Справа № 2-625/2011
07.02.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді - Кагітіної І.В.,
при секретарі - Ліфінцовій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
у листопаді 2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що 23.09.2010 р. відповідачі вкотре, за хуліганськими намірами, увірвавшись до його оселі, спричинили йому тілесні ушкодження, що на тривалий час погіршило його фізичне здоров'я та він був змушений проходити тривале лікування. З цього приводу 02.10.2010 позивач звернувся до правоохоронних органів. Зазначеними діями відповідачів було спричинено позивачеві матеріальну та моральну шкоду. При цьому, розмір матеріальної шкоди позивач оцінює у 1096,62 грн., які були витрачені ним на лікування, що підтверджено відповідними чеками. Моральну шкоду позивач оцінює у 20 000 грн., що буде в повній мірі відповідати завданим фізичних стражданням та надасть змогу повністю відновити здоров'я.
У судовому засіданні позивач підтримав позов з вищенаведених підстав.
Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначивши, що жодних тілесних ушкоджень вони позивачу не наносили. Подання такого позову з боку ОСОБА_1 є лише наслідком сімейних суперечок, ініціатором яких завжди є позивач.
Заслухавши пояснення сторін, представника, свідків, вивчивши матеріали цивільної, оцінивши докази, суд дійшов наступного висновку.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтями 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України.
Зі змісту статей 1166, 1167 ЦК України убачається, що для покладення відповідальності на заподіювача шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди і шкодою, вина у заподіюванні шкоди.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї.
При зверненні до суду позивач посилається, що у наслідок протиправних дій відповідачів 23.09.2010 року йому були завдані ушкодження у вигляді перелому кісток носу, забою м'яких тканин обличчя, травми м'яких тканин шиї та струсу головного мозку.
На підтвердження того, що шкода здоров'ю була завдана саме у наслідок протиправних дій відповідачів позивачем надана постанова, якою відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 у порушені кримінальної справи за ознаками ст. 296 КК України відмовлено та роз'яснено про те, що питання про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 125 КК України вирішує суд. З пояснень позивача встановлено, що до суду з відповідною заявою він не звертався.
Аналізуючи постанову про відмову у порушенні кримінальної справи суд приходить до висновку, що вона не містить встановлення факту винних дій відповідачів при суперечці, яка відбулась 23.09.2010 року, та наявності причинного зв'язку між діями відповідачів та шкодою, заподіяною здоров'ю ОСОБА_1
Крім того, при обґрунтуванні розміру завданої шкоди позивачем ОСОБА_1 надані суду квитанції про купівлю медикаментів (а.с.15-16). Зазначені письмові докази суд не приймає до уваги, оскільки з них не убачається, що витрати були понесені саме ОСОБА_1. для його лікуванням. Надані лікарські призначення та рецепти викликають у суду сумнів, оскільки не містять печаток та прізвищ лікарів. Буді-яких інших доказів не надано, джерело їх існування не повідомлено.
Щодо можливості стягнення суми, витраченої ОСОБА_1 на УЗД м'яких тканин у розмірі 70 грн., то матеріалами справи не встановлено причинний зв'язок між будь-якими протиправними діями відповідачів та необхідність проведення такого дослідження (а.с.15).
З показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є родичами сторін, судом встановлено, що між ними завжди відбуваються суперечки, що мало місце і 23.09.2010 року. Разом з тим, жодний зі свідків не показав, у наслідок яких конкретно протиправних дій кожного з відповідачів та які саме були завдані ушкодження здоров'ю позивача.
Відповідно до ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таке ж положення міститься у ч.1 ст. 60 ЦПК України. Відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін ті інших осіб, які беруть участь у справі.
З огляду на встановлені факти та викладені положення матеріального та процесуального закону, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди.
Оскільки заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги про стягнення моральної шкоди також мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення його прав неправомірними діями відповідачів, що судом не встановлено, то і в цій частині у позові позивача слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1096,62 гривень та моральної шкоди у розмірі 20000 гривень - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя