Цивільна справа № 2-1511/12
29 березня 2012 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Зінченко С.В.
при секретарі Шевчук Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»про розірвання договору ,-
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 333313,47 гривень, зазначивши, що 24 грудня 2007 року між сторонами було укладено Договір кредиту і забезпечення № 292/АК-2007 за яким банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 21600 доларів США із розрахунку 12% річних з кінцевим терміном повернення 23.12.2014 року.
Однак відповідачі взятих на себе зобов'язань за договором належним чином не виконують, чим порушили умови укладеного договору, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість за кредитним договором яка станом на 15.11.2011 року становила 333313,47 гривень.
Під час розгляду справи представником відповідачів ОСОБА_3 було подану зустрічну позовну заяву до ПАТ «Експобанк»про розірвання кредитного договору.
В обґрунтування зустрічного позову представник відповідачів за первісним зазначила, що Договір кредиту і забезпечення №292/АК-2007 від 24.12.2007 року повинен бути розірваний, відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України, якою передбачено, що право застави припиняється у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмету застави. в обґрунтування зустрічного позову вказала, що предмет застави за договором був втрачений та не замінений ОСОБА_1, а отже даний договір припинився в частині забезпечення виконання зобов'язань шляхом застави автомобіля марки «Daewoo Lanos», д/н НОМЕР_1.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом поданий ним позов підтримав в повному обсязі та просив про його задоволення, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, посилаючись на те, що кредитний договір будо укладено добровільно, в належній формі, сторони досягли згоди з усіх істотних умов, не існувало ніяких обставин, які б примусили відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 укласти договір на вкрай не вигідних для себе умовах.
В судовому засіданні представник відповідачів за первісним позовом проти первісного позову заперечувала в повному обсязі, з підстав його безпідставності та необґрунтованості, про що надала письмові заперечення, а також просила застосувати строк позовної давності по пені, та просила задовольнити зустрічний позов з підстав викладених в ньому.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 24.12.2007 р. між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Експобанк»та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту і забезпечення №292/АК-2007 та згідно п.1.1 вказаного договору, банк надав позичальнику кредит в сумі 21 600,00 доларів США., із розрахунку 12% річних з кінцевим терміном повернення 23.12.2014 року.
Також в забезпечення виконання своїх зобов'язань за даним договором відповідач ОСОБА_1 передав позивачу автомобіль марки «Daewoo Lanos», д/н НОМЕР_1.
Крім того з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 щодо погашення кредиту, сплати відсотків, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених Договором кредиту і забезпечення №292/АК-2007 між позивачем за первісним позовом та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір поруки від 24 грудня 2012 року, згідно якого ОСОБА_2 відповідає за неналежне виконання зобов'язання ОСОБА_1 солідарно і в повному обсязі.
Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до умов п. 4.5.1 кредитного договору ОСОБА_1 протягом строку дії договору щомісяця до 23 числа сплачує на рахунок банку комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2% від залишку заборгованості за кредитом, що обліковується на позичковому рахунку в останній робочій день місяця, що передує місяцю, у якому сплачується комісія.
Умовами п.5.1 кредитного договору передбачено, що прострочення повернення кредиту або його частини (при встановленні банком графіку повернення кредиту) та/або сплати процентів є порушення позичальником строків, що передбачені договором або встановлені банком відповідно до цього, або договору, або передбачені Додатковими угодами до цього договору для повернення кредиту та/або сплати процентів.
З несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного повернення кредиту і процентів по ньому.
Відповідно до п.5.3 кредитного договору за несвоєчасну сплату комісії за розрахункове обслуговування по кредиту (п. 4.5) позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення.
Про необхідність погашення кредитної заборгованості по кредитному договору позивач за первісним позовом надіслав на адресу відповідачів письмові вимоги щодо дострокового повернення кредитних коштів, відсотків за користування кредитними коштами та пені, на що відповідачі ніяк не прореагували, кредитні кошти не повернули та відсотки за користування ними та пеню не сплатили.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно п. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання , що випадково настала після прострочення .
Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В той же час суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за прострочення сплати кредиту в сумі 54765,13 гривень, виходячи з наступного.
Згідно п.1.3 кредитного договору №292/АК-2007 від 24.12.2007 року кінцевим терміном повернення кредиту сторонами визначено 23 грудня 2014 року.
В судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, що заборгованість за кредитом у ОСОБА_1 виникла з 24.12.2008 році .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що право позивача на стягнення з відповідачів пені відповідно до умов укладеного договору виникло саме 24.12.2008 року.
В той же час з матеріалів справи не вбачається, що позивачем взагалі були направлені вимоги до відповідачів про погашення заборгованості в частині пені.
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 54765,13 гривень, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності до такої вимоги і стороною у спорі заявлено про застосування позовної давності та до суду представником позивача не подано жодних достатніх доказів того, що строк позовної давності був пропущений позивачем з поважних причин.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»підлягає частковому задоволенню, а саме в частині солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 278548,34 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 96951,42 гривень; нараховані проценти в сумі 292,23; прострочена заборгованість за кредитом сумі 60460,73; прострочена заборгованість за нараховані відсотки в сумі 46067,05 гривень; прострочена заборгованість по нарахованій комісії в сумі 5812,92 гривень та пені за період з 24.11.2011 року по 25.11.2011 рік: пені по кредиту в сумі 35241,98 гривень; пені по нарахованим відсоткам в сумі 28583,39 гривень, пені по комісії в сумі 5138,62 гривень.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний Банк «Експобанк»про розірвання кредитного договору, то суд вважає, що він не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
В той же час норми Закону України «Про заставу», передбачають, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна несе власник заставного майна, якщо інше не встановлено договором або Законом. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.
Отже враховуючи вищевикладене, суд не вбачає достатніх правових підстав, для розірвання кредитного договору, а тому в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»про розірвання договору слід відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про заставу»статями 27, 31, 60, 77, 88, 208, 209, 212, 214-216 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 572-576, 612, 623, 625, п.2 ст. 651, ч.1 ст.1054, Цивільного кодексу України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»278548 (двісті сімдесят вісім тисяч п'ятсот сорок вісім) гривень 34 копійки заборгованості за кредитним договором та судові витрати в сумі 2785 гривень 00 копійок, а всього стягнути 281333 (двісті вісімдесят одну тисячу триста тридцять три) гривні 34 копійки.
В задоволенні решти позову -відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»про розірвання договору -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається суду апеляційної інстанції через солом'янський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Зінченко С.В.