Справа № 2-2806/2011
01.09.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючої судді Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання Якушевій Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, про встановлення факту батьківства та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
встановив:
у липні 2011р. ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, був її батьком; визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після його смерті. Позов мотивовано тим, що позивачка є дитиною ОСОБА_4, який у період з 1991р. по 1993 р.р. проживав за адресою: АДРЕСА_1 однією сім'єю з її матір'ю та вів з нею спільне господарство. Оскільки шлюб між ОСОБА_4 та матір'ю позивачки не був зареєстрований, у свідоцтві про народження був записаний ОСОБА_4. Проте, ОСОБА_4, як батька, був записаний у медичній історії розвитку дитини, яка велася з часу народження позивачки, з зазначенням його місця проживання. Встановлення факт батьківства необхідно позивачці для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1. Строк на подачу заяви про прийняття спадщини позивачка пропустила з поважних причин, серед яких той факт, що ОСОБА_4 не був зазначений у її свідоцтві про народження, а також те, що вона не мала матеріальної змоги скористуватись правовою допомогою для оформлення необхідних документів.
У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з наведених вище підстав, додатково зазначивши, що зібрані по справі письмові докази та показання свідків підтвердили факт батьківства. Відповідач ОСОБА_3 визнала позов.
Представник відповідачки ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх недоведенність. У матеріалах справи не міститься доказів, що ОСОБА_4 при житті визнавав своє батьківство. Ним не були вчинені дії щодо реєстрації дитини з зазначенням себе батьком. Мати позивачки отримувала допомогу як мати - одиночка. Позивачка у судовому засіданні пояснила, що вона ніколи не бачила ОСОБА_4
Представник третьої особи - Третьої сімферопольської нотаріальної контори надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20 квітня 1992 року у м. Сімферополі народилась ОСОБА_1, про що у книзі реєстрації актів про народження вчинено актовий запис №1464 від 28.05.1992 року. У свідоцтві про народження позивачки у графі «мати» записано «ОСОБА_6», у графі «батько» - «ОСОБА_4» (а.с. 7).
Як убачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 25.08.2011р. підставою для запису відомостей про батька є заява матері від 28.05.1992р. (а.с. 50-51).
З пояснень позивачки убачається, що вона вважає своїм біологічним батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року. З заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись дочка померлого ОСОБА_2 та рідна сестра ОСОБА_3 (а.с. 8, 58-59)
При вирішенні питання, нормами якого матеріального права регулюються правовідносини, що виникли між сторонами по справі щодо встановлення батьківства, суд виходить з наступного.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно - правових актів у часі ( ч.1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. Відповідно до п.1 "Прикінцевих положень" СК України цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року і за загальним правилом його норми застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності.
До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного кодексу України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права і обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України, що прямо передбачено п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
У абзаці 2 пункті 3 зазначеної постанови роз'яснено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства батьків дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
З огляду на те, що позовні вимоги стосуються встановлення факту батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, застосуванню підлягають діючи на час народження позивача норми Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Відповідно до частин 2-3 статті 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
При цьому, доказами визнання (встановлення) батьківства можуть бути листи, заяви, інші документи, а також покази свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою батьківства.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення батьківства, позивачка посилається на ту обставину, що ОСОБА_4 та її мати ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу поживали однією сім'єю та вели спільне господарство у період часу з 1988 р. по 1993 - 1994 р.р. На підтвердження свого походження від ОСОБА_4 позивачка зазначає, що після народження вона проживала у квартирі, що належала померлому по АДРЕСА_1, що підтверджено записами в історії розвитку дитини. На одній із сторінок даної історії розвитку дитини, поряд із матір'ю позивачки вказаний й ОСОБА_4 як батько позивачки. Факт батьківства позивачка також підтверджує тим, що ім'я, по батькові батька у відповідній графі свідоцтва про народження позивачки записано на ім'я та по батькові померлого.
Оцінюючи надані позивачкою на підтвердження своїх вимог докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Так, допитана по справі у якості свідка позивачка ОСОБА_1 показала, що вона ніколи не бачила батька, не спілкувалась з ним. Він не приймав участі у її вихованні. Про те, що ОСОБА_4 її батько їй відомо зі слів матері та тітки ОСОБА_3
Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 стосовно того, що батьком дівчини є ОСОБА_4, який з 1988 році до 1993-1994 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_6, вів з нею спільне господарство спочатку за адресою: АДРЕСА_2, а потім в належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_1, суд не бере до уваги, оскільки зазначені свідки є матір'ю та рідною тіткою позивачки, а тому вони заінтересовані у розгляді справи.
Надані аналогічні показання свідка ОСОБА_3 суд також не бере до уваги, оскільки зі спадкової справи убачається, що при подачі заяви про прийняття спадщини вона зазначала, що крім неї є лише один спадкоємець - дочка померлого ОСОБА_2 У подальшому під час розгляду у Київському районному суді м. Сімферополя спору між спадкоємцями, які звернулись до нотаріальної контори, ОСОБА_3 також нічого не повідомляла про ОСОБА_1, що не оспорено сторонами (а.с.24,59). І тільки після того, як її право на спадщину у суді не було захищено, вона надала ОСОБА_1 грошову допомогу для реалізації її права на захист у суді своїх прав. Зазначене, на думку суду, також свідчить про її заінтересованість у розгляді справи.
Показання свідків ОСОБА_8, яка є хрещеною позивачки, та ОСОБА_9, яка працювала разом з матір'ю позивачки приблизно 5-6 років з 1988 року, про те, що ОСОБА_4 при житті визнав себе батьком та на час народження дівчинки вів з ОСОБА_6 спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає такими, що не достовірно підтверджують факт походження позивачки від ОСОБА_4
Так, позивачем не надано жодного письмового доказу на підтвердження того, що її мати та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю на час її народження. У судовому засіданні також не було заявлено клопотання про допит свідків, які не є родичами або знайомими ОСОБА_1 або її матері, а саме мешканців будинку АДРЕСА_1, у якому нібито проживала позивачка після народження
Не є безспірними доказами на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ведення ними спільного господарства, запис в історії розвитку дитини адреси: АДРЕСА_1, оскільки не відомо з яких підстав та коли були внесені зазначені дані. Оригінали медичних документів у судове засідання були надані особисто позивачкою. З цих самих підстав суд не бере до уваги посилання у медичному документі на прізвище, ім'я та по батькові померлого. При цьому, рік народження ОСОБА_4, зазначена у цьому медичному документі, не співпадає з фактичним роком його народження (а.с.10-12,55).
Не підтверджує жодної підстави для визнання факту батьківства надана фотографія, на якій зображені мати позивачки та померлий. При цьому, не убачається, коли фотографія була зроблена, які між особами існували стосунки (а.с.54).
Сам по собі факт того, що ім'я та по батькові батька у відповідній графі свідоцтва про народження позивачки записано за ім'ям та по батькові померлого не може бути достатнім доказом для визнання батьківства, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
При цьому, суд звертає уваги, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 спільно виховали чи утримували її або доказів, що з достовірністю підтверджували б визнання ОСОБА_4 батьківства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову в частині встановлення батьківства.
Оскільки заявлені позивачем вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту батьківства, що судом не встановлено, то і в цій частині у позові позивача слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. 1272 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа - Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, про встановлення факту батьківства та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя