Справа № 2-2844/2011
25.10.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючої судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушевої Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що 22.10.2010р. ОСОБА_2 узяла у нього в борг 18555,00 доларів США та 15 000,00 грн., строком до 22.02.2011р., з укладенням договору позики у формі розписки. Проте, тривалий час відповідачка борг не повертає та уникає зустрічей з позивачем, навіть попри його звернення до правоохоронних органів На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму боргу та 2444,00 грн. у якості нарахованих процентів за користування грошима. Позивач також просив стягнути судові витрати.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, підтримав позов у повному обсязі. Відповідачка повідомлялась за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, у судове засідання не з'явилась, заперечень не надала.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи та проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються статтями 526, 625 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено судом, 22.10.2010р. позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 18555,00 доларів США та 15000,00 грн., зі сплатою 3% щомісячно у строк до 22.02.2011р. У підтвердження цього відповідач надала розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, яка приймається судом як доказ вимог позивача. Відповідачка у встановлений строк грошові кошти не повернула, нею не надано заперечень щодо факту власноручного написання боргової розписки на підтвердження боргових відносин на зазначену суму.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення суми боргу.
При вирішенні питання про можливість стягнення суми позики, наданої у доларах США, суд приймає до уваги положення ст.1046 ЦК України про те, що за договором позики позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. У відповідності до положень ст. 533 ЦК України борг підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом відповідної валюти.
Відповідно довідки від 25.10.2011р. курс долару США у відношенні до гривні складав 7,9757 грн. за 1 долар США. Таким чином, загальна сума боргу становить 162 989,11 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 3% на місяць, то суд приймає до уваги наступне.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Проте надання коштів у позику є фінансовою послугою, яка надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Таким чином, вимоги щодо стягнення 3% на місяць за користування грошима, що відповідно до позовної заяви складає 2444,00 грн., суд вважає не обґрунтованими та такими, що не засновані на законі, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 214 ЦПК України, суд при ухваленні судового рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонам судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 533, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 22.10.2010 року у розмірі 162989,11 (сто шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 11 копійок.
В задоволені вимог щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 2444,00 грн. - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1654,00 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя