ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
21.01.2008 р. № 6/114-48/123
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Суддя Добрянська Я.І.
секретаря судового засідання Зубко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія-Сервіс"
до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень рішень
за участю представників
позивача Терехова О.С. (довіреність від 19.03.2007 р.б/н).
відповідача Столяров В.М. (довіреність від 24.09.2007 р. № 123; Бурлак В.А.. (довіреність від 02.10.2007 р. № 128); Яцишина І.О. (довіреність від 07.09.2007 р. № 119); Карманець С.В. (довіреність від 30.10.2007 р. № 143)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.01.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія - Сервіс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень від 01.10.2004 р. № 0001642301/0; № 0001652301/0; № 0001662301/0; від 22.12.2004 р. № 0001642301/1; № 0001652301/1; № 0001662301/1; від 23.02.2005 р. № 0001642301/2; № 0001652301/2; № 0001662301/2; від 16.03.2005 р. № 0001642301/3; № 0001652301/3; № 0001662301/3.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.06.2005 р. по справі № 25/45, яке залишене без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р., позов задоволений повністю, визнано недійсними податкові повідомлення -рішення та податкові вимоги. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2007 р. постанова Київського апеляційного господарського суду скасована, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва
Позовні вимоги вмотивовані тим, що висновки акту перевірки ґрунтуються на помилковому висновку відповідача ДПІ у Солом'янському районі м. Києва щодо порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР ( в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.) (далі Закон № 283/97-ВР) в частині віднесення до валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку, визначення валових витрат та, відповідно податкових зобов'язань з податку на прибуток у 2003 році, 1 кварталі 2004 року та півріччі 2004 року. А також, порушення позивачем ТОВ «Асканія Сервіс»п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) в частині включення до податкового кредиту вартість придбання послуг мобільного зв'язку.
Відповідач проти позову заперечує, та стверджує, що позивачем до перевірки не надані документи, які б підтверджували зв'язок витрат на послуги мобільного зв'язку з господарською діяльністю. На думку відповідача, твердження позивача щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку, визначення валових витрат та податкових зобов'язань з податку на прибуток, правомірності та законності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість є безпідставними
Відповідач зазначає, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Окружний адміністративний суд міста Києва,
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена планова комплексна документальна перевірка ТОВ «Асканія - Сервіс»дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 р. по 01.07.2004 р., за результатами якої був складений акт від 30.09.2004 р. № 115/23-0111/31245422 та винесені податкові повідомлення -рішення від 01.10.2004 р. № 0001642301/0; № 0001652301/0; № 0001662301/0.
Позивач не погодився з висновками акту та податковими повідомленнями -рішеннями і, в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.01.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив їх до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 07.10.2004 р. № 4/10. Рішенням відповідача про результати розгляду скарги від 10.12.2004 р. за № 24766/10/25-010 скарга товариства залишена без задоволення та донараховано суму штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 2 189,20 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 802,40 грн.
ТОВ «Асканія - Сервіс»звернулося зі скаргою від 17.12.2004 р. № 5/12 на вказані податкові повідомлення -рішення до Державної податкової адміністрації у м. Києві. Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги від 15.02.2005 р. № 433/10/25-014 скарга товариства залишена без задоволення, податкові повідомлення -рішення -без змін.
В подальшому позивач звернувся зі скаргою від 21.02.2005 р. до Державної податкової адміністрації України. Рішенням ДПА України про результати розгляду скарги від 28.02.2005 р. № 3637/7/25-1215 скарга товариства залишена без задоволення, податкові повідомлення -рішення -без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та Українсько-Германсько-Голандсько-Датського СП "Український мобільний зв'язок" в Україні (код ЄДРПОУ 14333937) була укладена Корпоративна угода № 4.2287.00.00.10.0008 про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку від 30.09.2003 р. На підставі вказаного договору товариством були отримані послуги мобільного зв'язку, що підтверджується рахунками за послуги стільникового зв'язку та виписками з банку, (копії платіжних документів наявні в матеріалах справи).
Товариство віднесло до валових витрат оплату послуг стільникового зв'язку, у розмірах: за 2003 рік - 18 588,55 гри.; за І квартал 2004 року - 37 865,43 грн.; за І півріччя 2004 року - 63 660,48 грн.
Відповідно до п. 11.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Позивач здійснює господарську діяльність у сфері купівлі-продажу компресорів, їх обслуговуванню, консультацій, проведення переговорів, пошуку клієнтів, роботи через представників і т.д., як по Україні так і за її межами.
Як зазначено в підпункті 5.2.1. пункту 5.2. ст.. 5 Закону № 83/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Отже, лише у тому випадку, коли у п.п. 5.3.-5.8. зазначеного Закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення можна кваліфікувати як неправомірне. Проте, у п.п. 5.3-5.8. цього ж Закону не зазначено про неправомірність віднесення до складу валових витрат послуг мобільного зв'язку.
Відповідачем при проведенні перевірки не було зафіксовано факту користування мобільним зв'язком в цілях, не пов'язаних з виробничою діяльністю позивача. Використання цього виду послуг підтверджено бухгалтерськими документами, а саме наказом № 1 про придбання мобільних телефонів, наказом № 2, в якому визначено працівників, яким надаються мобільні телефони в зв'язку з виробничою необхідністю, договором № 4.2287.00.00.10.0008, рахунками за послуги стільникового зв'язку, платіжними дорученнями про сплату рахунків та податковими накладними (копії документів наявні в матеріалах справи).
Згідно ст. 5.11 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Також, відповідно до ст. 15 Закону № 283/97-ВР визначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.
Таким чином, вартість послуг мобільного зв'язку включається до складу валових витрат лише за наявності відповідних первинних документів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 0996 (змінами та доповненнями), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Представник відповідача зазначає, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було направлено на адресу позивача ТОВ «Асканія - Сервіс»запит про надання документів від 20.09.2004 р. № 19796/10/23-0104, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку та витрат на відрядження за кордон працівників товариства. Відповідач стверджує, що зазначені в запиті документи до перевірки не надавалися.
Представником відповідача було заявлено клопотання про залучення в якості свідка ОСОБА_1. Ухвалою суду від 18.12.2007 р. вказане клопотання було задоволено.
Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_1 він отримав від Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва наступні документи: повідомлення № 105/23-0904 про проведення перевірки, повідомлення № 129/23-0904 про проведення перевірки, податкові повідомлення -рішення від 01.10.2004 р., рішення про результати розгляду скарги № 24766/10/25-010 від 10.12.2004 р., зміни до рішення про результати розгляду скарги № 25050/10/25-010 від 16.12.2004 р. та податкові повідомлення -рішення від 22.12.2004 р. та запит про надання документів від 20.09.2004 р. № 19796/10/23-0104.
Також, свідок зазначає, що при проведенні перевірки перевіряючим були надані всі необхідні документи, що підтверджується актом перевірки (стор. 7). Тому, на думку, свідка, жодного нормативного акта при віднесенні до валових витрат вартість послуг мобільного зв'язку та сум податку на додану вартість до податкового кредиту, товариство не порушувало.
В листі ДПА України від 08.05.2001р. № 3324/6/22-3216 та в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.03.04р. № 1964 «Щодо віднесення витрат мобільного зв'язку до валових витрат»перераховані документи, які мають підтвердити зв'язок витрат з господарською діяльністю.
Послуги мобільного зв'язку та роумінгу можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише у разі, якщо вони використовуються ним виключно у цілях, що відповідають визначенню господарської діяльності, за наявності відповідних документів, які підтверджують ці витрати та використання мобільного зв'язку та роумінгу виключно у виробничих цілях. Зокрема, це рахунок, розшифровка рахунка за необхідний період часу, угода про надання послуг мобільного зв'язку та роумінгу тощо.
Згідно вищевказаного листа, позивачем на підставі первинних документів, які підтверджують валові витрати по послугах мобільного зв'язку були надані:
- розрахункові документи про сплату послуг мобільного зв'язку на підставі рахунків оператора; - наказ керівника про придбання мобільних телефонів та використання їх в господарський діяльності підприємства; - угода з оператором мобільного зв'язку про надання послуг із зазначенням переліку номерів телефонів, які обслуговуються. Тобто, всі витрати за користування стільниковим зв'язком підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість послуги стільникового зв'язку за 2003 рік - 18 588,55 гри.; за І квартал 2004 року - 37 865,43 грн.; за І півріччя 2004 року - 63 660,48 грн. усього у сумі 101 525, 91 гривні.
Щодо донарахування податку на прибуток
Відповідно до ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.
В ст.4 цього Закону зазначено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валові витрати - це, відповідно до ст. 5 вказаного закону, сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище позивачем було вірно визначено валові витрати та податкові зобов'язання. Правильність нарахування валових витрат та податкових зобов'язань підтверджується первинними документами. Висновок відповідача про заниження податку на прибуток спростовується матеріалами справи. Правильність сплати податку на прибуток підтверджується деклараціями з податку на прибуток, які були надані до перевірки.
Щодо донарахування податку на додану вартість
Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
На підставі п.7.5. ст. 7 вищезазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів, послуг; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, робіт, послуг.
Відповідно до п. 7.4.5. цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними податковими накладними.
За умовами договору № 4.2287.00.00.10.0008 від 30.09.03р. з СП UMS та на підставі рахунків за послуги стільникового зв'язку були виписані податкові накладні, які також були надані для перевірки. Дані накладні були внесені до книги придбання товарів (робіт, послуг) у відповідні періоди 2003 р., та 1 півріччя 2004р., суми ПДВ включені до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з податку на додану вартість у відповідні періоди 2003 року.
Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, видані СП UMS, містять всі реквізити, які визначені підпунктом 7.2.1 цього Закону.
Отже, позивач мав податкові накладні, які відповідно до п.7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів, ( робіт, послуг). Надані податкові накладні оформлені згідно з чинним законодавством України та не були визнані судом недійсними.
Таким чином, позивач правомірно та на законних підставах відніс до податкового кредиту суми:
за 2003р.: вересень 2003 року - 629,70 грн., жовтень 2003 року - 1493.55 гри.;
листопад 2003 року - 1257,13 грн.; грудень 2003 року - 1 584,46 гри.:
за 2004р.: січень 2004 року - 112 1,80 грн.: лютий 2004 року - 1617,80 гри.;
березень 2004 року - 1780,33 грн.; квітень 2004 року - 1674,89 грн.;
травень 2004 року - 1490,37 грн.; червень 2004 року - 1447,00 грн.
Усього на загальну суму - 14 397,03 гривні.
Відповідно до Постанови Вищого господарського суду від 08.07.2004 р. по справі № 5/1176-2/100 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду) та відповідно до рішення Господарського суду м. Києва по справі №25/322 (копії в матеріалах справи) судова практика склалася таким чином, що з питань пов'язаних з віднесенням оплати за по слуги стільникового зв'язку до валових витрат позиція судів України така, що підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.
Також, суди відзначили, що нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином, позивач правомірно відніс витрати на оплату послуг мобільного зв'язку до пов'язаних з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Суд не приймає до уваги, твердження позивач щодо ненадання документів до перевірки, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 Розділу II. «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 N429, у разі відмови посадових осіб надати перевіряючим письмові пояснення щодо причини ненадання документів факт відмови необхідно відобразити в акті.
В разі, якщо при перевірці не надаються витребувані передбачені законом документи, то перевіряючий зобов'язаний взяти письмові пояснення щодо причини не надання документів у керівника.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки не відображено факт відмови посадових осіб ТОВ «Асканія - Сервіс»від надання документів, акт відмови працівниками контролюючого органу про відмову від надання документів не складався.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення, які не відповідають чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто -3,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва , -
1. Позов задовольнити .
2.Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва від 01.10.2004 р. № 0001642301/0; № 0001652301/0; № 0001662301/0; від 22.12.2004 р. № 0001642301/1; № 0001652301/1; № 0001662301/1; від 23.02.2005 р. № 0001642301/2; № 0001652301/2; № 0001662301/2; від 16.03.2005 р. № 0001642301/3; № 0001652301/3; № 0001662301/3.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія - Сервіс»
судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.