09.04.2012 Справа № 2-157/12
Справа № 2-157\2012р.
«27»березня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого -судді - Жежери О.В.,
при секретарі -Снісар Т.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
та представника третьої особи - Животкевич С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Квазар-13»про усунення перешкод в користуванні майном та про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та про зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що вона з серпня 1994 року по теперішній час проживає у своїй власній квартирі НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1. Її квартира розташована на 7-му поверсі вказаного вище будинку. На цьому ж поверсі, поруч з квартирою позивачки, у квартирі НОМЕР_2 проживає ОСОБА_3 Декілька років назад відповідачка, без отримання відповідного дозволу на перепланування своєї квартири від Київської міської ради, без отримання згоди від позивачки та інших мешканців сьомого поверху по вулиці Автозаводській в місті Києві змінила конструктивні елементи приліфтової сходової площадки 7 поверху житлового будинку, встановила фанерну перегородку, двері з замком, незаконно приєднала до своєї квартири тамбур. Фактично відповідачка, незаконно приєднавши до своєї квартири частину призначеного для загального користування нежитлового приміщення, зробила полиці для зберігання власного взуття на інших побутових речей. Внаслідок самовільного і не погодженого з позивачкою перепланування приліфтової сходової площадки та незаконного влаштування тамбуру біля своєї квартири відповідачка, зведеною біля її квартири перегородкою та дверима (тамбуром) відгородила позивачку від вільного доступу проживаючих на поверсі будинку мешканців до елекрощитової. Оскільки квартира позивачки обладнана потужною електроплитою для приготування, протягом часу з кінця червня 2010 року по теперішній час у її квартирі періодично вимикається електроенергія, спрацьовують запобіжники на електрощиті, який знаходиться за дверима та перегородкою у тамбурі квартири відповідачки. Відповідачка з червня 2010 року позбавляє позивачку можливості вільного доступу до частини приліфтової сходової площадки, електрощитової, електролічильника, електрорубільника, електрозапобіжників, внутрішньостінового каналу для телефонного кабелю та кабелю кабельного телебачення. Внаслідок цих протиправних дій відповідачки, у квартирі позивачки інколи протягом годин відсутня електроенергія, через відсутність доступу до електролічильника та електрощита на сходовій приліфтовій площадці поверху і вона не має можливості усувати перебої у споживанні електроенергії. Крім того, вона позбавлена можливості знімати покази електролічильника та щомісячно сплачувати за спожиту електроенергію. Відповідачка при зачинених на замок дверях тамбура біля своєї квартири розміщує на них табличку «не турбувати»та унеможливлює доступ до електролічильника, кабельних комунікацій на тій частині поверхової площадки, яку відповідач шляхом незаконного перепланування приєднала до своєї квартири та фактично зробила частиною своєї квартири. 11.11.2010 року начальником Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 18-12448 повідомлено, що пакет дозвільних документів відповідачу ОСОБА_3 на перепланування квартири НОМЕР_2 шляхом приєднання до квартири частини приліфтової площадки 7 поверху у будинку АДРЕСА_1 не видавався. Відповідачка за отриманням такого дозволу на вказане перепланування квартири до Київської міської ради та Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не зверталась. Листом від 23.09.2010 року № 23 голова ЖБК «Квазар-13»повідомив про те, що ОСОБА_3 від кооперативу дозволу чи згоди на перепланування квартири НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 шляхом приєднання частини приліфтової сходової площадки на 7 поверсі будинку до квартири відповідача не отримувала. Оскільки частина приліфтової сходової площадки на поверсі належить на праві спільної сумісної власності усім власникам, що мають у приватній власності квартири у будинку, то для оформлення права власності відповідач повинна була та мала право виділити у натурі для себе у власність час приліфтової сходової площадки лише після письмової та нотаріально посвідченої про це угоди із іншими співвласниками, однак, така угода відповідачем ні з ким із мешканців будинку не укладалась. На підставі викладеного просила позов задовольнити.
В судовому засіданні позивачка та її представник повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові. Крім того, позивачка вказала, що перегородка відповідачкою була встановлена у 1994 році і позивачка користувалась влаштованим тамбуром, оскільки, у неї були нормальні стосунки з відповідачкою до березня 2010 року.
Під час розгляду справи до участі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_4, в якості третьої особи -ЖБК «Квазар-13».
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували та вказали, що вони проживають в квартирі НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 з 21.03.1994 року. У 1994 році, отримавши ордер на квартиру, відповідачі заселилися у будинок першими і сусідів поряд не було. Будинок новий, мешканців мало, сусіди один одного не знають. Поширилися випадки крадіжки особистого майна, а також обладнання електрощитових і особисто електролічильників. Кооператив «Квазар-13»складається з 3 будинків. В інших будинках було те ж саме. На загальних зборах членів кооперативу в 1994 році тодішній голова ЖБК ОСОБА_11 просив мешканців, щоб вони за свої кошти встановлювали перегородки задля унеможливлення доступу крадіїв до електрощитових. Оскільки ОСОБА_3 працювала, встановленням фанерної перегородки, яка захищає електрощитові і електролічильники, займалася її мати - ОСОБА_6 Коли через деякий час в'їхали в свої квартири сусіди кв.НОМЕР_1 і кв.НОМЕР_4, вони схвалили встановлення фанерної перегородки. Мати відповідачки роздала всім ключі від неї. Вказана перегородка стоїть більш ніж 16 років, і як фанера може бути дверима і слугувати захистом квартири, крім того, у сусідів кв.НОМЕР_1 і кв.НОМЕР_4 є ключі. Приліфтова площадка вільна і ніяких перепланувань немає, а в прилеглому до неї загальному коридорі, де розташовані сім квартир, ще в 1994 році, за згодою усіх сусідів 7 поверху було вирішено встановити тамбурові двері. Це було зроблено з метою збереження тепла в квартирах та не проникнення бомжів, наркоманів, крадіїв квартир. Двері були встановлені окремо на квартири №НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_4, і окремо на квартири №НОМЕР_5,НОМЕР_6,НОМЕР_7,НОМЕР_8. Розташування цих квартир кв.НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_4 знаходиться зліва, а квартир кв.НОМЕР_5,НОМЕР_6,НОМЕР_7,НОМЕР_8 праворуч загального коридору. Тобто, сусіди кв.НОМЕР_5,НОМЕР_6,НОМЕР_7,НОМЕР_8 ніякого відношення до електрощитової з лічильниками на кв.НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_4 не мають. У них є свій електрощиток з електролічильниками за окремо встановленою тамбурною перегородкою на 4 квартири. Мешканці квартир НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_4 усі мають ключі від обох дверей, фанерної перегородки та тамбурних дверей. Позивачка також їх мала з 1994 року. Всі ці роки не мала жодних заперечень, так як протягом цих років по теперішній час користувалася і користується коридором для збереження своїх речей, без згоди сусідів. Тим самим відповідачі вважали, що свої речі також можуть зберігати, не повідомляючи сусідів. Протягом всього цього часу позивачка має вільний доступ до електрощитка, так як у неї є ключі. За всі ці роки фанерна перегородка не змінювалась і замок не мінявся. Також, з червня 2010р. по травень 2011р. позивачка не зверталась з заявами до керівництва та правління кооперативу в даній проблемі. Табличка „не турбувати" є офіційною рекламою ІNТЕRNЕТ СNМ. Вона була розташована по всьому будинку АДРЕСА_1 і вивішена на всі двері будинку. Таким чином, жодних перепланувань, які потребують узгодження, відповідачами не проводилося. Крім того, відповідачі вказали, що оскільки перегородка була встановлена у 1994 році і про це було відомо позивачці, вона пропустила строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив суду, що за час існування кооперативу, ніхто з мешканців будинку АДРЕСА_1 не звертався з скаргами або заявами стосовно надання дозволу на облаштування додаткових дверей або з приводу викрадення майна. ОСОБА_3 намагалася вручити позивачці ключі від тамбура облаштованого дверима. При цьому позивачка з будь-якими заявами чи скаргами стосовно неможливості проникнення до даного тамбуру до керівництва ЖБК не зверталась. Будь-яких заяв від представників Київенерго стосовно неможливості проникнення до електрощитової для зняття показників лічильників не надходило. Крім того, представник третьої особи пояснила, що їй відомо, що раніше між ОСОБА_1 та відповідачами не виникало спірних питань щодо тамбура, конфліктна ситуація створилась в останні півтора роки. Разом з тим, ОСОБА_1 з будь-якими питаннями з цього приводу до правління не зверталась. Також представник третьої особи зазначила, що їй відомо від мешканця квартири НОМЕР_4 будинку АДРЕСА_1 -ОСОБА_7, що у нього ключи від спірних, додатково облаштованих дверей є з моменту їх встановлення, спірних питань з сусідами ОСОБА_3 у нього не має.
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що товаришує з ОСОБА_1 і періодично буває у неї вдома. Приблизно в березні 2010 року позивачка повідомила, що забула ключі в дверях тамбура і з того часу не має доступу до електрощитової, а на дверях відповідачі вивісили табличку «не турбувати».
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є рідною донькою позивача у справі -ОСОБА_1, з моменту заселення в будинок і до одруження, а потім деякий час вже разом зі своєю сім'єю проживала в квартирі матері, а саме в квартирі НОМЕР_1, що у будинку АДРЕСА_1. Добре знайома з сусідами ОСОБА_3, ОСОБА_4 -мешканцями квартири НОМЕР_2 що у будинку АДРЕСА_1. Приблизно у березні 2010 року ОСОБА_1 зателефонувала їй до дому та повідомила, що у неї не має доступу до лічильника, оскільки не має ключів від додатково облаштованих мешканцями квартири НОМЕР_2 дверима. Зі слів позивачки їй відомо про те, що ключи від тамбуру у неї забрали, але при яких обставинах вона не знає. Далі свідок пояснила, що на протязі близько п'ятнадцяти років у її матері -позивача у справі ОСОБА_1 були ключи від спірного приміщення, та на протязі цього часу конфліктів між позивачем та відповідачами у справі не виникало. Також свідок зазначила, що до квартири позивачки проведено мережу Інтернет, користуються вони послугами провайдера CNM.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що тривалий час дружить з ОСОБА_4, часто буває у неї вдома в квартирі НОМЕР_2 що у будинку АДРЕСА_1, тому наглядно знайома з сусідкою -мешканкою квартири НОМЕР_1 -позивачем ОСОБА_1 Про конфлікт, який виник між сторонами з приводу додатково облаштованих дверей їй відомо зі слів відповідачів. Конфлікт виник десь влітку 2010 року в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 мала намір перенести вхідні двері до своєї квартири в тамбур, де розташовано електрощитова та вхідні двері до квартири родини ОСОБА_3. Далі свідок пояснила, що до виникнення спору, ніяких конфліктів між сторонами не було, що вона особисто бачила, як ОСОБА_1 користувалась ключима від спірних дверей в тамбур, та знімала показники лічильника. Також свідок пояснила, що в приміщенні, де розташовані вхідні двері в квартиру відповідачів, і яке від загального коридору відокремлено спірними додатковими дверима містяться деякі речі родини ОСОБА_3, а саме взуття, яке раніше стояло на полицях, зараз воно розміщено в старій шафі.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що на протязі восьми років знайомий з родиною відповідачів, а останні п'ять років проживає однією сім'єю з ОСОБА_4 в квартирі НОМЕР_2 що у будинку АДРЕСА_1, від якої має ключи до всіх дверей, які не змінювались протягом вказаного часу. Далі свідок зазначив, що вони робили в квартирі поточний ремонт, тоді ж ОСОБА_1 виявила бажання перенести вхідні двері своєї квартири до тамбуру, де знаходиться електрощитова та двері до квартири НОМЕР_2 в зв'язку з чим між сторонами виникли непорозуміння, і тоді ОСОБА_1 лише замінила вхідні двері свого помешкання.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що проживає в квартирі НОМЕР_3 будинку АДРЕСА_1 з 1994 року. Майже з моменту заселення в будинок, стали зникати прилади електролічильників, тому за рекомендацією голови правління кооперативу, який очолював його в той час, мешканці за власні кошти облаштовували загальні приміщення сходових додатковими дверима, ключи роздавали сусідам. Далі свідок пояснила, що родиною ОСОБА_3 десь в 1994 році також було встановлені додаткові двері на сходовій. Також свідок зазначила, що до 2010 року вона не чула, щоб між ОСОБА_1 та родиною ОСОБА_3 були будь-які суперечки з приводу додаткових дверей. Конфлікт виник внаслідок того, що ОСОБА_1 мала бажання перенести до тамбуру вхідні двері своєї квартири. Крім того, свідок пояснила, що в спірному тамбурі у відповідачів знаходиться їх взуття, а в загальному коридорі, який також облаштований додатковими дверима зберігається цегла.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що в період з серпня 2009 року по 17 січня 2011 року він був головою ЖБК «Квазар 13». На початку 2010 року до нього з усною заявою звернулась ОСОБА_1 з проханням дати роз'яснення з приводу вирішення питання щодо надання їй можливості потрапити до приміщення загального користування на сходовій клітині, де розташовано електролічильник, але вказана частина приміщення облаштована додатковими дверима, ключів від яких у неї не має. Далі свідок пояснив, що ним було надано роз'яснення ОСОБА_1, щодо порядку надання дозволу на будь-яку зміну в проекті будівлі, одночасно ним було запропоновано намагатись вирішувати мирним шляхом спірні питання щодо користування загальними приміщеннями. Крім того, свідок пояснила, що в липні 2010 року приїздив інспектор служби цивільного захисту, обстежив спірне додатково об лаштоване приміщення та склав припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки, де було запропоновано вжити відповідні заходи щодо демонтажу перегородки в загальному коридорі на 7-му поверсі будинку АДРЕСА_1. З метою належного виконання вказаного припису, 28.07.2010 року ним було складено відповідний припис, який було вручено 28.07.2010 року ОСОБА_3 для виконання в строк до 25.08.2010 року.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідача та її представників, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 на підставі договору від 07.07.1994 року (а.с. 6).
Згідно ордеру № 100754 від 31.03.1994 року відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належать громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.
Згідно ст. 10 ЖК України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилим приміщенням та інше.
Статтею 154 ЖК України передбачено, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам на праві приватної власності.
Відповідно до п.8. ч. 3.ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний дотримуватись вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 189 ЖК України особи винні у самовільному переобладнанні та переплануванні житлових будинків і жилих приміщень несуть відповідальність згідно з законодавством.
Разом з тим, відповідно до ст. 76 ЦК УРСР, ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 80 ЦК України (в ред.1963р.) наслідком закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є відмова у позові. Судом встановлено, і не заперечується самою позивачкою, що остання дізналась про порушення свого права у 1994 році, коли відповідачами була встановлена фанерна перегородка. Позивачка у цій частині пропустила строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Оскільки про порушення свого права позивачка дізналась у 1994 році, однак за захистом своїх прав звернулась до суду лише 08.04.2010р., заяви про поновлення пропущеного строку не подавала, відповідачі наполягають на застосуванні наслідків спливу позовної давності, а тому позов у зв'язку зі спливом позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з п. 1 ст. 60 цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169 , 212, 213 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 76, 80 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 261 ЦК України, ст. ст. 10, 152, 154, 189 ЖК України, суд , -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Квазар-13»про усунення перешкод в користуванні майном та про зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.
Суддя: О.В. Жежера