Справа № 2-2665/2011
18.11.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушевій Г-М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, декана Кримського факультету «Запорізького національного університету» ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору недійним, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, декана Кримського факультету «Запорізького національного університету» ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, в якому він просить визнати договір №03-17/10 від 25.08.2010р. таким, що укладений не в інтересах сім'ї, оскільки був укладений без згоди чоловіка та виходить за межі дрібного побутового; визнати договір №03-17/10 від 25.08.2010р. про контрактну (платну) форму навчання ОСОБА_4 у Кримському факультеті «Запорізького національного університету» недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка одноособово без згоди позивача, як це передбачено положеннями ст.65 СК України, уклала вищевказаний договір про навчання їх сина ОСОБА_4 Зазначений правочин не відповідає інтересам сім'ї та порушує права позивача, оскільки на цей час він не спроможний матеріально приймати участь в оплаті навчання сина. (а.с.3-5, 36-37).
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з наведених у позові підстав.
Відповідачки ОСОБА_2 проти позову заперечувала з тих підстав, що чоловіку було відомо про те, що син поступив та навчається у навчальному закладі на платній основі. За перший семестр навчання оплату було проведено спільно. Надання освіти сину відповідає інтересам сім'ї.
Представник декану Кримського факультету «Запорізького національного університету» ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, оскільки будь-яких дій ОСОБА_3, як фізична особа, не вчиняла. Сторонами по договору виступила відповідачка ОСОБА_4 та навчальний заклад. Укладений договір не був підставою для виникнення у позивача будь-яких обов'язків. При укладенні договору згоди чоловіка не потрібно, оскільки це не є розпорядження грошовими коштами. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він не знав про укладення договору.
Заслухавши сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд пришов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що 28 грудня 1991р. Трудівською сільською радою Сімферопольського району Кримської АССР був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з привласненням подружжю прізвища «ОСОБА_2» (а.с. 6)
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син - ОСОБА_4, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).
25.08.2010р. Кримський факультет «Запорізького національного університету» в особі декану ОСОБА_3 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_4 (студент) уклали договір №03-17/10. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору виконавець взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання (надати освітню послугу) студенту. Строк надання освітньої послуги визначений з 2010р. по 2014р. У відповідності до п.4.2, п. 4.3 Договору загальна вартість освітньої послуги становить 26000,00 гривень. Замовник вносить плату кожного семестру у сумі 3250 грн. (а.с.8).
При зверненні до суду позивач посилається на те, що відповідачка уклала зазначений договір, який виходить за межі дрібного побутового, без його згоди, всупереч інтересам сім'ї, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності до положень ст. 65 СК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Аналізуючи зазначені положення сімейного законодавства суд приходить до висновку, що вони регулюють порядок розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності. Між тим, позивачем оспорюється договір, який був укладений відповідачем на надання послуг освіти, а не розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Укладений правочин не є підставою для виникнення у позивача будь-якого обов'язку щодо його виконання, а тому він не може бути визнаний недійсним на підставі положень ст. 65 СК України.
Щодо доводів позивача про те, що у наслідок укладення договору про надання освітньої послуги було здійснено розпорядження спільними доходами, то, як встановлено з пояснень сторін, вони з грудня 2010 року не проживають спільно як сім'ї, не пов'язані спільним побутом.
Стосовно доводів позивача, що укладений договір не відповідає інтересам сім'ї, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з ч.1, 2, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем на виконання зазначених положень не надано доказів на підтвердження того, що укладення договору не відповідало інтересам сім'ї та це порушило його права.
Спірний договір не є підставою для виникнення прав та обов'язків у ОСОБА_1, оскільки він не є стороною правочину.
З пояснень позивача встановлено, що укладенням зазначеного договору порушені його права, оскільки він не має можливості сплачувати визначені судовим рішення аліменти на утримання повнолітнього сина у зв'язку з продовженням навчання.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 12.08.2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з навчанням, стягнуті аліменти у розмірі 500 грн. щомісячно (а.с.42-43).
Доводи про неможливість надавати матеріальну допомогу сину у зв'язку з продовженням навчання судом враховуються у відповідності до ст. 199 СК України при розгляду справи про стягнення аліментів та не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.
З огляду на викладене у сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст.ст. 61, 65 СК України, ст. ст. 10, 11, 15, 58, 59, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, декана Кримського факультету «Запорізького національного університету» ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору №03-17\10 від 25.08.2010 року таким, що був укладений не в інтересах сім'ї, без згоди чоловіка та за межами мілкого побутового, про визнання договору №03-17/10 від 25.08.2010 року недійним - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м.Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя