01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.04.2012 № 35/442
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.04.2012 року
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Менеджмент» на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року
у справі № 35/442 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Азот»
до товариства з обмеженою відповідальністю « Інвестиційний Менеджмент»
про зобов'язання поставити природний газ на суму 3 929 318 грн. 82 коп.,
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі № 35/442 позов задоволено. Зобов'язано ТОВ «Інвестиційний Менеджмент» виконати умови договору постачання природного газу за №137-211 від 23.02.2009 року та поставити ПАТ «Азот» природний газ на суму 3 929 318 грн. 82 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «Інвестиційний Менеджмент» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення місцевого господарського суду у справі № 35/442 було прийнято у відсутність їх представника та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2012 року у справі № 35/442 апеляційну скаргу ТОВ «Інвестиційний Менеджмент» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
ПАТ «Азот» своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, надати відзив на апеляційну скаргу не скористалось, що не є перешкодою перегляду рішення господарського суду.
Представник позивача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі і просив рішення господарського суду міст Києва від 23.01.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Менеджмент» - без задоволення.
У судове засідання представники відповідача не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, оскільки ухвали суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в апеляційній скарзі та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Менеджмент» (далі - постачальник-відповідач) та відкритим акціонерним товариством «Азот» (в подальшому - публічним акціонерним товариством «Азот») (далі - позивач, покупець) був укладений договір №137-211 на постачання природного газу (надалі - договір).
За умовами даного договору (п. 1.1) постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити на умовах цього договору природний газ видобутий в межах території України (надалі-газ) в обсязі, вказаному в статті 2 цього договору.
Згідно з п. 2.1 сторони визначили, що постачальник передає покупцю газ в обсязі до 70 000,00 куб. м. в період з 01.03.2009 року до 31.12.2009 року, що є плановим обсягом поставки.
Фактичні обсяги планового постачання природного газу із ресурсу кожного наступного місяця вирішується сторонами додатково та узгоджується в додаткових угодах до договору.
Відповідно до п. 2.3 договору визначення конкретних щомісячних обсягів газу і ціни на газ на кожен окремий місяць здійснюється на підставі додаткової угоди до договору, що підписується сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки. В разі не підписання сторонами зазначеної додаткової угоди, постачальник має право відмовитись від поставки газу покупцю, незалежно від оплати газу.
Ціна газу на момент укладення цього договору становила - 1 899,25 грн. без ПДВ (п. 5.2 договору).
Крім того, до ціни газу включено ПДВ-20%, що на момент укладення цього договору складає 379,85 грн.
Ціна газу з ПДВ, за якою покупець оплачує постачальнику газ, на момент укладення цього договору складала 2 279,10 грн. (п.5.3 договору).
Відповідно до п. 5.4 договору загальна вартість за договором складає - 159 537 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 589 500,00 грн.
Згідно з п.5.5 договору ціна на плановий та фактичний обсяги постачання газу із ресурсів кожного місяця узгоджується в додатковій угоді.
Відповідно до п.6.2 договору покупець здійснює попередню оплату газу, що передається за цим договором, на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником покупцеві, в такому порядку:
Постачальник виставляє покупцеві рахунки-фактури, виходячи з планового обсягу поставки газу та ціни газу, вказаної в п.5.3 цього договору (п.п. 6.2.1 п. 6.2 договору).
Попередня оплата розмірі 100% від вартості планового місячного обсягу поставки проводиться покупцем протягом семи банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури та укладення додаткової угоди (п.п. 6.2.2 п. 6.2 договору).
Строк дії договору визначений сторонами з 01.03.2009 року і діє в частині постачання природного газу до 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного завершення (п. 11.1 договору).
18.03.2009 року сторонами була укладена додаткова угода №1-09 до договору, якою сторони визначили, що плановий обсяг природного газу, що підлягає передачі постачальником покупцю на умовах договору, в квітні 2009 складає 1 265 000 куб.м. на загальну суму 2 883 061,50 грн.
Покупець здійснює 100% оплату вартості газу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом семи банківських днів з моменту укладення цієї угоди.
21.04.2009 року сторонами була укладена додаткова угода №2-09 до договору, якою сторони визначили, що плановий обсяг природного газу, що підлягає передачі постачальником покупцю на умовах договору. В травні 2009 року (звітний місяць) складає 1 756 000 куб. м. на загальну суму 4 002 099,60 грн.
Покупець здійснює 100% оплату вартості газу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом семи банківських днів з моменту укладення цієї угоди.
23.12.2009 року сторонами була укладена додаткова угода №3-09 до договору, якою сторони виклали п. 2.1 договору в новій редакції: «2.1 Постачальник передає покупцю газ в обсязі до 70 000 000,000 куб. м. в період з 01.03.2009 року до 31.12.2010 року включно, що є плановим обсягом поставки».
Фактичні обсяги планового постачання природного газу із ресурсу кожного наступного місяця вирішуються сторонами додатково та узгоджується в додаткових угодах до договору.
Строк дії договору продовжений до 31.12.2010 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного завершення.
На виконання умов договору позивачем на підставі рахунків відповідача №1-04/п від 18.03.2009 року на суму 2 883 061,50 грн. за поставку 1 265,000 тис.куб.м., №2-04/ф від 02.04.2009 року на суму 819 470,92 грн. на поставку 359,559 тис.куб.м., №1-05/п від 21.04.2009 року на суму 4 002 099,60 грн. на поставку 1 756,000 тис. куб. м., здійснені оплати за природний газ на загальну суму 7 704 632,02 грн. згідно платіжних доручень №1758 від 27.03.2009 року на суму 2 883 061,50 грн., №2079 від 07.04.2009 року на суму 819 470,92 грн., №618 від 22.04.2009 року на суму 667 016,60 грн., №617 від 22.04.2009 року на суму 3 335 083,00 грн. Копії рахунків-фактур та платіжних доручень наявні в матеріалах справи.
Згідно п.4.4 договору повноважені представники постачальника і покупця, а також газотранспортного та газорозподільного підприємств підписують акт приймання-передачі газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі у відповідному місяці поставки, до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем поставки. Обсяг газу, вказаний в акті, є остаточним, обов'язковим для сторін, і є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п.6.3 договору, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
На виконання умов договору, сторонами були підписані акт приймання-передачі від 31.03.2009 року природного газу у березні 2009 року в обсязі 359,559 тис. куб. м. та акт приймання-передачі від 30.04.2009 року природного газу у квітні 2009 року в обсязі 1 296,934 тис.куб м. на суму 2 955 842,28 грн.
Згідно з доводами позивача, відповідачем було передано позивачу природний газ на суму 3 775 313,20 грн. Решта газу, за який була здійснена оплата позивачем, останньому не була поставлена.
У зв'язку з цим, 04.11.2001 року позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою поставити природний газ на суму 3 929 318,82 грн., яка залишена останнім поза увагою.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем було порушено зобов'язання за договором №137-211 від 23.02.2009 року в частині поставки природного газу на суму 3 929 318 грн. 82 коп.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною першою статті 712 ЦК України та частиною першою ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки продавець(постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач порушив умови договору в частині не поставки позивачу природного газу на суму 3 929 318 грн. 82 коп.
Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.
Таким чином, судовою колегію достовірно встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про зобов'язання ТОВ «Інвестиційний Менеджмент» поставити ПАТ «Азот» природний газ на суму 3 929 318 грн. 82 коп.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість вимог позивача.
Посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що зобов'язання за договором не виконанні у повному обсязі по причині існування технічних складнощів, судова колегія вважає є безпідставне, оскільки умовами договору чітко визначено обставини за яких сторони звільняються від відповідальності, а існування складнощів ніяким чином не може, на переконання колегії суддів, свідчити про відсутність вини відповідача у порушенні строків виконання взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського міста Києва від 23.01.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Менеджмент» - без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний Менеджмент» на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі № 35/442 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі №35/442 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 35/442 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Мальченко А.О.
Гаврилюк О.М.