Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 2-а-1805/11
22 листопада 2011 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій щодо виплати надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату невиплачених коштів до пенсії, -
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області неправомірними щодо виплати надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов'язання здійснити нарахування та виплату невиплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року. Вимоги мотивує тим, що їй відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" повинна виплачуватись щомісячна надбавка до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак зазначена надбавка виплачувалась позивачу у значно меншому розмірі. Крім того, позивачка просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідачів недоплачених коштів.
Позовні вимоги мотивує тим, що їй, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, у 2010-2011 роках зазначена допомога виплачувалась позивачці не в повному розмірі. Позивачка звертався до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з прохання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, однак відповідачем їй було відмовлено та зазначено, що підвищення пенсії буде позивачці призначено та виплачено після прийняття Верховною Радою України змін до діючого законодавства, що стверджується листом відповідача від 05.08.2011 року №6946/02.
Позивач в судове засідання не з'явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій зазначила прохання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача УПФ України в Олевському районі в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив про причини неявки, тому справа розглядається без його участі.
Суд, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Позивачка на даний час є пенсіонером і отримував щомісячно у відповідача з 01.10.2008 року по даний час, державну соціальну допомогу до пенсії як дитина війни в розмірі 49,80 грн., тобто отримував виплати в розмірах, передбачених постановою КМ України від 28 травня 2008 року №530, всупереч нормам Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що стверджується листом управління Пенсійного фонду України в Олевському районі від 05.08.2011 року №6946/02.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з якої слідує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Державна соціальна допомога як дитині війни нараховується та виплачується за місцем отримання пенсії.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).
В даному випадку Закон України “ Про соціальний захист дітей війни “ визначає порядок і розміри допомоги.
Виплата допомоги в менших розмірах, є неправомірною, оскільки суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії в розмірі, зазначеному в ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, чим порушив його право на соціальний захист.
Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання державної соціальної допомоги до пенсії як особа, яка є дитиною війни, за період з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року.
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачці, слід керуватися тим, що відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зазначена допомога призначається і виплачується органами Пенсійного фонду України.
З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки дітей війни, функції щодо призначення та виплати відповідної допомоги віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної допомоги, а також стягувати вказані суми.
Також ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи зазначене, суд вважає зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” починаючи з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року.
Враховуючи те, що позовна вимога стосовно негайного виконання постанови суду в частині стягнення на користь позивачки з відповідача заборгованості, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не мотивована та не обґрунтована, то в цій частині позову слід відмовити.
Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.
Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.4 Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ст.ст.10, 11, 71, 86, 99, 100, 122, 128, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни»-протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченої надбавки до пенсії, як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни “, встановивши її на рівні 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“, щомісячно за період з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнити від сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Житомирський апеляційний адміністративний суд через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:В. В. Волощук