Головуючий у 1 інстанції - Добінчак О.П.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
18 жовтня 2011 року справа № 2а/0536/3226/11
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ястребової Л.В.
суддів Ляшенка Д.В. , Яковенка М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецькій області на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 01 лютого 2011 року по справі № 2а/0536/3226/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою суду першої інстанції позов задоволено, в наслідок чого зобов'язано відповідача здійснити перерахувати та виплачувати з 13 липня 2010 року позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум, до подальших змін у діючому законодавстві.
Не погодившись із зазначеним рішення, відповідачем була подана апеляційна скарга, в якій він посилаючись на необґрунтованість рішення суду 1 інстанції, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити. Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що згідно із ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не з бюджету ПФУ.
Частиною 8 ст. 183-2 КАС України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.06.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка має нижчу юридичну силу проти зазначеного Закону України « Про соціальний захист дітей війни» - є помилковим.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, що відповідає положенням ст. 6 Закону № 2195-IV в редакції яка є чинною на даний час, адже попередні зміни, як було зазначено вище, визнані неконституційними, тому застосовується саме та редакція, яка була до внесення відповідних змін.
В той же час, суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті, допустив порушення вимог процесуального законодавства.
Під час апеляційного провадження з'ясовано, що Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким серед іншого установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання п.7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-6, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 від 06.07.2011 року « Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», відповідно до п.6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії проводиться підвищення у розмірі 49,8 грн. Дана постанова набрала чинності 23.07.2011 року та діє до 01.01.2012 року. З огляду на викладене, зазначене позбавляє можливості залишення без змін постанови суду першої інстанції щодо не визначення кінцевої дати виплати встановленої судом доплати, і призводить до необхідності зміни постанови суду першої інстанції. Вказана зміна обумовлена передчасним вирішенням судом першої інстанції спору на майбутнє, без наявності об'єкту судового захисту в момент прийняття судового рішення.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що датою з якої необхідно здійснювати виплати підвищення до пенсії слід зазначити 13.07.2010р., а граничною датою задоволення позовних вимог позивача необхідно зазначити дату 23.07.2011р.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецькій області - задовольнити частково.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 01 лютого 2011 року по справі № 2а/0536/3226/11 - змінити.
У абзаці першому резолютивної частини постанови Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 01 лютого 2011 року по справі № 2а/0536/3226/11замість слів "до подальших змін у діючому законодавстві" доповнити словами наступного змісту "по 23 липня 2011 року". В решті позовних вимог - відмовити.
В іншій частини постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів Л.В.Ястребова
Д.В. Ляшенко
М.М. Яковенко