послуги були отримані позивачем для належного виконання Контракту № 21/04.
Щодо завищення валових витрат за 2004-2006 р.р.. та віднесення суми до податкового кредиту.
В п. 3.1.5 акту перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», включено до податкового кредиту в травні та липні 2005 р. суму податку на додану вартість в розмірі 5434,00 грн. на придбання послуг отриманих від ТОВ «Акона», які в ході перевірки не включені до складу валових витрат, як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю.
Суд вважає висновки відповідача помилковими з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В матеріалах справи наявний договір від 09.04.2002 р. № 110103318/744710 про надання послуг мобільного зв'язку укладений між ЗАТ «НВО «Червона хвиля»та UMC, який надавався перевіряючим в ході перевірки товариства. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виданий наказ «Про користування мобільним зв'язком на підприємств»від 23.12.2003 р. № 6. Згідно якого затверджений ліміт на користування мобільним зв'язком на час відпустки або відсутності працівників по поважним причинам. Товариством надані накази про відпустки від 22.07.2004 р. № 6 та від 22.07.2005 р. № 4, які підтверджують факт перебування у відпустках працівників позивача.
Таким чином, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підставою для такого висновку відповідач вважає відсутність документів, які підтверджують факт направлення у відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку.
Згідно з п. 5.1 та 5.2 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Отже, лише у тому разі, якщо у п. п.5.3-5.7 зазначеного Закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення можна кваліфікувати як неправомірне. Проте, в п. п. 5.3-5.7 Закону №334/94-ВР не зазначено про неправомірність віднесення до складу валових витрат послуг мобільного зв'язку. Окрім того, відповідно до п. 5.11 даного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Відповідно до п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для не включення до валових витрат - лише випадок повної відсутності будь - яких розрахункових, платіжних та інших документів. Однак, у даному випадку всі необхідні документи є у позивача в наявності. Послуги роумінгу за Договором № 110103318/744710 були придбані позивачем з метою використання їх для організації та здійснення виробничої діяльності, оскільки даний зв'язок працівники можуть використовувати лише для виробничих потреб.
Враховуючи наведене, позивач мав право включити до податкового кредиту суми ПДВ із вартості мобільного зв'язку, як це передбачено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Щодо донарахування податку з доходів найманих працівників.
В акті перевірки відповідач зазначає про порушення позивачем п.п. «е»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно якого до додаткових благ, одержаних працівником від свого працедавця, відноситься і вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Так як, позивачем не надані документи, які підтверджують відрядження працівників.
Суд не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві працюють три особи -директор, головний бухгалтер та головний спеціаліст.
Відповідно до наказу позивача від 23.12.20003 р. № 6 «Про користування мобільним зв'язком на підприємстві», керівником товариства затверджено список працівників, які користуються мобільним зв'язком за рахунок позивача, користування мобільним зв'язком дозволено виключно з виробничою необхідністю (ліміт при відпустках та відсутності з поважних причин складає 1500,00 грн.) та затверджено загальний ліміт на користування мобільним зв'язком в розмірі 6500,00 грн.
Враховуючи той факт, що під час перебування у відпустці чи з інших поважних причин, заміщення посад на підприємстві не передбачено, є підстави вважати, що всі витрати за користування послугами мобільного зв'язку пов'язані з господарською діяльністю
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення, які не відповідають чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто -3,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити .
2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення винесених Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва № 0000052302/0, № 0000062302/0 від 17.01.2007 р. та № 0000071703/2 від 18.06.2007 року
3. Присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Науково-виробничого об'єднання «Червона хвиля судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.