Справа № 2-1193/2011
01.06.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючої судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушевої Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою. Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2007 році відповідач взяв у неї у борг 11033,00 грн., про що було складено розписку. У зазначеній розписці було зазначено, що повернення боргу буде виконано до 31 грудня 2012 року, але 29 жовтня 2008 року зазначену розписку було доповнено в частині строку повернення грошових коштів. Визначений строк повернення грошових коштів у строк один місць після звільнення ОСОБА_2 за власним бажанням або за ініціативою учасника ТОВ «Бельві» ОСОБА_1 10 серпня 2007 року ОСОБА_2 частково сплатив борг, повернувши 1000,00 доларів США. 15 грудня 2008 року він був звільнений з посади директора за власним бажанням. Таким чином строком виконання зобов'язання наступив 15 січня 2009 року, але на цей час відповідач грошові кошти не повернув, сума боргу складає 10033, 00 доларів США, яку і просить стягнути позивачка. Крім цього, позивачка ставить питання про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за період з 15.01.2009р. по 15.02.2011р. у розмірі 902,97 доларів США та відшкодування судові витрати.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов у повному обсязі з підстав, викладених у ньому. Додатково позивачка пояснила, що доповнення до розписки про зміну строку повернення коштів було здійснено на копії розписки, оскільки позивачка боялась надати відповідачеві оригінал розписки. Строк було змінено, оскільки між нею, як засновником товариства, та відповідачем, як директором, погіршились стосунки, у неї були підстави не довіряти йому.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки змін щодо строку повернення коштів за розпискою не було, а тому у нього, на цей час, не виникло обов'язку повертати кошти. Між ним та позивачкою існував інший усний договір позики, за яким він отримав 1300 доларів США для проведення ремонту квартири. Саме за цим договором було змінено строк повернення коштів.
Позивач та відповідач були допитані у відповідності до ст. 184 ЦПК України як свідки та дали аналогічні показання.
Заслухавши сторін, представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються статтями 526, 625 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що згідно оригіналу розписки ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11033 доларів США, що еквівалентно 55500 гривень за курсом НБУ на день складання розписки, строком до 31.12.2012 р. (а.с. 27).
Сторонами визнано, що 10.08.2007 року відповідач повернув позивачці 1000 доларів США.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, у ОСОБА_2, як позичальника, на час ухвалення судового рішення не виникло обов'язку повернути ОСОБА_1 позику, оскільки не закінчився визначений договором строк (31.12.2012 року), на який була надана позика. У ОСОБА_1, як позикодавця, не виникло права вимоги дострокового виконання договору позики.
Щодо доводі позивача про те, що були змінені умови щодо строків виконання договору, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як встановлено з пояснень та показань сторін, позивачка стверджує, що відбулась зміна договору, про що свідчить відповідний запис на копії розписки, тоді як відповідач проти цього заперечує.
На підтвердження своїх доводів позивачка надала копію розписки, що датована 16.06.2007р. та власноручно підписана ОСОБА_2, на звороті якої мається оригінальний запис від 29.10.2008 року, згідно якого відповідач у випадку звільнення за власним бажанням або за ініціативою засновника (ОСОБА_1.) у зв'язку з його невідповідністю займаній посаді (директора) зобов'язався сплатити борг на протязі одного місяця після звільнення.
Суд оцінюючи зазначений письмовий доказ приходить до висновку, що він не підтверджує зміну умов договору позики, оскільки зі змісту запису не убачається, за яким борговим зобов'язанням був змінений строк повернення грошових коштів. Крім того, суд бере до уваги, що згідно розписки договір позики був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як фізичними особами, тоді як визначення строку повернення грошових коштів на звороті розписки, пов'язаний з трудовими відносинами, які також існували між сторонами.
При цьому, на оригіналі розписки та на копії, що надана відповідачем, не міститься змін умов договору щодо строку виконання зобов'язання.
Будь-якими іншими належними та допустимими доказами факт зміни саме договору позики, за яким ОСОБА_2 отримав 11033 доларів США, суду не надано, не повідомлено джерело їх існування.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на прпущеннях.
Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що передбачено ст. 11 ЦПК України.
З огляду на викладене у сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення позову в межах, які заявлені ОСОБА_1.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то суд також не знаходить і підстав для стягнення судових витрат у відповідності до ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 651, 654, 1046-1047 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов'язання - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя