ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/314-201203.04.12
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
Про стягнення 369 507,62 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_3. - представник за довіреністю № б/н від 19.12.11.
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 20/03/09 від 20.03.09. в розмірі 369 507,62, а саме: сума основного боргу -251 100,00 грн.; пеня -38 232, 00 грн.; плата за активну електроенергію -12 845,66 грн.; 3 % річних -19 482,61 грн.; збитки від інфляції -47 847,35 грн. А також позивач просить суд розірвати Договір оренди нежитлового приміщення № 20/03/09 від 20.03.09., який укладено між сторонами.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди нежитлового приміщення № 20/03/09 від 20.03.09. не сплачує на користь позивача платежі, передбачені цим Договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.12. порушено провадження у справі № 5011-30/314-2012, розгляд справи було призначено на 26.01.12. о 14-40.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 16.02.12. о 14-30.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 01.03.12. о 16-00.
16.02.12. судом був направлений судовий запит до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації.
Розпорядженням В.О.Голови Господарського суду міста Києва від 01.03.12. справу № 5011-30/314-2012 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М. в зв'язку перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.12. розгляд справи призначено на 03.04.12. о 10-00.
Розпорядженням В.о. Господарського суду міста Києва від 03.03.12. справу № 5011-30/314-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку з її виходом з лікарняного.
В судовому засіданні 03.04.12. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 03.04.12. не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.03.12. у справі № 5011-30/314-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надіслав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені матеріалами справи (лист Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 4-11/19-1017/4 від 07.03.12.).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 5011-30/314-2012.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
20.03.09. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір № 20/03/09 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення по вул. Р. Окіпної, 4-А, в м. Києві, загальною площею 196,2 кв. м, а Орендар зобов'язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього Договору повернути орендоване майно Орендодавцю в належному стані.
Згідно п. 3.1.6 Договору, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 15 числа наступного місяця.
Пунктом 6.2 Договору сторонами було погоджено, що Договір може бути достроково розірвано за ініціативою Орендодавця, якщо Орендар не сплачує оренди плату більше одного календарного місяця.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в порушення умов Договору, відповідач не сплачує позивачу плату за надані послуги оренди, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з травня 2009 р. по листопад 2011 р. становить 251 100,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач своїми листами від 09.12.11. та 12.12.11. звертався до відповідача з проханням провести розрахунки по Договору та з повідомленням про розірвання Договору оренди, в зв'язку з порушенням відповідачем п.п. 4.1, 5.4, 6.2 Договору, але матеріали справи не містять доказів відповіді Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на зазначені вище листи позивача, а також доказів погашення заборгованості.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Пунктом 4.1 Договору, сторонами погоджено, що орендна плата за користування приміщенням за місяць складає суму, еквівалентну 1000 доларам США за офіційним курсом Національного банку України на день платежу за загальну площу приміщення, тобто 8 100, 00 грн. на місяць.
Відповідно до п. 4.3 Договору передбачено, що орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа наступного місяця.
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування спірним нежитловим приміщенням за період з травня 2009 р. по листопад 2011 р. не виконав.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем за несплату орендних платежів за Договором оренди за вказаний вище період становить 251 100,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 251 100,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 845,66 грн. -плати за активну електроенергію.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Київенерго»було виставлено позивачу рахунок № 61143014/12 Акт 13024 на оплату спожитої активної електроенергії за грудень 2011 р.
Згідно п. 4.5 Договору, сторонами погоджено, що до складу орендної плати за даним Договором не входить плата за комунальні послуги, послуги зв'язку й експлуатаційні витрати.
Оплата послуг надання електроенергії, водопостачання, каналізації, теплоенергії, вентиляції, вивозу побутових відходів, послуг зв'язку проводиться Орендарем на підставі належним чином оформлених і переданих Орендодавцем рахунків.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано суду в розумінні норм ст. 33 Господарського процесуального кодексу України належних доказів того, що позивачем у відповідності до умов п. 4.5 Договору передавався відповідачу належним чином оформлений рахунок на оплату послуг електроенергії в сумі 12 845,66 грн., в зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача вказаної вище суми.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 5.4 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 38 232,00 грн. -пені.
Відповідно до п. 5.4 Договору передбачено, що у разі прострочення сплати орендної плати Орендар зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,5 % від місячної орендної плати зазначенної в п. 4.1 Договору за кожний день прострочення.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 17 884,53 грн. (за обґрунтованим розрахунком суду).
Також позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 47 847,35 грн. -збитків від інфляції та 19 482,61 грн. -3 % річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 054,90 грн. -збитків від інфляції та 9 400,50 грн. -3 % річних (за обґрунтованим розрахунком суду).
Щодо позовних вимог про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 20/03/09 від 20.03.09., який укладено між сторонами, суд встановив наступне:
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 283 ч. Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача, належне виконання якого вимагається законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що за період з травня 2009 р. по листопад 2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов Договору в частині внесення орендних платежів склала 251 100,00 грн. та погашена не була.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем зазначена вище обставина не спростована, доказів відсутності заборгованості суду не надано.
Судом встановлено, що позивач своїми листами від 09.12.11. та 12.12.11. (додаткові угоди) звертався до відповідача з проханням провести розрахунки по Договору та з повідомленням про розірвання Договору оренди, в зв'язку з порушенням відповідачем п.п. 4.1, 5.4, 6.2 Договору.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Умовами Договору оренди передбачено, що цей Договір може бути достроково розірваний за ініціативою Орендодавця, якщо Орендар не сплачує орендну плату більше одного календарного місяця (п. 6.2 Договору).
Таким чином, правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку є встановлення факту порушення стороною своїх зобов'язань за договором, обов'язкове дотримання яких вимагається договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач не сплачує позивачу орендних платежів більше одного місяця, а саме, ним не сплачено за період з травня 2009 р. по листопад 2011 р.
За таких обставин, судом встановлено, що в даному випадку існує підстава для розірвання Договору оренди, що передбачено нормами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути розірвано за умовами, визначеними в цьому договорі, оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем умов Договору оренди щодо внесення орендних платеджів.
В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач обґрунтованих заперечень суду не навів, доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини, не надав.
За таких обставин, суд визнає неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати наданих позивачем послуг оренди істотним порушенням умов Договору оренди № 20/03/09, що є підставою для його розірвання.
Враховуючи вищевикладене, позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 20/03/09 від 20.03.09., який укладено між сторонами, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Таким чином, з наведеного вбачається, що з розірванням Договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря.
За таких обставин позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 000,00 грн. на послуги адвоката, в зв'язку з чим суд встановив наступне:
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з абз. 2 п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»№ 01-8/1270 від 14.07.04. статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Конституції України, для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Згідно з п. 14 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи організації та діяльності адвокатури.
Статтею 5 Закону України «Про адвокатуру»встановлено, що адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.00. у справі № 13-рп/2000 (справа N 1-17/2000 про право вільного вибору захисника), держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такого суб'єкта надання правової допомоги -адвокатуру України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч. 2 ст. 59 Конституції України).
Згідно з зазначеним рішенням Конституційного Суду України, положення ч. 2 ст. 59 Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, треба розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником у кримінальному судочинстві адвоката, тобто особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю. У такий спосіб держава бере на себе обов'язок забезпечити реальну можливість надання особам кваліфікованого захисту від обвинувачення, якщо цього вимагають інтереси правосуддя.
Таким чином, з наведеного вбачається, що адвокати, адвокатські об'єднання можуть надавати лише юридичну допомогу, а не займатися підприємницькою діяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Зазначене є суттєвим, оскільки отримання плати (за договором) за надання адвокатами (адвокатським об'єднанням) правової допомоги та отримання виручки за здійснення операцій надання послуг (продажу продукції, товарів, робіт) не є тотожними поняттями відповідно до норм чинного законодавства і з урахуванням особливого статусу адвокатури як спеціально уповноваженого недержавного професійного правозахисного інституту.
Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Як вбачається з матеріалів справи 19.12.11. між адвокатом ОСОБА_3. та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір про надання адвокатських послуг № 19/12/11, відповідно до умов якого (п. 1.1) визначено, що предметом вказаного договору є: надання правової допомоги за цим Договором полягає в представництві в районних судах, апеляційних судах, Вищому спеціалізованому суді України, ВСУ, ВДВС України, в тому числі пред'явлення виконавчого листа для виконання, право підпису заяв, скарг, інших документів та представлення в інших державних та приватних установах, підприємствах та організаціях з приводу господарського спору між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. про стягнення боргу за Договором оренди нежитлового приміщення 20/03/09 від 20.03.09.
Відповідно до п. 3.1 Договору про надання адвокатських послуг № 19/12/11 передбачено, що адвокатська послуга (юридична допомога) надається Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 платно, у розмірі 8000, 00 грн. предоплати
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»визначено, що адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.
Договір про надання адвокатських послуг № 19/12/11 було підписано ОСОБА_3., як адвокатом, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3343 від 29.05.08.
Відповідно до квитанції № 19.12.11. адвокат ОСОБА_3. отримала від позивача згідно умов Договору про надання адвокатських послуг 8 000,00 грн.
Таким чином, у даному випадку йдеться саме про послуги адвоката, які були надані адвокатом ОСОБА_3. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2.
Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, витрати по сплаті за послуги адвоката та по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2) 251 100 (двісті п'ятдесят одна тисяча сто) грн. 00 коп. -основного боргу, 17 884 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 53 коп. - пені, 9 400 (дев'ять тисяч чотириста) грн. 50 коп. -3 % річних, 18 054 (вісімнадцять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 90 коп. - збитків від інфляції, 6 869 (шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 79 коп. -судового збору, 6 418 (шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 05 коп. -витрат на послуги адвоката.
3. Розірвати Договір № 20/03/09 оренди нежитлового приміщення від 20.03.09., укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.
4. В іншій частині позову -відмовити.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.М. Ващенко
Повне рішення
складено 04.04.12.