23 жовтня 2008 р.
№ 15/52
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Кота О.В.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.,
розглянув касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2008р.
та рішення
господарського суду Львівської області від 03.04.2008р.
у справі
№15/52
за позовом
Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "АБ"
про
стягнення 119 417,26грн. та розірвання договору,
за участю представників:
- позивача: не з'явились;
- відповідача: Задорожний Ю.В., дов. б/н від 17.10.2008р.
У лютому 2008р. Дочірнє підприємство "Алко Інвест Україна" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "АБ" про розірвання договору генерального підряду №2-КСН13А на виконання будівельно-оздоблювальних робіт офісних приміщень від 02.04.2004р. та стягнення грошових коштів 119417,26грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.04.2008р. у справі №15/52 (суддя Т. Костів) в позові Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна" відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2008р. у справі №15/52 (колегія суддів у складі головуючого судді Р.Марко, суддів Т.Бонк, С.Бойко) рішення господарського суду Львівської області від 03.04.2008р. у справі №15/52 залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Дочірнє підприємство "Алко Інвест Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу позивача не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Представники позивача в судове засідання касаційної інстанції не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників позивача.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судами встановлено, що 02.04.2004р. між позивачем (замовник) та відповідачем (генпідрядник) був укладений договір генерального підряду №2-КСП13А на виконання будівельно-оздоблювальних робіт офісних приміщень, згідно з п.2.1 якого генпідрядник зобов'язався виконати власними і залученими силами та засобами будівельно-оздоблювальні роботи на офісних приміщеннях, розташованих в м. Києві по вул. Старонаводницькій, 13А, секція "Е", які передбачені проектною документацією, готує об'єкт до здачі та здає його в обумовлені строки в експлуатацію замовнику, усуває протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту недоліки, що обумовлені неякісним виконанням робіт.
Відповідно до п.4.1, п.4.2 договору попередня оплата (аванси на виконання робіт або придбання матеріалів) за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок генпідрядника. Розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт протягом трьох банківських днів з моменту підписання вказаних актів.
Як зазначено попередніми судовими інстанціями, позивач сплатив відповідачу 850000грн. за платіжними дорученнями №691 від 26.05.2004р., №949 від 20.07.2004р., №963 від 26.07.2004р., №983 від 02.08.2004р.
У відповідності до п.п.2.2, 3.1 договору перелік та обсяги виконаних робіт, що підлягають оплаті за цим договором, визначаються сторонами шляхом підписання довідки про вартість виконаних підрядних робіт. Вартість робіт за цим договором визначається сторонами на підставі підписаних сторонами довідок про вартість виконаних підрядних робіт.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями: з довідок про вартість виконаних підрядних робіт без зауважень підписаних сторонами, відповідач виконав, а позивач прийняв роботи на загальну суму 108347,94грн.; по акту приймання-передачі невикористаних матеріалів від 31.12.2004р. відповідно до п.16.2.5 договору відповідач повернув позивачу придбані ним, але невикористані матеріали на загальну суму 22234,8грн.
Крім того, з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2006р. у справі №4/643-27/104 між тими ж сторонами, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що з отриманих в якості авансу коштів відповідач виконав роботи та придбав матеріали на загальну суму 230582,74грн., а залишок перерахованого авансового платежу становить 119417,26грн.
Також попередніми судовими інстанціями встановлено, за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.06.2005р., позивач продав нежитлове приміщення, у якому відповідач здійснював ремонтно-будівельні роботи на підставі оспорюваного договору, товариству з обмеженою відповідальністю "Орієнт Експрес", внаслідок чого, листом №341 від 13.09.2007р. позивач повідомив відповідача про розірвання спірного договору №2-КСН13А з 10.11.2007р. в односторонньому порядку на підставі п.16.2.3 цього договору та просив повернути кошти в сумі 119417,26грн.
Предметом позову у даній справи є вимога позивача щодо розірвання договору генерального підряду №2-КСП13А на виконання будівельно-оздоблювальних робіт офісних приміщень від 02.04.2004р., на підставі ст. 849 ЦК України та стягнення з відповідача 119417,26грн. як безпідставно набутих на підставі ст.1212 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем вимог, місцевий господарський суд з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосував до спірних правовідносин приписи ч.4 ст.849 ЦК України, за якою замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно із ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Однак доказів порушення договірного зобов'язання сторонами судам попередніх інстанцій не надано.
У відповідності до ч.2 ст.598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї з сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Згідно із ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що пункт 16.2 договору передбачає його розірвання в односторонньому порядку на вимогу однієї із сторін, зокрема, згідно п.16.2.1, п.16.2.3, п.16.2.4 договору, замовник має право в будь-який час до закінчення робіт по договору достроково розірвати даний договір, але при цьому він зобов'язується письмово із зазначенням бажаної дати розірвання договору, повідомити про це генпідрядника не пізніше як за 50 календарних днів до вказаної дати розірвання договору. У випадку отримання від однієї із сторін повідомлення про бажання розірвати даний договір відповідно до п.16.2.1, сторона яка одержала пропозицію про розірвання договору в двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду і лише в разі досягнення сторонами згоди про розірвання договору, договір вважається розірваним з дати, вказаному відповідно до п.16.2.1 договору в повідомленні від сторони.
Крім того, суди, зазначивши про направлення позивачем повідомлення, ненадання відповідачем відповіді у передбаченому договором порядку, дійшли висновку про відсутність згоди відповідача на розірвання договору.
Згідно із п.16.2.6, п.16.10 договору у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. У всьому іншому, що не визначено цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.
Застосувавши положення ч.2 ст.651 ЦК України, за якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, з'ясувавши недоведення позивачем належними доказами наявності передбачених законом випадків для розірвання договору в односторонньому порядку, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо одностороннього розірвання договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 119417,26грн. як безпідставно набутих, суди виходили з того, що відповідачем не заперечується факт отримання цих коштів та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Місцевий та апеляційний суди у своїх рішеннях посилаються на ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України, за якими особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З аналізу зазначених приписів норм, з'ясувавши, що зобов'язання з договору від 02.04.2004р. між сторонами не припинені, суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення безпідставно одержаних відповідачем за договором коштів.
Однак колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових актах, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 3 статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Судами попередніх інстанцій в порушення зазначених приписів закону не була врахована можливість розірвання договору за рішенням суду у випадку, встановленому договором, тоді як спірним договором, зокрема п.16.2.1, передбачена можливість дострокового розірвання у будь-який час договору замовником, на виконання якого позивач надіслав відповідачу листа №341 від 13.09.2007р. про розірвання спірного договору №2-КСН13А з 10.11.2007р. в односторонньому порядку з проханням повернути кошти в сумі 119417,26грн.
При цьому, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи виконав відповідач договірні умови, визначені п.16.2.3 договору, щодо направлення позивачу у 20-денний строк відповіді на одержане ним повідомлення про розірвання договору, що свідчить про передчасність висновку судів щодо відсутності підстав для розірвання договору, та як наслідок, про неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і є порушенням ст. 43 ГПК України.
Крім того, згідно із п.16.2.6 договору у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, чим скористався позивач, звернувшись до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, передчасним є і висновок судів щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів в сумі 119417,26грн.
Отже, суд касаційної інстанції вважає, що рішення місцевого та апеляційного судів підлягають скасуванню на підставі ч.1 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Усунути зазначені порушення в суді касаційної інстанції не має можливості з огляду на особливості розгляду справи, передбачені ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України. Тому справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всесторонньо і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, вжити всі дії, направлені на повне та всебічне встановлення обставин справи, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2008р. та рішення господарського суду Львівської області від 03.04.2008р. у справі №15/52 скасувати.
Справу №15/52 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя:
О. Кот
Судді:
С. Владимиренко
С. Шевчук