Головуючий у 1 інстанції - Мирошниченко Ю.М.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
18 жовтня 2011 року справа №2а-3620/11/0548
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенко Л. А.
суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.
при секретареві судового засідання Солодько О.І.,
з участю позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 8 липня 2011 року у справі № 2а-3620/11/0548 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Маріупольського міського голови ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 8 липня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Маріупольського міського голови ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.
Позивачі не погодилися з таким рішенням суду, подали апеляційну скаргу, в якій посилалися на те, що суд першої інстанції прийшов до невірних висновків про відсутність законодавчо визначеного статусу будинків у санітарно-захисній зоні діючих підприємств, не прийняв до уваги судові рішення у цивільних та кримінальних справах, невірно застосував норми матеріального закону, просили судове рішення першої інстанції скасувати, заявлений позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивачі наполягали на задоволенні апеляційної скарги, вважали, що суд невірно оцінив докази, не дослідив всі обставини у справі, не надав оцінку всім рішенням, які передували та пов'язані з оскаржуваним судовим рішенням.
Представник відповідача вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, надав письмові заперечення.
Судом першої інстанції встановлено, що будинок 2г по вул. Чкалова в м. Маріуполі, в якому на законних підставах мешкають позивачі, знаходиться в санітарно-захисній зоні публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Маріупольської (Жданівської) міської ради від 13.04.1983 року №219 «Про затвердження меж санітарно-захисної зони металургійного заводу ім. Ілліча», від 31.03.1989 року № 95 «Про затвердження результатів перепису проживаючих в санзоні комбінату ім. Ілліча», від 21.02.1990 року № 57 «Про знесення жилих будинків і відведення земельної ділянки під облаштування санітарно-захисної зони металургійного комбінату імені Ілліча», повідомленнями головного управління містобудування і архітектури та відділу з обліку і розподілення жилої площі Маріупольської міської ради, управління Держкомзему у м. Маріуполі, комунального підприємства «Маріупольське архітектурне бюро». Зазначеними рішеннями визначені межі санітарно-захисної зони, для улаштування якої металургійному комбінату ім. Ілліча виділено земельну ділянку та покладено на нього обов'язок, зокрема, щодо подання обласній комісії матеріалів техніко-економічного обґрунтування зносу жилих будинків на відведеній ділянці, надання особам, що підлягають відселенню, квартир і відшкодування вартості будинків і зелених насаджень.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22.10.2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25.12.2008 року та хвалою Верховного Суду України від 18.06.2009 року відмовлено в задоволенні позову сім'ї ОСОБА_6 до ВАТ ММК ім. Ілліча, ТОВ «Сереп», виконкому Маріупольської міської ради, Іллічівської районної адміністрації Маріупольської міськради, ЗАТ «Азовелектросталь» про відселення з санітарно-захисної зони та стягнення моральної шкоди.
Зазначеними судовими рішеннями констатовано, що законодавством не передбачено відселення позивачів із санітарно-захисної зони за рахунок товариства коштів „ММК ім. Ілліча", оскільки законами України не врегульовано статус будинків, які опинилися в санітарно-захисній зоні створених та діючих підприємств, а спричинення позивачам моральної шкоди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю виконкому Маріупольської міської ради щодо відселення їх із санітарно-захисної зони не встановлено.
У відповідь на звернення ОСОБА_2 міський голова повідомив, що 25.11.2011 року відбулося засідання комісії з розгляду питання про відселення із санітарно-захисної зони, про результати якого позивачі були повідомлені секретарем міської ради, котрий зазначив, що діючим законодавством України не передбачений обов'язок Маріупольської міськради та її виконкому здійснювати відселення жителів із санітарно-захисної зони.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи перевірені при апеляційному розгляді і знайшли своє підтвердження.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Згідно з положеннями ст. 24 Закону України „Про охорону атмосферного повітря", санітарно-захисні зони встановлюються з метою забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначені місць розміщення нових реконструкцій діючих підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря.
Якщо внаслідок порушення встановлених меж та режиму санітарно-захисних зон виникає необхідність у відселенні жителів, виведенні з цих зон об'єктів соціального призначення або здійснення інших заходів підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування повинні вирішувати питання про фінансування необхідних робіт і заходів та строки їх реалізації.
За змістом наведених норм фінансування відповідних заходів здійснюється кожним з означених суб'єктів у випадках, порядку і межах визначених спеціальним нормативно-правовим актом і не може розглядатися як солідарний обов'язок органів місцевого самоврядування і господарюючих суб'єктів.
Цими нормами встановлені вимоги щодо охорони атмосферного повітря під час проектування, будівництва та реконструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) міський голова є головною посадовою особою територіальної громади, очолює виконавчий комітет міської ради, головує на її засіданнях.
Згідно зі ст. 42 Закону міський голова: 1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; 5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; 6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; 7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання; 12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; 14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; 16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; 17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; 18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Згідно зі ст. 18 Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності, але виключно в межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів (п. 5.10) та Земельним Кодексом України (ст. 114) також заборонено розміщення жилих будинків в межах санітарно - захисної зони. Статус будинків, які опинилися в санітарно-захисній зоні діючих підприємств (а не запланованих) законодавством не визначений, порядок і умови фінансування заходів з відселення мешканців таких будинків законодавчо не врегульований.
Виходячи з аналізу встановлених обставин справи, вищенаведених норм законів та судових рішень суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що не можна вважати, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, маючи можливість і будучи зобов'язаним до цього законом, не здійснив заходів щодо відселення позивачів із санітарно-захисної зони підприємства приватної форми власності та вважає неспроможними доводи апелянтів, що міський голова несе персональну відповідальність за дії та бездіяльність всіх установ, організацій і підприємств, які розташовані на території міста Маріуполя.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, суд вирішив спір вірно, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 20 жовтня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст.196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 8 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Маріупольського міського голови ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М.Гімон
О.В.Карпушова