04.04.2012 року Справа № 5005/2531/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)
суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Турбуєва А.О.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1., представник, дов. № б/н від 01.09.11р.
від відповідача: ОСОБА_2, представник, дов. № 26-30-16 від 10.02.12р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2011 р. у справі № 5005/2531/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЕРСІС СЕРВІС", м.Дніпропетровськ
до Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет", м. Дніпропетровськ
про стягнення 39 264,43 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2011р. року (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверсіс Сервіс" суму основного боргу в розмірі 30 768,15 грн., 3% річних у розмірі 316,11 грн., інфляційні витрати у розмірі 923,04, витрати по сплаті державного мита у розмірі 320,08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 192,38 грн.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду щодо задоволення позову в частині стягнення основного боргу мотивоване підтвердженністю матеріалами справи факту надання відповідачеві послуг з підбору іноземних громадян для навчання на виконання договору №70 від 20 серпня 2009 року та безпідставністю відмови відповідача від підписання акту приймання-передачі. Відмова у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1913,28 мотивована тим, що умовами вказаного договору №70 не передбачено відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення оплати наданих послуг. Сума 3% річних та інфляційних втрат зменшена у зв'язку з неправильним розрахунком.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове В апеляційній скарзі вказує, що судом не з'ясована природа договірних відносин сторін. Укладений договір є договором про спільну діяльність. Кожний учасник зобов'язань за спільною діяльністю виступає водночас як боржник і як кредитор. Але жодна із сторін не має вимагати виконання для себе особисто, так само і не повинна виконувати зобов'язання безпосередньо іншої сторони. Договір закінчив дію 31.08.2010р. і станом на 01.09.2010р. оплачена вартість навчання іноземних студентів складала 241 420,93 грн. Невідомо з яких підстав суд зробив висновок про оплату у сумі 258 928,43 грн. За навчання студенти мали сплатити 262 995,73 грн. Борг позивача перед відповідачем склав 21 574,80 грн. Крім того підставою для оплати є акт виконаних робіт, який складається і підписується сторонами після зарахування іноземного студента, отже обумовлений договором строк виконання грошового зобов'язання не настав.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме не повному обсязі сплатив за проживання студентів у гуртожитку, та за навчання. Не здійснив відправку на батьківщину відрахованого студента ОСОБА_3 і вимушений був зробити відповідач. Акти виконаних робіт не підписувалися у зв'язку з невиконанням позивачем своїх обов'язків за договором.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що між сторонами було укладено договір про надання послуг на виконання якого позивачем було підібрано для навчання 27 іноземних студентів. Дані студенти наказами відповідача зараховані на навчання і з ними укладені договори. Відповідач оплату за надані послуги не здійснив. Акт виконаних робіт направлявся відповідачу разом з претензією 15.10.2010р. Однак відповідач відмовився підписати вказаний акт, у відповідь направивши свою редакцію акту, в якому було зазначено 14 студентів. Це й стало підставою для звернення до суду. Просить рішення суду залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні в додаток до відзиву на апеляційну скаргу зазначила, що наявними в матеріалах справи наказами відповідача, договорами відповідача зі студентами, платіжними документами підтверджено надання позивачем послуг з підбору 27 іноземних студентів та здійснення ними оплати за навчання. Тому суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку заступним.
Матеріалами справи встановлено, що між Державним вищим навчальним закладом “Український державний хіміко-технологічний університет” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оверсіс Сервіс” був укладений договір № 70 від 21 серпня 2009 року про підбір кандидатів та надання послуг по навчанню.
Згідно пункту 1.1. предметом договору є співробітництво в галузі розповсюдження реклами і підбору іноземних громадян для навчання на компенсаційній основі на підготовчому відділенні і на 1-5 курсах основних факультетів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр (магістр) за професійним напрямом згідно вибраної спеціальності.
Відповідно п. 2.1.2 договору, позивач зобов'язався забезпечити відбір іноземних громадян для навчання в Університеті, укладати з іноземними громадянами контракт для навчання в Університеті.
Згідно п.2.1.4 Договору, ТОВ “Оверсіс Сервіс” виступає перед відповідачем поручителем направлених до України іноземних громадян, укладає з кожним іноземним громадянином угоду про те, що він зобов'язався поважати Конституцію України, дотримуватись українських законів, виконувати встановлені для іноземних громадян правила мешкання і пересування по території України, а також виконувати вимоги Положення про навчання іноземних громадян в Україні, правила внутрішнього розпорядку відповідача і гуртожитку.
Пунктом 5.2 договору ( в редакції додаткової угоди від 20 серпня 2009 року) сторони встановили, що оплата за навчання вноситься позивачем або іноземними громадянами, які направляються на рахунок відповідача протягом 10 днів після прибуття іноземного громадянина в Україну відповідно встановленого тарифу не менш ніж за три місяці. Зарахування іноземного громадянина на навчання здійснюється після оплати вартості навчання наказом до університету. Після зарахування іноземного громадянина складається акт виконаних робіт, на підставі якого відповідач проводить оплату за послуги позивачу.
Додатковою угодою від 20.08.2009 року до договору №70 від 20.08.2009 року сторони визначили порядок розрахунків за надані послуги з підбору і направлення позивачем іноземних громадян на навчання (процент від сплаченої вартості навчання іноземного студента): за перший рік з моменту складання угоди про навчання -15%, другий рік з моменту складання угоди -12%, третій рік з моменту складення угоди -10%, четвертий рік з моменту складання угоди -8%, п'ятий рік з моменту складення угоди -5%.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оверсіс Сервіс”, на виконання умов договору, здійснило підбір 27 іноземних громадян для навчання в Університеті, з якими державний вищий навчальний заклад “Український державний хіміко-технологічний університет” уклав контракти на навчання. Вищезазначені іноземні громадяни зараховані студентами до державного вищого навчального закладу “Український державний хіміко-технологічний університет”, про що видано накази про зарахування та навчання. Копії наказів та контрактів знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 45-112).
ТОВ “Оверсіс Сервіс” складено акт виконаних робіт до договору на суму 32809,3 грн., який разом із претензією №15/10-1 від 15 жовтня 2010 року направлено Державному вищому навчальному закладу “Український державний хіміко-технологічний університет” для підписання та оплати вартості виконаних робіт. Претензію та акт виконаних робіт на суму 32809,3 грн. отримано відповідачем 15 жовтня 2010 року, що підтверджується відміткою про отримання за вхідним № 308 .
Відповідач у відповіді на претензію визнав заборгованість по договору №70 в сумі 32809,3 гривень та зазначив, що вказана заборгованість за усною домовленістю має сплачуватися двома частками, додаткова угода про це з боку позивача не підписана.
Крім того, відповідачем складений в своїй редакції акт виконаних робіт №1 до договору №70, від 20 серпня 2009 року на суму 16495,08 грн., в якому зазначено 14 студентів, та направлений для підписання позивачеві.
Відмова відповідача від підписання акту та оплати за надані послуги стала підставою для звернення позивач з позовом до суду про стягнення з відповідач, з урахуванням заяви від 29.12.11р. про уточнення позовних вимог, суму основного боргу у розмірі 30 768,15 грн., пеню у розмірі 1913,28 грн., 3% річних у розмірі 370,31 грн., інфляційні витрати у розмірі 937,14 грн.
Згідно ст..901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вже зазначалося, відповідно до п.2 Додаткової угоди, п. 5.2. Договору, відповідач здійснює оплату послуг з моменту складання угоди про навчання. А підставою оплати є акт виконаних робіт, складений після зарахування іноземного студента на навчання.
При цьому колегія суддів зазначає, що обов'язок відповідача оплати надані послуги, згідно договору, залежить лише від кількості зарахованих студентів, підібраних позивачем, і внесеної ними плати за навчання і не ставиться в залежність від виконання позивачем інших обов'язків за договором. А тому, ухилення відповідача від підписання акту виконаних робіт з підстав заборгованості студентів за проживання в гуртожитку, недодержання правил поведінки та інш. суперечить договору та вимогам закону і порушує права позивача на отримання оплати за надані послуги.
З цих підстав господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, про те, що у позивача виникло право на оплату у зв'язку з необґрунтованою відмовою відповідача підписати акт виконаних робіт.
З метою вияснення яка сума була сплачена іноземними студентами за навчання за 2009-2010 навчальний рік (з 01.09.2009р. по 01.09.2010р.) на вимогу суду сторонами здійснено звірку. За результатами звірки (згідно акту звірки) встановлено, що за 2009-2010 навчальний рік 27 студентів повинні були сплатити 266 985,88грн., а фактично в період до 01.09.2010р. сплатили 241 411,39 грн.
Четверо студентів сплатили 20 275,05 грн. після 01.09.2010р., що підтверджується квитанціями, а саме: ОСОБА_6 сплатив 1 582 грн. 14.09.2010р. та 6 352 грн. 03.12.2010р., Діалло Ібрагима -3 638,55 грн. 07.10.2010р., ОСОБА_9 -5 932, 50 грн. 13.09.2010р., ОСОБА_8 -2 770 грн. 29.09.2010р. (т.4 а.с.61,62).
Позивач вважає, що дані суми сплачені студентами в погашення заборгованості за навчання у 2009 -2010 навчальному році. Однак, оскільки в квитанціях про оплату не зазначено за який навчальний рік здійснена оплата, згідно бухгалтерської довідки відповідача дані кошти зараховані в оплату за 2010-2011р., то колегія суддів, що 20 275,05 грн., сплачені вищезазначеними студентами, не можуть бути зараховані як оплата за 2009-2010 навчальний рік.
Таким чином іноземними студентами за навчання у 2009-2010 навчальному році сплачені наступні суми: ОСОБА_4 -7 999,38 грн., ОСОБА_5 -6 302,26 грн., ОСОБА_6 -4 384,47 грн., ОСОБА_7 -11 714,60 грн., ОСОБА_8 -8 341,60 грн., ОСОБА_9 -5 938,25 грн., ОСОБА_10 -11 996,03 грн., ОСОБА_11 - 7 996 грн., ОСОБА_3 -7 991,65 грн., ОСОБА_4 -7 945,15 грн., ОСОБА_5 -8 000 грн., ОСОБА_6 -7 990 грн., ОСОБА_7 -7 968,50 грн., ОСОБА_8 -9 131,85 грн., ОСОБА_9 - 7 990 грн., ОСОБА_10 -11 991,75 грн., ОСОБА_11 -11 991,75 грн., ОСОБА_12 -7 992,20 грн., ОСОБА_13 -11 983,50 грн., ОСОБА_14 11 991,75 грн., ОСОБА_15 -11 995,50 грн., ОСОБА_16 -11 956,80 грн., ОСОБА_17 -8001,20 грн., ОСОБА_18 -7 985 грн., ОСОБА_19 - 7 990 грн., ОСОБА_20 -7 969 грн., ОСОБА_21 -7 846,20 грн. Факт оплати підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт оплати іноземними студентами за навчання у 2009-2010 навчальному році 241 411,39 грн.
Згідно розрахунку позивача, з оплаченої студентами суми за навчання, з урахуванням проценту в залежності від року навчання, відповідач повинен сплатити 33 632,44 грн. Розрахунок позивачем здійснено правильно ( т.4 а.с.63).
Оскільки позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у меншій сумі - 30 768,15 грн., що є правом позивача, то суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги саме в цій сумі.
Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 370,31 грн. за період з 22.10.2010р. по 23.02.2011р. та інфляційні витрати у розмірі 937,14 грн. з жовтня 2010р. по січень 2011р.
Вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних ґрунтуються на законі. Період визначено правильно, оскільки з урахуванням вимог ст..530 ЦК України, відповідач повинен був здійснити оплату протягом 7 днів з моменту отримання акту та претензії. Однак сам розрахунок здійснено неправильно, у зв'язку з чим господарським судом здійснено перерахунок та стягнуто 316,11 грн. 3% річних та 923,04 грн. інфляційних втрат.
Погоджується колегія суддів і з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення пені, оскільки сторони не передбачили договором відповідальність за невиконання (неналежне) виконання зобов'язання у вигляді пені.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що рішення суду відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам закону. Підстави для його скасування відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.101 -105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2011 р. у справі № 5005/2531/2011 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 09.04.2012р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.О.Чимбар
__________________ Л.В.Чоха