донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.04.2012 р. справа №37/256пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Зубченко І.В.,
Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.
За участю представників:
від позивача:не з'явився
від відповідача :ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 10.01.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост», м. Макіївка, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від25.01.2011р. (повний текст підписано 31.01.2011р.)
у справі№37/256пд (суддя Попков Д.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ
доПриватного підприємства Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост», м. Макіївка, Донецька область
пророзірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р.; зобов'язання повернути предмет лізингу за договором №0559 - вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 вартістю 62932,78грн.; стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 31322,01грн., додаткової винагороди (комісія) в розмірі 39625,05грн., пені в розмірі 1463,32грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Приватного підприємства Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост», м. Макіївка, Донецька область, про: розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р.; зобов'язання повернути предмет лізингу за договором №0559-вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 вартістю 62932,78грн.; стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 31322,01грн., додаткової винагороди (комісія) в розмірі 39625,05грн., пені в розмірі 1463,32грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. (повний текст підписано 31.01.2011р.) у справі №37/256пд позовні вимоги задоволені у повному обсязі; стягнуто з ПП «Мак-Ост»на користь ТОВ «Елемент Лізинг»заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 31322,01грн., пеню у розмірі 1463,32грн., додаткову винагороду (комісію) у розмірі 39625,05грн.; розірвано договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р., укладений між ТОВ «Елемент Лізинг»та ПП «Мак-Ост»; зобов'язано ПП «Мак-Ост»протягом 5-ти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути ТОВ «Елемент Лізинг»предмет лізингу -вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, державний номер НОМЕР_1; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач свої зобов'язання за договором фінансового лізингу №ЭЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р. виконав належним чином, здійснивши передачу лізінгоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно -вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, державний номер НОМЕР_1, вартістю 62932,78грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поточних лізингових платежів за користування об'єктом лізингу не виконав, доказів оплати лізингових платежів та додаткової винагороди, а також доказів повернення предмету лізингу суду не надав, тому позовні вимоги визнані судом обґрунтованими і задоволені у повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. (повний текст підписано 31.01.2011р.) у справі №37/256пд скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, оскільки суд направляв йому процесуальні документи на адресу: 86113, Донецька область, м. Маківка, вул. Героїв Сталінграду, 7, яка не є його адресою. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.спр.141-142, т.1) ПП ВКПП «Мак-Ост»зареєстровано за адресою; 86113, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду, а згідно довідки Центру поштового зв'язку №9 м. Маківка Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»№11-1-орг. від 29.07.2011р. у період з 26.12.2009р. по 01.07.2011р. ПП «Мак-Ост»не доставлялась поштова кореспонденція, через неточно вказану адресу на конвертах. У зв'язку з неповідомленням про дату та час судового засідання відповідач не зміг надати заперечення проти позову та докази на їх підтвердження, а саме платіжні доручення по сплаті лізингових платежів.
Крім того, скаржник зазначив, що позивач також направляв на невірну адресу рахунки-фактури по сплаті додаткової винагороди та відповідач не отримував останні ані поштою, ані нарочно, отже стягнення з нього додаткової винагороди у розмірі 39625,05грн. є необґрунтованим.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2011р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження у справі №37/256пд.
Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Судовою колегією було враховано, що апеляційна скарга подана з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України, а в доданому клопотанні про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження змістовно викладено причини з яких пропущено строк. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. У даному випадку пропуск строку не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав, що він виставив відповідачу рахунки-фактури по сплаті додаткової винагороди, при цьому рахунки-фактури надсилались на адресу відповідача, визначену в договорі, втім останні були залишені відповідачем без оплати. Станом на 26.09.2011р. відповідачем було сплачено заборгованості на загальну суму 33900грн., однак на момент розгляду справи судом першої інстанції заборгованість за період з 26.03.2010р. по 26.11.2010р. існувала і у господарського суду Донецької області були підстави задовольнити позовні вимоги.
У письмових поясненнях б/н від 19.10.2011р. скаржник зазначив, що на час винесення судом першої інстанції рішення від 25.01.2011р. заборгованість відповідача з оплати лізингових платежів існувала у розмірі 25720,01грн., а не 31220,01грн. Вказана різниця виникла через ненадання позивачем суду квитанцій з оплати лізингових платежів від 06.12.2010р. у сумі 3500грн. та від 05.01.2011р. у сумі 2000грн. Крім того, скаржник вказав, що за адресою: 86133, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду знаходиться жилий будинок під №7, а за місцем реєстрації ПП «Мак-Ост»знаходиться виробнича будівля колишньої котельної (гаража) №7, яке розташоване за адресою: 86113, Донецька обл., м. Маківка, вул. Героїв Сталінграду, будинок без номеру.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2011р. на підставі відповідного клопотання ПП ВКПП «Мак-Ост»було зупинено апеляційне провадження у справі №37/256пд до вирішення справи №38/241пд за позовом ПП «Мак-Ост»до ТОВ «Елемент Лізинг»про визнання пункту 3.3.3.1. договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р. недійсним.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. поновлено апеляційне провадження у справі №37/256пд у зв'язку з прийняттям Донецьким апеляційним господарським судом постанови від 25.01.2012р. у справі №38/241пд, якою залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011р., тобто усуненням обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження у даній справі.
Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.
Представник скаржника у судовому засіданні 04.04.2012р. пояснив, що можливість врегулювання спору між сторонами відсутня, рішення господарського суду він вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання 04.04.2012р. не з'явився, надіслав на адресу апеляційного суду телеграму, в якій повідомив, що сторони не дійшли згоди щодо вирішення спору мирним шляхом, тому позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглянути справу за його відсутності.
Розглянувши клопотання позивача та враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, обмеженість строку розгляду справи (ч.1 ст.69 ГПК України), колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до приписів ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. N75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи (п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. N01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 17.12.2010р. прийнято позовну заяву ТОВ «Елемент Лізинг», порушено провадження у справі №37/256пд та призначено судове засідання на 10.01.2011р. Вказана ухвала направлена сторонам поштою рекомендованим листом з повідомленням, зокрема на адресу відповідача: 86133, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду, буд. 7 (арк. спр.1 том 1).
На виконання цієї ухвали позивач надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АД №№ 662445-662446 від 26.11.2010р., згідно якої Приватне підприємство Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост»(ідентифікаційний код 31688180) зареєстровано за адресою: 86113, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду (арк. спр. 141-142 том 1). При цьому, судова колегія відзначає, що інформацію викладену в довідці позивач знав до подачі позову до суду, який згідно відбитку календарного штемпелю, наявному на поштовому конверті, в якому надійшов позов, був відправлений на адресу господарського суду Донецької області - 13.12.2010р. (арк. спр. 147 том 1).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.01.2011р. відкладено розгляд справи №37/256пд на 25.01.2011р. через нез'явлення представників сторін та ненадання витребуваних доказів в порядку п.п.1, 2 ч.1 ст.77 ГПК України. Вказана ухвала направлена сторонам поштою рекомендованим листом з повідомленням (арк. спр.150 том 1).
За результатами судового засідання 25.01.2011р. за відсутності представника відповідача господарським судом Донецької області було прийнято рішення, повний текст якого направлений відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням (арк. спр. 9-14 том 2).
У п.5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. N01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»передбачено: якщо на час надіслання одержаної апеляційної чи касаційної скарги (подання) разом зі справою місцевим господарським судом відповідному апеляційному чи касаційному господарському суду (частина третя статті 91 або частина друга статті 109 ГПК) зазначене повідомлення ще не надійшло до місцевого господарського суду, останній може і повинен після отримання такого повідомлення негайно надіслати його до апеляційного чи касаційного господарського суду, який здійснює перегляд судового рішення.
В матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення представнику відповідача поштових відправлень або повернення з адреси відповідача поштових відправлень з вказаними вище ухвалами та рішенням суду першої інстанції.
Згідно довідки Центру поштового зв'язку №9 м. Маківка Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»№11-1-орг. від 29.07.2011р. у період з 26.12.2009р. по 01.07.2011р. ПП «Мак-Ост»не доставлялась поштова кореспонденція, через неточно вказану адресу на конвертах (арк. спр. 38 том 2).
Згідно з п.117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Відповідно до п.116 цих Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»від 17.05.2011р. №7, стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст.64 ГПК України.
Матеріалами справи не підтверджено, що процесуальні документи направлялись на адресу відповідача визначену у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка відмінна від адреси вказаній в позові та у розділі 10 договору №ЭЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р.
Разом з тим, в пункті 5.8. цього договору визначено місце стоянки предмету лізингу: 86113, м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду, виробнича будівля №7.
Згідно договору купівлі-продажу виробничого приміщення від 07.11.2005р. та витягу з Державного реєстру правочинів №1700174 від 07.11.2005р. (арк. спр. 72-73 том 2), які прийняті апеляційним судом у якості доказів в порядку ст.101 ГПК України, виробниче приміщення котельної (гаражу) №7, м-н. «Східний»розташоване за адресою: Донецька обл., м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду, будинок б/н.
Отже, в розділі 10 договору №ЭЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р. визначено невірну адресу лізингоотримувача (відповідача), а саме: Україна, 86113, м. Макіївка, Героїв Сталінграду, буд. 7. Вказане не свідчить про умисне введення відповідачем лізингодавця (позивача) в оману щодо своєї адреси з метою уникнення належного виконання прийнятих за договором лізингу зобов'язань, оскільки в пункті 5.8. цього договору визначено вірну адресу відповідача, а в розділі 10 також вказано його ідентифікаційний код.
В матеріалах справи є повідомлення про вручення представнику відповідача 12.08.2011р. поштового відправлення з ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2011р., що направлялось за адресою: 86113, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду, 7 (арк. спр. 47 том 2). З приводу цього представник відповідача пояснив, що після того як відповідачу стало відомо про прийняття у даній справі рішення, ним було укладено з підприємством поштового зв'язку відповідний договір на доставку пошти, в якому, зокрема, обумовлено, що кореспонденція може надходити і за вищевказаною адресою.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача про час і місце розгляду справи, як наслідок порушив принципи змагальності та процесуальної рівності сторін, оскільки спір вирішено без участі відповідача.
За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. (повний текст підписано 31.01.2011р.) у справі №37/256пд підлягає скасуванню, як таке, що прийняте із порушенням норм процесуального права -за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду.
Згідно положень ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ цього Кодексу. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Стаття 101 ГПК України встановлює межі перегляду справи, а стаття 103 цього Кодексу визначає повноваження апеляційного суду. Виходячи з приписів ст.103 ГПК України апеляційні суди при розгляді апеляційної скарги не мають права повертати справу для нового розгляду до суду першої інстанції, а повинні самі виносити рішення.
Отже, розглянувши матеріали господарської справи, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
07 жовтня 2008 року між ТОВ «Елемент Лізинг»(лізингодавець) та ПП «Мак-Ост»(лiзингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу транспортного засобу №ЭЛ/Днк-0559/ДЛ (арк. спр.13 том 1), згідно п.3 якого лізингодавець придбає у власність предмет лізингу, найменування і технічні характеристики якого вказані у специфікації (арк. спр. 18 том 1), і надає його лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння та користування на умовах даного договору і Загальних правил фінансового лізингу (арк. спр. 14-17 том 1).
У специфікації до договору сторони визначили предметом лізингу вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, 2008 року виготовлення, двигун 697ТС55LFRZ832011, шасі 38132795L700178, номер кузова Y6D38132795L70018, визначивши в п.4 договору фінансового лізингу його постачальником АФ «ТДЦ-АВТО».
Пунктами 5.1., 5.2. та 5.6. договору сторони узгодили, що ціна договору формується і вказується в національній валюті України та становить 195250,71грн., у тому числі - 25000грн. авансовий платіж та 167750,71грн. загальний розмір періодичних лізингових платежів, і всі платежі здійснюються в гривні відповідно до Графіка лізингових платежів (додаток №3 до договору, арк. спр.19 том 1).
Строк лізингу в п.5.7. договору сторонами визначений тривалістю в 48 місяців з дати акту прийому-передачі предмету лізингу в лізинг.
Відповідно до п.3.1.6 Загальних правил фінансового лізингу, вчасна сплата лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів додаток №3 до договору фінансового лізингу транспортних засобів віднесена до обов'язків лізингоодержувача.
За умовами п.3.3.3. Загальних правил лізингодавець вправі переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів (ціну договору лізингу) у випадку:
- коли курс гривні до долара США, встановлений постановою НБУ буде перевищувати більш ніж на 2% значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00 (п.3.3.3.1.);
- зміни відсотків за користування кредитом, залученим лізингодавцем, в разі зміни кредитної політики згідно з рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, НБУ, обслуговуючих комерційних банків (п.3.3.3.2.);
- переоцінки предмету лізингу (п.3.3.3.3.);
- внесення до законодавства України змін, які можуть спричинити додаткові витрати для лізингодавця, пов'язані з предметом лізингу (п.3.3.3.4.);
- у випадку зміни лізингового платежу, згідно п.3.3.3., лізингоотримувач зобов'язаний у складі наступного лізингового платежу, крім поточного лізингового платежу, передбаченого додатком №3 , додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі рахунку-фактури, який підлягає оплаті на протязі 3-х днів з дати виставлення (п.3.3.3.5.).
У разі прострочення сплати платежів за договором п.5.1. Загальних правил встановлена відповідальність лізингоодержувача у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Розділом 8 Загальних правил фінансового лізингу сторони визначили підстави для його достроково розірвання, серед яких -несплата лiзингоодержувачем лізингового платежу (частково або в повному обсягу), якщо прострочення становить більше 30 днів з дня настання терміну платежу (п.8.2.4), встановивши наслідком розірвання обов'язок лізингоодержувача протягом 5-ти календарних днів доставити предмет лізингу в робочому стані з урахуванням нормального зносу, до визначеного лізингодавцем місця (п. 8.5. договору).
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. у справі №38/241пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2012р., відмовлено у задоволенні позовних вимог ВКПП «Мак-Ост»до ТОВ «Елемент Лізинг»про визнання пункту 3.3.3.1. договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р. недійсним.
Відповідно до статей 629, 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника), відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
10 жовтня 2008 року позивач (покупець) уклав з Акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація»АФ „ТДЦ-АВТО” (продавець) договір №314206-118 (арк. спр. 143-146 том 1) на придбання визначеного з відповідачем предмету лізингу, за яким було отримано відповідну довідку-рахунок (арк. спр. 148 том 1). 18.11.2008р. позивачем було отримане свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу з державним номером АА9224ІА (арк. спр. 22 том 1).
26 листопада 2008 року визначений специфікацією предмет лізингу був переданий відповідачу, про що сторона складено та підписано відповідний акт прийому-передачі (арк. спр. 20 том 1).
Відповідач вчасно не виконував свої зобов'язання за договором лізингу з оплати лізингових платежів відповідно до Графіку лізингових платежів, таким чином, факт неналежного виконання відповідачем умов договору лізингу підтверджується матеріалами справи та ним не спростовується.
Під час розгляду даної справи у судах першої інстанції та апеляційної інстанції відповідачем було сплачено позивачу за договором лізингу - 33900грн., що підтверджується копіями квитанцій наявних в матеріалах справи. Згідно розрахунку позивача вказані платежі були зараховані в рахунок погашення боргу за період з 27.03.2010р. по 27.11.2010р., який є предметом спору у цій справі (арк. спр. 58-59 том 2). Втім, внаслідок відновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду у цій справі не набрало законної сили, отже договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р. на час прийняття постанови не припинив своєї дії. В матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі предмету лізингу позивачеві, отже відповідач досі продовжує володіти та користуватись на підставі цього договору вантажним евакуатором ТАТА LPT 613/49, однак докази здійснення лізингових платежів за період з 27.12.2010р. по 27.03.2012р. в матеріалах справи відсутні.
Оскільки, призначенням платежу в квитанціях (арк. спр. 40-45 том 2) відповідач визначив внески за лізинг за грудень 2010 року, січень-лютого 2011 року, квітень-травень 2011 року, червень 2011 року та ці платежі позивачем були зараховані в якості погашення заборгованості за попередній період, що зумовило виникнення боргу за інший період, який не заявлявся позивачем до стягнення через те, що він вважав договір розірваним, то судова колегія дійшла висновку про стягнення заявленої заборгованості у сумі 31322,01грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р. зі здійснення лізингових платежів.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 1463,32грн. за періоди згідно наведеного в позові розрахунку.
Колегія суддів, з огляду на приписи статей 534, 549-552 ЦК, статей 229-234 ГК України, статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та положення п.5.1. Загальних правил, дійшла висновку про стягнення пені у сумі 1463,32грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати лізингових платежів.
Позивач також просить розірвати договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р. та вилучити у відповідача та передати йому як власнику предмет лізингу, а саме: вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 вартістю 62932,78грн.
Частиною 2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Крім того, в пункті 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
За змістом ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Дотримання умов щодо внесення лізингових платежів є обов'язковим для відповідача, а їх порушення зумовлює правомірність вимоги позивача про розірвання договору згідно п.8.2.1. Загальних правил фінансового лізингу.
Як було встановлено апеляційним судом відповідач систематично порушував свої грошові зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість зі здійснення лізингових платежів, що є достатньою підстави для дострокового розірвання спірного договору фінансового лізингу, оскільки саме із можливості своєчасного отримання лізингових платежів виходив лізингодавець, укладаючи такий договір.
За таких обставин, вимоги позивача про розірвання спірного договору підлягають задоволенню.
Пунктом 7 частини 1 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до п.7 ч.2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.8.5. Загальних умов фінансового лізингу вимога про вилучення предмета лізингу та передача його лізингодавцю підлягає до задоволення.
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення додаткової винагороди (комісії) у сумі 39625,05грн. судова колегія зазначає наступне.
Керуючись положеннями п.3.3.3. Загальних правил лізингодавцем виписувалися рахунки-фактури та розрахунки додаткової винагороди з урахуванням валютного коригування (арк. спр. 23-64 том 1): ЭЛ/Рах-0559/ВК_27_04_2009 від 25 червня 2009 року на суму 1784,03грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_05_2009 від 25 червня 2009 року на суму 1723,46грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_03_2009 від 16 квітня 2009 року на суму 1786,84грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_07_2010 від 26 липня 2010 року на суму 1914,97грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_08_2010 від 26 серпня 2010 року на суму 1910,87грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_12_2008 від 26 грудня 2008 року на суму 1857,11грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_01_2009 від 26 січня 2009 року на суму 1792,32грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_08_2009 від 7 вересня 2009 року на суму 1961,07грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_06_2009 від 3 серпня 2009 року на суму 1731,77грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_27_07_2009 від 3 серпня 2009 року на суму 1755,40грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_10_2009 від 29 жовтня 2009 року на суму 1984,84грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_11_2009 від 18 січня 2010 року на суму 1975,94грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_28_12_2009 від 18 квітня 2010 року на суму 1962,58грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_28_09_2009 від 29 жовтня 2009 року на суму 1990,87грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_01_2010 від 24 березня 2010 року на суму 1991,69грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_02_2010 від 24 березня 2010 року на суму 1979,36грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_03_2010 від 16 травня 2010 року на суму 1938,95грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_04_2010 від 17 травня 2010 року на суму 1935,39грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_05_2010 від 19 липня 2010 року на суму 1935,18грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_06_2010 від 19 липня 2010 року на суму 1922,79грн. з ПДВ; ЭЛ/Рах-0559/ВК_26_02_2009 від 26 лютого 2009 року на суму 1789,62грн. з ПДВ - всього на загальну суму 39635,05грн.
В підтвердження пред'явлення вказаних рахунків відповідачу позивач надав списки згрупованих рекомендованих відправлень (арк. спр. 65-131 том 1), згідно яких рахунки надсилались відповідачеві поштою на адресу: 86113, м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду, 7. Як вже встановлено апеляційним судом, при оцінці дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді цієї справи, наведена адреса не є адресою відповідача та він за нею не отримував поштових відправлень.
Навмисне неодержання відповідачем адресованої йому кореспонденції та фактичне уникнення від виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі сплати додаткової винагороди матеріалами справи не підтверджено, до того ж договором не передбачений порядок виставлення рахунків на сплату лише засобами поштового зв'язку, тому позивач не був позбавлений права пред'явити відповідачеві наведені документи у інший спосіб, але з обов'язковим підтвердженням одержання їх відповідачем.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено факту пред'явлення відповідачу передбачених договором рахунків, то судова колегія вважає недоведеною заборгованість у відповідача з оплати додаткової винагороди у сумі 39625,05грн., тому в цій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост», м. Макіївка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. (повний текст підписано 31.01.2011р.) у справі №37/256пд -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. (повний текст підписано 31.01.2011р.) у справі №37/256пд -скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) до Приватного підприємства Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост», м. Макіївка, Донецька область (ідентифікаційний код 31688180) про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р.; зобов'язання повернути предмет лізингу вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, державний номер НОМЕР_1 вартістю 62932,78грн.; стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 31322,01грн., додаткової винагороди (комісія) в розмірі 39625,05грн., пені в розмірі 1463,32грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост»(86113, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду, ідентифікаційний код 31688180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»(фактична адреса: 03058, м. Київ, вул. Лева невського, буд. 6, оф. 85, юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченко, 4, оф. 130, ідентифікаційний код 34832663) заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 31322,01грн., пеню в розмірі 1463,32грн.
Розірвати договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днк-0559/ДЛ від 07.10.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) та Приватним підприємством Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост», м. Макіївка, Донецька область (ідентифікаційний код 31688180).
Зобов'язати Приватне підприємство Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост», м. Макіївка, Донецька область (ідентифікаційний код 31688180) протягом 5-ти календарних днів з моменту набрання постановою законної сили повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) предмет лізингу -вантажний евакуатор ТАТА LPT 613/49, державний номер НОМЕР_1.
Відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення додаткової винагороди (комісія) в розмірі 39625,05грн.
Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост»(86113, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду, ідентифікаційний код 31688180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»(фактична адреса: 03058, м. Київ, вул. Лева невського, буд. 6, оф. 85, юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченко, 4, оф. 130, ідентифікаційний код 34832663) витрати по сплаті державного мита в сумі 1040,18грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»(фактична адреса: 03058, м. Київ, вул. Лева невського, буд. 6, оф. 85, юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченко, 4, оф. 130, ідентифікаційний код 34832663) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційне приватне підприємство «Мак-Ост»(86113, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду, ідентифікаційний код 31688180) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 198,13грн.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді: Н.О. Мартюхіна
В.М. Татенко
Надруковано 6 примірників: 2-позивачу; 1 -відповідачу (86113, Донецька область, м. Макіївка, вул. Героїв Сталінграду); 1 -до справи; 1-ДАГС, 1 -ГС