Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 2-а-2083/11
10 січня 2012 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій незаконними, стягнення невиплаченої пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати їй пенсії не у відповідності зі ст.ст. 50, 54 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі -Закон №796-ХІІ), стягнути на її користь з відповідача за період з 24.06.2011 року, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ. Крім того, позивачка просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача невиплаченої пенсії відповідно до Закону.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є інвалідом 2-ї групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію у зв'язку з настанням інвалідності. Позивачка зверталася до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з проханням провести перерахунок їй пенсії як інваліду 2-ї групи відповідно до Закону №796-ХІІ та нарахувати і виплатити недоотриману пенсію, однак Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що пенсія призначена і виплачується у відповідності до діючого законодавства.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, згідно поданої письмової заяви, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив про причини неявки, тому справа розглядається без його участі.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка є інвалідом 2-ї групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, з 14.10.2009 року стоїть на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області як особа, віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що стверджується копією паспорту позивачки, копією довідки МСЕК про інвалідність серії ЖИА №114229, копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 листом Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі від 30.08.2011 року №7820/02.
Позивачка отримувала щомісячно в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області пенсію по інвалідності за період з 01.06.2011 року в розмірі 823,50 грн. та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 152,80 грн., тобто отримувала виплати в розмірах, передбачених постановами КМ України від 28 травня 2008 року №530 та від 16 липня 2008 року № 654, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що стверджується листом відповідача від 30.08.2011 року №7820/02.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно зі статті 49 Закону №796-ХІІ слідує, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону №796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності -8-ми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам 2 групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону №796-ХІІ, у випадку збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, збільшується розмір пенсії, відповідно ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду завданою здоров'ю, особам віднесеним до 1 категорії. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначено ч.1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною першою статті 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлено у розмірі: з 1 грудня 2010 року -734 гривень. Статтею 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлено у розмірі: з 1 січня 2011 року -750 гривень, з 1 квітня 2011 року -764 гривні.
Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст.113 Конституції України).
В даному випадку Закон №796-ХІІ визначає порядок і розміри пенсійних виплат.
Виплата пенсії по постанові КМ України від 16 липня 2008 року № 654 та постанові КМ України від 28 травня 2008 року №530 є неправомірною, оскільки постанови суперечать базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 “Про незалежність судової влади” зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх
утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 1 ст. 40 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом №796-ХІІ та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Також УПФ України в Олевському районі є належним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011, та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2, саме зазначений відповідач забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат пенсії особам, які проживають на території радіоактивного забруднення за відповідними позовами.
Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачку у її праві на отримання додаткової та основної пенсії в розмірах, зазначених в ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, чим порушив її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання додаткової та основної пенсії як особа, яка є інвалідом 2-ї групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС за період з 24.06.2011 року.
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачці, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону №796-ХІІ зазначені виплати призначаються і виплачуються управлінням Пенсійного фонду.
З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, функції щодо призначення та виплати відповідної пенсії віднесено до компетенції органів пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної пенсії.
Також ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, 14 червня 2011 року Верховною Радою України принято закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цого Закону Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», сттаті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14,22,37 та частині третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачці додаткової та основної пенсії як особі, яка є інвалідом 2-ї групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, за період з 24.06.2011 року по 23.07.2011 року.
Враховуючи те, що позовна вимога стосовно негайного виконання постанови суду в частині стягнення з відповідача невиплаченої пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не мотивована та не обґрунтована, то в цій частині позову слід відмовити.
Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.
Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 4 Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 100, 122, 128, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,
Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії не у відповідності із ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” -протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, відповідно до ст.54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 8-ми мінімальних пенсій за віком, визначених ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, щомісячно, за період з 24.06.2011 року по 23.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 75 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період з 24.06.2011 року по 23.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районні Житомирської області звільнено від сплати державного мита на підставі п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
В решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Олевський районний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі винесення резолютивної частини рішення, передбаченої ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:В. В. Волощук