Справа № 2-573/11
іменем України
"08" грудня 2011 р. Московський районний суд м. Харкова
в складі головуючого судді Марченка О.М.
при секретарі Глущенко М.С.
розглянувши цивільну справу за позовом ПАТ «СЕБ Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення суми боргу шляхом звернення стягнення на заставлене майно та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «СЕБ Банк»про розірвання кредитного договору
.
встановив:
ПАТ «СЕБ Банк» звернувся до суду з позовною заявою про розірвання договору, стягнення суми боргу, шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що між ОСОБА_1 та Акціонерним банком «Факторіал Банк» було укладено договір кредиту № 014 -Н-В51 на придбання нерухомого майна на суму 119900 доларів США що становить 581030 гривень із строком повернення 23 травня 2031 року. За користуванням кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти в розмірі 12,5 % річних у валюті Кредиту, що передбачено п.2.3.1 договору кредиту. Відповідно до п. 4.2 договору кредиту: «у разі порушення позичальником строків повернення кредиту, сплати процентів за його користування або комісійної винагороди, позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного сплаченої суми за кожен день прострочення у виконанні зобов'язань.
В забезпечення зобов'язання за договором кредиту 26.05.2008 року був укладений іпотечний договір № 014\08 між Акціонериним банком «Факторіал -банк»та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в реєстрі № 1010, предметом якого стала трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 66,6 кв.м, житловою площею 39,3 кв.м. Водночас було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстр № 1012.
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за договором, між кредитодавцем, позичальником та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014\01 від 26 травня 2008 року, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитодавцем щодо сплати позичальником суми кредиту, процентів, комісійної винагороди, а також можливих неустойок та інших витрат.
Своїми листами № 268 від 02.12.2008 року та № 269\1 від 03.12.2008 року. Позивач звертався до відповідачів з вимогою погашення заборгованості на підставі п. 4.3 Договору кредиту, але вимога залишалась без задоволення.
У зв'язку з чим, представник позивача після неодноразових уточнень позовних вимог, просить суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку загальну суму заборгованості по невиконаному зобов'язанню у розмірі 1 064 721, 16 грн., та 15 654, 71 грн. пені за рахунок заставного майна.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПАТ «СЕБ Банк»про розірвання кредитного договору № 014-Н-В/51/08 на придбання нерухомого майна від 26.05.2008 року, укладений між нею та АК „Факторіал-Банк” .
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що при укладанні вищезазначеного кредитного договору банком були запропоновані, а нею прийняті умови п. 3.3.10 Кредитного договору, згідно з яким в забезпечення виконання основного зобов'язання вона мала укласти Іпотечний договір на придбану за кредитні кошти квартиру та Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя. Такі умови її влаштували, оскільки за умовами Договору про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами було досягнуто домовленості про продаж іпотечної квартири від імені банку в рахунок виконання основного зобов'язання, на випадок якщо вона не зможе платити по кредиту. Підписуючи кредитний договір вона розраховувала на таку домовленість, однак банк умови договору порушив та замість того, щоб своєчасно продати квартиру скористався її неплатоспроможністю та почав нараховувати штрафні санкції.
У судовому засіданні представник ПАТ «СЕБ Банк», яка діє на підставі довіреності, позов ПАТ «СЕБ Банк»підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у позові. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 розірвати кредитний договір просила відмовити, обґрунтувавши свою позицію тим, що за умовами кредитного договору, договір діє до повного виконання встановлених ним зобов'язань. Також надала суду пояснення: чому банк в первинному позові наполягав на розірванні кредитного договору, а потім від цієї вимоги відмовився та категорично проти цього заперечує, та чому банк з 2008 року не продав предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором. Так, представник банку зазначила, що на все це вплинула зміна керівництва банку.
Представник ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позов ПАТ «СЕБ Банк»визнала частково. Вимоги ОСОБА_1 розірвати кредитний договір підтримала в повному обсязі з підстав, визначених у позові. Пояснивши, що відповідачка ОСОБА_1 звернулася до послуг ПАТ «СЕБ Банк»для отримання кредитних коштів на покупку квартири АДРЕСА_1, яку в забезпечення виконання кредитного зобов'язання віддала банку під заставу. Також, між відповідачкою ОСОБА_1 та ПАТ «СЕБ Банк» шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя було досягнуто домовленості щодо погашення заборгованості по Кредитному договору № 014 -Н-В51 у разі її виникнення. Спосіб погашення заборгованості полягав у тому , що Іпотекодержатель, тобто банк, від свого імені продає квартиру, яка є предметом іпотеки, а отримані від продажу гроші спрямовує на погашення боргу. Так, в період мирової фінансової кризи у 2008 році бізнес ОСОБА_1 перестав приносити прибуток, внаслідок чого їй нічим було платити по кредиту. Після утворення заборгованості банк направив ОСОБА_4 претензію. Для того, щоб скоріше розрахуватися з кредитором ОСОБА_1 надала банку заяву з проханням прийняти у власність предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Однак банк відповів відмовою, мотивуючи це відсутністю покупців на квартиру. Представник ОСОБА_1 вважає, що банк був зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів по продажу іпотечного майна та відповідно до пункту 3.1.4 договору про задоволення вимог іпотекодержателя на період продажу зупинити дію основного договору. Продати самостійно квартиру без згоди банку, щоб розрахуватися по кредиту ОСОБА_4 не мала можливості, так як квартира знаходиться під забороною банка. Користуючись цими обставинами, банк продовжує нараховувати проценти за користування кредитом та застосовувати штрафні санкції. Тому, вважає, що відбулося прострочення кредитора, у зв'язку з тим, що банк не вчинив дій, що встановлені договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Просить суд задовольнити позов в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по договору кредиту, яка виникла станом на 08.01.2009 р., тобто на день письмової відмови банком продавати предмет іпотеки. В іншій частині позову просить відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився без поважних причин. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, встановивши факти та відповідні ним правовідносини, позов ПАТ «СЕБ Банк»задовольняє частково, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольняє в повному обсязі.
Судовим розглядом встановлено, що 26 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним банком « Факторіал Банк» було укладено договір кредиту № 014 -Н-В51 на придбання нерухомого майна на суму 119900 доларів США що становить 581030 гривень із строком повернення 23 травня 2031 року. За користуванням кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти в розмірі 12,5 % річних у валюті Кредиту, що передбачено п.2.3.1 договору кредиту.
26 травня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонериним банком «Факторіал -банк» укладений Договір поруки № 014/01, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався перед Кредитором нести солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_1 умов Договору кредиту № 014-Н-В/51/08 щодо сплати суми кредиту, процентів за користування кредитом, комісійних винагород, а також можливих неустойок та інших витрат у розмірі, в строк та на умовах, передбачених Договором кредиту.
В забезпечення зобов'язання за договором кредиту 26.05.2008 року укладений іпотечний договір № 014\08 між Акціонериним банком «Факторіал -банк»та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в реєстрі № 1010, предметом якого стала трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 66,6 кв.м, житловою площею 39,3 кв.м.
26 травня 2008 року Акціонерний банк «Факторіал -банк»та ОСОБА_1 уклали Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (з відкладеною умовою), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в реєстрі № 1012, відповідно до умов якого сторони домовились, що у разі невиконання Іпотекодавцем за Основним договором зобов'язань, забезпеченого іпотекою, Іпотекодержатель укладає договір купівлі-продажу Предмету іпотеки від свого імені в рахунок виконання зобов'язань Іпотекодавем за основним договором у порядку передбаченому ст. 38 ЗУ “Про іпотеку” та цим договором.(п. 2.2). Пунктом 3 цього договору визначений порядок продажу предмету іпотеки. Відповідно до п.п. 3.1.4. продаж предмету іпотеки зупиняє дію основного договору та всі вимоги Іпотекодержателя за цим договором стають нікчемними.
02 грудня 2008 року Банком на адресу ОСОБА_1 направлений лист за вих.№ 268 від 02.12.2008 р., в якому повідомлено про стан заборгованості на 01 грудня 2008 року та попередження про звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно для погашення заборгованості.
Із заяви за вхідним № 682 від 15.12.2008 року видно, що ОСОБА_1 звернулася до банку з проханням прийняти Предмет іпотеки, в рахунок виконання основного зобов'язання, у зв'язку з тим, що в неї не має можливості його виконувати.
08.01.2009 року Банк у своєму листі за вихідним № 06 відмовив ОСОБА_1 у прийнятті Предмету іпотеки, мотивуючи це відсутністю покупців на заставну квартиру, та заявив про свої наміри звернутися до суду з позовом про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставлене майно.
Суд критично ставиться до позиції банку щодо способу повернення кредитних коштів від відповідачів. Навіщо звертатися до суду за вирішенням спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, не намагаючись, навіть, використати своє право звернути стягнення на майно в позасудовому порядку, тим паче, що боржник не проти, а навпаки сам просить цей предмет іпотеки продати, щоб скоріше розрахуватися з кредитором? Продати предмет іпотеки без згоди банку ОСОБА_1 не має можливості, а тому своїм невиконанням умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя щодо продажу майна від свого імені, банк позбавив відповідачку можливості розрахуватися по кредиту. Враховуючи, що кредитні кошти були спрямовані саме на покупку квартири, що стала предметом Іпотеки, на думку суду, її продаж зміг би вирішити фінансовий спір між сторонами. Незважаючи на те, що банк, відповідно до ст. 55 ЗУ “Про банки та банківську діяльність”, зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнтів банку, він обрав позицію, яка перешкоджає боржнику залишитися добросовісним позичальником та своєчасно розрахуватися по кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором.
У судовому засіданні було встановлено, що ПАТ «СЕБ Банк»не вчинив дії, що встановлені п.п. 2.1, 2.2. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.05.2008 року, згідно з якими, у разі невиконання Іпотекодавцем за Основним договором зобов'язань, забезпеченого Іпотекою, цей договір передбачає, що Іпотекодержатель укладає договір купівлі-продажу предмету Іпотеки від свого імені в рахунок виконання зобов'язань Іпотекодавцем за Основним договором у порядку, передбаченому ст.. 38 ЗУ «Про іпотеку»та цим договором. А тому суд вважає ПАТ «СЕБ Банк»кредитором, що прострочив.
Що стосується відповіді банку (вих..№ 06 від 08.01.09) щодо відсутності покупців на квартиру. Суду не надано ніяких доказів з боку представника банку, підтверджуючих, що банк взагалі вів пошук покупців. Також, суд критично ставиться до вирішення банку, що менше місяця з урахуванням новорічних свят (з 15.12.2008 р. по 08.01.2009 р.) достатньо для пошуку реального покупця на квартиру.
Згідно з ч.4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За приписом ч. 4 ст. 613 ЦК України, боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Суд вважає, що прострочення кредитора настало 08.01.2009 року (день письмового відмовлення банком продавати предмет іпотеки).
Згідно розрахунку ПАТ «СЕБ Банк»заборгованість ОСОБА_4 по кредитному договору станом на 08.01.2009 року складає 941 332, 13 гривень, у т.ч. прострочені нараховані проценти в розмірі 28 720, 23 грн., нараховані проценти за період з 31.12.2008 р. по 07.01.2009 р. -2 840, 45 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 01.11.2008 р. по 07.01.2009 р. -822, 25 грн., борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору -9 935, 70 грн., залишок строкової заборгованості -899 013, 5 грн., тобто цю суму відповідачі мають сплатити банку.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ЗУ „Про банки та банківську діяльність”, банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.
Згідно з пунктом 7.2 “Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями”, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 р. за № 474/4695 «загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань».
Отже, банк при видачі кредиту ОСОБА_4 врахував ризики його неповернення та визначив розмір кредиту, виходячи із розміру його забезпечення, тобто ринкової вартості заставного майна, яка має покривати суму основного боргу, процентів за користування кредитом та витрат на реалізацію майна.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що задовольнити вимоги банку можна за рахунок заставного майна, а тому вважає доцільним стягнення заборгованості з відповідачів здійснити шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 ЗУ “Про іпотеку”.
За вимогою ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, суд вважає, що ці вимоги є обґрунтованими, оскільки банк істотно порушив умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є похідним від кредитного договору та на який вона розраховувала при взятті на себе кредитних зобов'язань, у зв'язку з чим була позбавлена можливості своєчасно розрахуватися по кредиту.
Згідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках , встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Судові витрати стягуються судом у відповідності зі ст.. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 16, 18, 526, 530, 612, 613, 651 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ЗУ „Про банки та банківську діяльність” ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов ПАТ «СЕБ Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення суми боргу за рахунок заставленого майна - задовольнити частково.
3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «СЕБ Банк»заборгованість за договором кредиту № 014-Н-В/51/08 на придбання нерухомого майна від 26.05.2008 року, станом на 08.01.2009 року в розмірі 941 332, 13 гривень, яка складається з прострочених нарахованих процентів в розмірі 28 720, 23 грн., нарахованих процентів за період з 31.12.2008 р. по 07.01.2009 р. -2 840, 45 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 01.11.2008 р. по 07.01.2009 р. -822, 25 грн., боргу за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору -9 935, 70 грн., залишку строкової заборгованості -899 013, 5 грн.
4. Заборгованість стягувати шляхом звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4
5. Реалізовувати нерухоме майно за процедурою продажу, встановленою ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.
6. Встановити початкову ціну нерухомого майна для його подальшої реалізації в сумі 941 332, 13 гривень.
7. В іншій частині позову відмовити.
8. Позов ОСОБА_1 до ПАТ «СЕБ Банк», ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору задовольнити в повному обсязі.
9. Розірвати договір кредиту № 014-Н-В/51/08 на придбання нерухомого майна від 26.05.2008 року, укладений між АК „Факторіал-Банк” та ОСОБА_1.
10. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «СЕБ Банк» судові витрати в дольовому відношенні: держмито в розмірі 1 479 гривень по 739, 50 грн. з кожного та витрати на ІТО в розмірі 104, 40 гривень по 52, 20 грн. з кожного.
11. Стягнути з ОСОБА_2 та ПАТ «СЕБ Банк»на користь ОСОБА_1 судові витрати в дольовому відношенні: держмито в розмірі 51 грн. по 25, 50 грн. з кожного та витрати на ІТО в розмірі 37 грн. по 18, 50 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Марченко