"23" жовтня 2008 р.
Справа № 9/473/08
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Колоколова С.І
Петрова М.С.
при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Литвиненка О.І. /довіреність № 3/10, від 09.01.2008р./,
від відповідача: Ходикіна М.М. /довіреність № 09/07 від 08.01.2008р./,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
на рішення господарського суду Миколаївської області від 19 серпня 2008р.
по справі № 9/473/08
за позовом скаржника
до відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», м. Миколаїв
про стягнення заборгованості
В липні 2008р. дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» /далі -ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»/ звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства /далі -ВАТ/ «Миколаївська теплоелектроцентраль»:
- основного боргу за поставлений природний газ в сумі 1668362,26 грн.;
- пені в сумі 179058,64 грн.;
- суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 501347,06 грн.;
- трьох відсотків річних в розмірі 69235,61 грн..
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/06-1651 ТЕ-22 від 29.12.2006р. з посиланням на положення ст.ст. 258, 525, 526, 549-552, 611, 625, 712 ЦК України та ст.ст.193,216-218,230, 264-265 ГК України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.08.2008р. (суддя Коваль С.М.) позов ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» задоволено частково: стягнуто з відповідача основний борг у сумі 1668362,26 грн. та судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, в решті позову відмовлено з посиланням на неправомірність нарахування позивачем пені, інфляційних та 3% річних у зв'язку з введенням згідно ухвали господарського суду Миколаївської області від 22.04.2002р. по справі 4/110, якою порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно ст.ст.1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ».
Не погоджуючись частково з означеним рішенням місцевого господарського суду, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненням до неї, в яких просить рішення господарського суду Миколаївської області від 19.08.2008р. скасувати в частині відмови в задоволенні пені, інфляційних та 3% річних та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про дію мораторію на задоволення пені, інфляційних та 3% річних з посиланням на вказану ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом », оскільки порушення зобов'язання сталося протягом 2007р., після порушення справи про банкрутство відповідача, відтак дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється, нарахування економічних санкцій щодо всіх видів заборгованості, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію припиняється згідно ч.1 ст. 23 зазначеного Закону лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
В судовому засіданні представник ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» спростовував доводи апеляційної скарги, наполягав на залишенні оскаржуваного рішення місцевого господарського суду від 19.08.2008р. без змін.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 29.12.2006р. між ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» (покупець) та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) був укладений договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/06-1651 ТЕ-22, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю в 2007р. природний газ, а останній зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
На виконання договору постачальник передав покупцю протягом січня 2007р.-травня 2007р. природний газ на загальну суму 14070509,88 грн., що підтверджується актами прийому-передачі.
Відповідно до п. 6 цього договору, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування до 20 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги природного газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати виконувала не в повному обсязі, а саме на момент звернення позивача з позовом борг відповідача складав 1668362,26 грн.. Представник ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив наявність означеного боргу та правильне відображення його руху в розрахунках позивача.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Враховуючи означене, суд першої інстанції обґрунтованого дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу за поставлений позивачем природний газ на суму 1668362,26 грн. відтак в цій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Щодо відмови у стягненні з відповідача пені, інфляційних та 3% річних, то судова колегія не може погодитись з позицією місцевого господарського суду з наступних підстав.
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 12 цього ж Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абзац сьомий статті 1 Закону).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено законом або договором.
Отже, інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, висновок суду про неправомірність нарахування річних та інфляційних збитків в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені нарахування не є за своєю правовою природою неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, нарахування яких забороняється відповідно частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відтак позовні вимоги ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про стягнення 3% річних та інфляційних ґрунтуються на законі, тому підлягають задоволенню.
За приписами ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ухвали господарського суду Миколаївської області від 22.04.2002р. по справі 4/110, порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль».
При цьому, позивач просить стягнути пеню за 6 місяців в розмірі 179058,64грн., нараховану на основний борг, що виник в період з січня 2007р. по травень 2007р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство.
Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 23 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 07.11.2006р..
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені, відтак в цій частині оскаржуване рішення слід скасувати, а позов задовольнити.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 19.08.2008р. частковому скасуванню, а позов задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги відшкодовуються за рахунок іншої сторони.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області від 19.08.2008р. по справі № 9/473/08 скасувати в частині відмови в задоволенні пені, інфляційних та 3% річних, резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
«1. Позовні вимоги дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, р/р №260087868 в АППБ «Аваль», МФО 236182, код ЄДРПОУ 30083966) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р №260083013814 в ГОУ «Промінвестбанк України» МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 1668362 /один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч триста шістдесят дві/ грн. 26 коп. основного боргу за поставлений природний газ, 179058 /сто сімдесят дев'ять/ грн. 64 коп. пені, 501347 /п'ятсот одна тисяча сорок сім/ грн. 06 коп., на які збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 69235 /шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять п'ять/ грн. 61коп. -3% річних, держмито в сумі 24180 грн. 05 коп. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. Видати наказ».
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, р/р №260087868 в АППБ «Аваль», МФО 236182, код ЄДРПОУ 30083966) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р №260083013814 в ГОУ «Промінвестбанк України» МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 3748,21 грн. держмита, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.
3.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Г.П.Разюк
Суддя С.І.Колоколов
Суддя М.С. Петров