ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-23/2519-201203.04.12
За позовом державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок»
дотовариства з обмеженою відповідальністю «Дорожні системи України»
провизнання договору та додаткової угоди недійсними
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивачаначальник відділу юридично-правової роботи ОСОБА_1 (довіреність від 01.01.2012 року)
відповідачапредставник ОСОБА_2 (довіреність від 04.03.2010 року)
Державне підприємство дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожні системи України»про визнання недійсним договору підряду № 40/12-09 від 08.12.2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підписаний сторонами у справі спірний правочин не містить переліку прав та обов'язків сторін, тобто є неукладеним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/2519-2012 та призначено її розгляд у судовому засіданні 13.03.2012 року.
Позивачем 13.03.2012 року через відділ діловодства суду подано заяву від 12.03.2012 року №21-6-1/17, якою доповнено обґрунтування позову посиланням на перевищення виконуючим обов'язки директора (Позивача) своїх повноважень при укладені договору, дійсність якого оспорюється Позивачем.
Перед початком розгляду справи по суті присутніх у засіданні представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника Відповідача розгляд справи відкладено на 03.04.2012 року.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Сторонами у справі укладено 08.12.2009 року договір підряду №40/12-09 на виконання робіт з модернізації метеосистеми, встановленої на перевальних ділянках автомобільної дороги М-06.
У зв'язку з неналежним виконанням Позивачем своїх зобов'язань за укладеним договором № 40/12-09 від 08.12.2009 року в частині розрахунків за виконані роботи, Відповідач (у даній справі) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 року у справі №32/138 позов задоволено та стягнуто з Позивача (у даній справі) на користь Відповідача (у даній справі) суму боргу з відповідними нарахуваннями.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2012 року рішення суду першої інстанції у справі №32/138 залишено без змін.
Позивач у березні 2012 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору, на підставі якого винесені наведені вище судові рішення, недійсним посилаючись на:
- неузгодженість прав та обов'язків сторін;
- перевищення його керівником своїх повноважень.
За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору
Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину; суперечність положенням чинного законодавства означає регулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства. За статтями 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Заявляючи вимогу про визнання судовим рішенням правочину недійсним, Позивач наводить доводи, які (за певних обставин) можуть лише свідчити про неукладеність правочину, а не про його недійсність.
Як вбачається з тексту самого договору, оспореного однією з його сторін, останній містить визначення прав та обов'язків учасників угоди, зокрема, пункти 3.1, 4.1, 4.2, 6.1 тощо.
Крім того, судові рішення у справі №32/138 як раз і ґрунтуються (у тому числі) на визначеному договором обов'язку замовника провести розрахунок за виконані роботи.
Таким чином, твердження Позивача про відсутність прав та обов'язків сторін договору № 40/12-09 від 08.12.2009 року не відповідає дійсним обставинам справи.
Також не відповідає дійсним обставинам справи твердження Позивача про відсутність у його керівника повноважень на підписання оспореного ним договору.
Відповідно до пункту 6.3 діючого на час укладення договору №40/12-09 від 08.12.2009 року статуту Позивача, директор (у тому числі) без обмежень укладає угоди, договори, контракти тощо. Особу, що підписала договір призначено виконувати обов'язки директора з 08.12.2009 року наказом Державної служби автомобільних доріг України №233-ВК. Означений документ не містить обмежень статутних повноважень призначеної особи. Наявність чи відсутність укладеного з цією особою трудового контракту свідчить лише про незакінченість (або порушення) процедури прийняття на роботу і не може впливати на коло повноважень цієї особи.
Крім того, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Позивач у своїй заяві від 12.03.2012 року №21-6-1/17 обмежився лише твердженням про перевищення повноважень його представника без виконання обов'язку доведення, що Відповідач знав чи мав знати про наявність цих обмежень.
У будь-якому випадку, правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень врегульовано статтею 241 Цивільного кодексу України. Факт схвалення укладеного сторонами у справі правочину Позивачем встановлено судовими рішеннями у справі №32/138 і не потребує додаткового доведення під час розгляду цієї справи.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.
Позивач, в розумінні даних процесуальних норм, не довів та не надав суду належних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним.
Більш того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Крім того, доводи позовної заяви про неукладеність договору взагалі не можуть мати правовим наслідком визнання правочину недійсним в окремому судовому провадженні.
Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним укладеного державним підприємством дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок»та товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожні системи України»договору № 40/12-09 від 08.12.2009 року з урахуванням додаткової угоди №1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. У задоволені позову відмовити повністю.
Суддя Кирилюк Т.Ю.