01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.04.2012 № 42/411
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів: Тарасенко К.В.
Жук Г.А.
при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.04.2012 року по справі № 42/411 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Києва, на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 23.01.2012 року) по справі № 42/411 (суддя -Паламар П.І.)
за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення
залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ
до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна
залізниця», м. Київ
про стягнення боргу у сумі 171278,55 грн.
Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ, звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ, в якому просить стягнути з відповідача борг у сумі 171278,55 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Києва, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року по справі № 42/411 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 10.04.2012 року.
Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» на підставі ст. 96 ГПК України надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року у справі № 42/411 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.
Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Києва, - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року по справі № 42/411 - залишається без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі по тексту ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Стаття 627 ЦК України та стаття 6 цього Кодексу регламентує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2009 року між державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (позивач, постачальник) та державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (відповідач, покупець) укладено договір № ЦХП - 40210, предметом даного договору сторони визначили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, названі в подальшому «Товар», найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.
За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Розділом 2 договору передбачено, що ціна на товар, який постачається за цим договором, встановлюється в гривнях для кожної партії окремо і вказується у специфікаціях до цього договору. Товар, що постачається за даним договором, оплачується в сумі, що включає: ціну товару, з урахуванням митних платежів та інших послуг, пов'язаних з митним оформленням товару, якщо він імпортується; націнку постачальника, відповідно до Наказу Укрзалізниці 004а-Ц від 05.01.2009 року; складської націнки складає 0,9 % від вартості поставленого товару; транзитна націнка складає 0,6 % від вартості поставленого товару; транспортно-заготівельні витрати, пов'язані із закупівлею та доставкою товару; ПДВ, інші податки та збори, встановлені чинним законодавством. Орієнтовна сума договору, відповідно до Наказу Укрзалізниці від 04.12.2009 №681-Ц, складає 283 619 166,67 грн., крім того ПДВ за ставкою 20% - 56 723 833,33 грн.; разом - 340 343 000,00 грн. і може змінюватись в зв'язку з корегуванням планів централізованого матеріально-технічного забезпечення, що затверджуються Наказами Укрзалізниці.
Відповідно до розділу 3 постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами покупця на умовах та в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору, які надаються додатково та є невід'ємними його частинами. Постачання Товару здійснюється партіями на умовах специфікації, яка укладається щомісячно протягом дії договору. Специфікації визначають найменування, кількість, умови постачання та ціну товару. Умови специфікації не повинні суперечити та змінювати умови договору. Специфікація розробляється постачальником та направляється покупця, який повинен підписати її протягом 10 днів з моменту отримання. Дата поставки товару визначається згідно умов поставки товару, що зазначені в специфікаціях до даного договору, і відповідає вимогам міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» редакції 2000 року. Поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 (п'ять) робочих днів після його отримання.
Розділом 4 договору сторони погодили кількість товару, яка підлягає поставці вказується Сторонами в специфікаціях до цього договору. Прийом товару за кількістю, який поставлено: в залізничній або автоцистерні здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством Юстиції України за № 805/15496 від 2 вересня 2008 року із складанням „Акту приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою №5-НП (Додаток №1).
На виконання умов договору сторонами підписано специфікації: № 1 від 30.12.2009 року на суму 21 563 148,11 грн.; № 2 від 30.12.2009 року на суму 29 220 048,00 грн.; № 3 від 30.12.2009 року на суму 28 638 675,01 грн.; № 4 від 30.12.2009 року на суму 36 098 764,44 грн.; № 5 від 30.12.2009 року на суму 40 206 231,07 грн.; № 6 від 30.12.2009 року на суму 41 679 990,55 грн.; № 7 від 30.12.2009 року на суму 35 497 466,66 грн.; № 8 від 30.12.2009 року на суму 39 553 814,83 грн.; № 9 від 30.12.2009 року на суму 48 443 169,40 грн.; № 11 від 30.12.2009 року на суму 904 768,34 грн.; № 11 від 30.12.2009 року на суму 40 923 418,37 грн.; № 12 від 30.12.2009 року на суму 49 399 006,45 грн.; № 12 від 30.12.2009 року на суму 2 759 233,67 грн.; № 13 від 30.12.2009 року на суму 38 740 884,76 грн. та № 13 а від 30.12.2009 року на суму 2 168 975,60 грн. (а.с. 20-34, т. 1).
Розділом 6 договору передбачено умови розрахунку, для проведення яких постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну та сповіщення «авізо» на товар, який було поставлено покуплю. Покупець протягом днів з дати отримання документів, які зазначено в п. 6.1. цього договору, здійснює розрахунки за поставлений постачальником товар шляхом акцепту сповіщення. Розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці № 329-Ц3 від 30.04.2004 року «Про затвердження «Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальнії цінності між ДП «Укрзалізничпостач» і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи».
ДП «Укрзалізничпостач» виставлено наступні рахунки-фактури: ТОП10-995 від 29.06.2010; ТОП10-999 від 30.06.2010; ТОП10-1087 від 06.07.2010; ТОП10-1085 від 05.07.2010; ТОП10-1030 від 08.07.2010; ТОП10-1037 від 09.07.2010; ТОП10-1026 від 09.07.2010; ТОП10-1044 від 10.07.2010; ТОП10-1029 від 10.07.2010; ТОП10-1049 від 12.07.2010; ФАС10-3436 від 13.07.2010; ФАС10-3386 від 13.07.2010; ТОП10-1081 від 16.07.2010; ФАС10-3512 від 16.07.2010; ТОП10-1097 від 16.07.2010; ТОП10-1096 від 16.07.2010; ТОП10-1095 від 16.07.2010; ТОП10-1094 від 16.07.2010; ТОП10-1077 від 19.07.2010; ТОП10-1154 від 20.07.2010; ТОП10-1141 від 20.07.2010; ФАС10-3636 від 20.07.2010; ТОП10-1112 від 21.07.2010; ТОП10-1100 від 22.07.2010; ТОП10-1118 від 22.07.2010; ТОП10-1125 від 23.07.2010; ТОП10-1131 від 28.07.2010; ФАС10-3757 від 28.07.2010; ТОП10-1136 від 29.07.2010; ФАС10-3869 від 30.07.2010; ТОП10-1160 від 30.07.2010; ТОП10-1159 від 30.07.2010; ТОП10-1291 від 02.08.2010; ТОП10-1180 від 03.08.2010; ТОП10-1205 від 03.08.2010; ТОП10-1211 від 04.08.2010; ТОП10-1190 від 05.08.2010; ФАС10-3994 від 05.08.2010; ФАС10-3999 від 05.08.2010; ТОП10-1197 від 06.08.2010; ТОП10-1214 від 07.08.2010; ТОП10-1225 від 10.08.2010; ТОП10-1230 від 11.08.2010; ТОП10-1234 від 13.08.2010; ТОП10-1248 від 14.08.2010; ТОП10-1259 від 15.08.2010; ТОП10-1242 від 15.08.2010; ФАС10-4341 від 16.08.2010; ТОП10-1269 від 17.08.2010; ФАС10-4473 від 17.08.2010; ТОП10-1274 від 18.08.2010; ТОП10-1303 від 20.08.2010; ТОП10-1306 від 21.08.2010; ТОП10-1320 від 21.08.2010; ТОП10-1277 від 22.08.2010; ТОП10-1324 від 27.08.2010; ФАС10-4630 від 26.08.2010; ФАС10-4631 від 26.08.2010; ТОП10-1325 від 26.08.2010; ФАС10-4632 від 26.08.2010; ТОП10-1335 від 27.08.2010; ФАС10-4660 від 27.08.2010; ТОП10-1338 від 30.08.2010; ТОП10-1321 від 30.08.2010; ФАС10-4713 від 30.08.2010; ТОП10-1347 від 31.08.2010; ТОП10-1359 від 31.08.2010; ФАС10-5044 від 31.08.2010; ФАС10-5045 від 31.08.2010; ТОП10-1365 від 01.09.2010; ТОП10-1449 від 02.09.2010; ТОП10-1448 від 02.09.2010; ФАС10-4780 від 02.09.2010; ФАС10-4781 від 02.09.2010; ТОП10-1429 від 02.09.2010; ТОП10-1368 від 02.09.2010; ТОП10-1375 від 03.09.2010; ТОП10-1438 від 06.09.2010; ТОП10-1381 від 07.09.2010; ФАС10-4858 від 07.09.2010; ТОП10-1386 від 08.090.2010; ФАС10-4930 від 08.09.2010; ФАС10-4932 від 08.09.2010; ФАС10-4933 від 08.09.2010; ТОП10-1511 від 09.09.2010; ФАС10-5121 від 31.08.2010; ТОП10-1441 від 10.09.2010; ТОП10-1392 від 10.09.2010; ТОП10-1397 від 11.09.2010; ТОП10-1403 від 12.09.2010; ФАС10-5190 від 14.09.2010; ФАС10-5268 від 14.09.2010; ТОП10-1525 від 15.09.2010; ТОП10-1532 від 16.09.2010; ФАС10-5205 від 16.09.2010; ТОП10-1538 від 17.09.2010; ТОП10-1419 від 17.09.2010; ФАС10-5732 від 18.09.2010; ТОП10-1422 від 19.09.2010; ТОП10-1551 від 20.09.2010; ТОП10-1559 від 21.09.2010; ФАС10-5386 від 21.09.2010; ФАС10-5458 від 22.09.2010; ФАС10-5426 від 22.09.2010; ФАС10-5425 від 22.09.2010; ТОП10-1461 від 24.09.2010; ТОП10-1465 від 25.09.2010; ТОП10-1489 від 28.09.2010; ТОП10-1473 від 28.09.2010; ТОП10-1517 від 28.09.2010; ТОП10-1555 від 29.09.2010; ТОП10-1503 від 30.09.2010; ТОП10-1585 від 10.10.2010; ТОП10-1635 від 11.10.2010; ТОП10-1603 від 12.10.2010; ТОП10-1606 від 12.10.2010; ТОП10-1619 від 18.10.2010; ФАС10-6112 від 15.10.2010; ТОП10-1677 від 20.10.2010; ТОП10-1661 від 24.10.2010; ТОП10-1731 від 25.10.2010; ТОП10-1725 від 25.10.2010; ФАС10-6327 від 25.10.2010; ФАС10-6328 від 25.10.2010; ТОП10-1751 від 27.10.2010; ТОП10-1750 від 27.10.2010; ФАС10-6430 від 28.10.2010 та ТОП10-1735 від 31.10.2010 (а.с. 35-162, т. 1)
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поставлений товар відповідачем сплачувався, що підтверджується сповіщеннями (а.с. 163-290, т.1).
14.01.2010 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору ЦХП-40210 від 30.12.2009 року. У якій п. 2.2.2 викладено у наступній редакції: «націнку постачальника, відповідно до Наказу Укрзалізниці 024-Ц від 14.01.2010 року.; складська націнки складає 1,0% від вартості поставленого товару; транзитна націнка складає 0,7 % від вартості поставленого товару».
Отже, за твердженням позивача ним поставлено товар на суму 177 761 180,74 грн., а відповідачем здійснено оплату лише у сумі 174 589 902,19 грн. з урахуванням чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 171 278,55 грн.
Однак, судом апеляційної інстанції не вбачається підстав для задоволення заявлених вимог щодо стягнення заборгованості з огляд на наступне.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як зазначалось вище на виконання умов договору позивачем надіслано на адресу відповідача специфікації від 30.12.2009 року у яких зазначено, що складська націнки складає 1,0 % від вартості поставленого товару; транзитна націнка складає 0,7 % від вартості поставленого товару.
В той час як відповідні зміни було внесено додатковою угодою на виконання Наказу Укрзалізниці 024-Ц від 14.01.2010 року.
Пунктом 11.2 договору передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору в т.ч. зміни законодавства щодо закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти, договір приводить у відповідності до діючого законодавства шляхом підписання додаткової угоди.
Оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору купівлі-продажу повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України передбачає, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Частина 3 даної статті передбачає, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Частиною 4 статті 188 ГК України визначено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з тим, що зазначена додаткова угода за твердженням позивача набирає чинності з моменту її підписання, а саме з 14.01.2010 року, оскільки зазначене спростовується листом заступника директора ДП «Укрзалізничпосич» № ЦХП - 19/983 від 25.06.2010 року (а.с. 104, т. 2), який надіслано Начальнику ДГТО Південно-Західна залізниця, в якому зазначено, що згідно Наказу Укрзалізниці 024-Ц від 14.01.2010 року направляємо додаткову угоду та звернуто увагу на те, що станом на 25.06.2010 року специфікації по договору не підписано.
Також листом ДП «Укрзалізничпосич» № ЦХП - 18/1181 від 15.07.2010 року просило ДТГО «Південно-Західна залізниця» підписати уповноваженою особою та повернути на адресу позивача примірник додаткової угоди (а.с. 106-107, т. 2). Таким чином, станом на 15.07.2010 року додаткова угода відповідачем підписана не була.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в позові державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укразалізничностач» слід відмовити з підстав не відповідності розрахунків зазначених у специфікаціях та у Наказі Укрзалізниці, який діяв у 2009 році. Також не підтверджено належними доказами факт підписання додаткової угоди саме з 14.01.2010 року, що підтверджено листами позивача, а не з підстав підписання представником відповідача на підставі довіреності виданої лише 04.10.2010 року, як помилково зазначив суд першої інстанції, оскільки зазначена довіреність № 2790-НЮ від 04.10.2010 року видана ОСОБА_1 для укладенню від імені залізниці додаткові угоди до договору № ПЗ/Т-101555/НЮ від 30.06.2010 року, в той час як предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по договору № ЦХП - 40210 від 30.12.2009 року.
Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не приймаються апеляційним судом до уваги.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», оскільки помилкове тлумачення норми матеріального права місцевим господарським судом не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, що дає підстави залишити рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року без змін, хоча і з інших правових підстав.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Києва, на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року у справі № 42/411 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року у справі № 42/411 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 42/411 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Яковлев М.Л.
Судді Тарасенко К.В.
Жук Г.А.