22.03.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого - судді Машкаринця М.М.,
суддів Стана І.В., Вотьканича Ф.А.,
за участю прокурора Лемака Р.В.,
захисника ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
перекладача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_1 на вирок Воловецького районного суду від 22 грудня 2011 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця
АДРЕСА_1, з вищою освітою,
директора фермерського господарства
«Діана-Агро», одруженого, раніше не
судимого, громадянина України,
засуджено за ч.2 ст.149 КК України до позбавлення волі на 5 років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 800 грн. судових витрат за проведення судово - психологічних експертиз потерпілих.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, діючи з корисливих мотивів, грубо порушуючи конституційні права та свободи громадян, у червні 2008 року, використовуючи громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не усвідомлювали про протиправний характер його дій для пошуку та вербування потерпілих, підшукав та перемістив 8 червня 2008 року з АДРЕСА_2 громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, яких в подальшому утримував проти їх волі з метою трудової експлуатації на території фермерського господарства «Діана-Агро» та на орендованих полях господарства.
Після отримання згоди від потерпілих на працевлаштування ОСОБА_2 передав 4000 грн. за їх перевезення, заволодів паспортами, свідоцтвами про народження, змусив працювати у важких умовах, погрожував фізичною розправою за непослух, вдарив потерпілого ОСОБА_11, спричинивши йому фізичну біль, використовував психічний примус.
У апеляціях:
- прокурор порушує питання про скасування судового рішення і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції через неповноту судового слідства, м'якість призначеного щодо ОСОБА_2 покарання;
- захисник ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 засуджено безпідставно, висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення захисника ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_2 про скасування вироку і закриття провадження у справі, дослідивши матеріали кримінальної справи, доводи, викладені в апеляціях, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину, його наслідків, форми вини, мотивів суспільно небезпечного діяння.
В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, а також обставини, які визначають ступінь вини підсудного, а після цього - дати остаточну оцінку доказам у справі з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324КПК України.
Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумнів з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних доказів і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Судове рішення у справі цим вимогам кримінально-процесуального закону не відповідає.
Так, з мотивувальної частини вироку убачається, що суд першої інстанції визнав ОСОБА_2 винним у торгівлі людьми, здійсненні іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, вербовці, переміщенні або одержанні людей, вчинені ним з метою експлуатації, з використанням обману, відносно неповнолітнього, кількох осіб.
Тобто судом констатовано ту обставину, що ОСОБА_2 вчинив безповоротну передачу за певну грошову винагороду людини, здійснив іншу оплатну передачу людини, вербував, переміщував, одержував людей з метою їх експлуатації, з використанням обману, неповнолітніх, кількох осіб.
Однак, з цієї ж частини судового рішення видно, що ОСОБА_2 8 червня 2008 року підшукав та перемістив з АДРЕСА_2 дев'ятьох громадян (в тому числі сімох неповнолітніх ), яких в подальшому утримував проти їх волі з метою трудової експлуатації (а.с.178, Т.6).
В наступному абзаці мотивальної части вироку суд стверджує протилежне судження про те, що після одержання від потерпілих згоди на працевлаштування ОСОБА_2 примусив потерпілих працювати.
При цьому судом не встановлено яким чином ОСОБА_2, перебуваючи в Херсонській області підшукав потерпілих в Закарпатській області, а після цього перемістив їх.
Не встановлювалися та не досліджувалися судом і інші ознаки об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України за якою ОСОБА_2. визнано винним, а саме: продаж людини, інша оплатна передача людини, здійснення відносно людини будь-якої іншої угоди тощо.
При цьому, стверджуючи про те, що ОСОБА_2 займався торгівлею людьми, суд у вироку констатував, що жодних грошових коштів ОСОБА_2 не надав ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_17, ОСОБА_6.
Посилання суду на те, що ОСОБА_2 відібрав паспорти, свідоцтва про народження потерпілих з метою їх експлуатації, не узгоджуються з посиланнями на показання свідка ОСОБА_18 з яких видно, що підсудний передав їй особисті документи потерпілих для укладення з ними трудових угод.
Не знайшла свого обґрунтованого вмотивування у вироку і така кваліфікуюча ознака складу злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, за якою ОСОБА_2 засуджено, як обман.
На порушення вимог ст. 317 КПК України суд, після розгляду ним доказів в справі, не опитав учасників судового розгляду про бажання ними доповнити судове слідство.
З протоколу судового засідання від 22 грудня 2011 року видно, що у розгляді справи приймав участь прокурор Савка В.Ю. Згідно ж вироку від 22 грудня 2011 року - прокурор Пилип Б.Ф., а згідно перекладу вироку - прокурор Филипп (а.с.,а.с.177, 178-183).
Допущені судом першої інстанції порушення норм кримінально-процесуального закону є істотними і такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.
Згідно вимог ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.
Зі змісту ст.378 КПК України убачається, що апеляційний суд не може постановити свій вирок у випадку, коли в апеляції порушено питання про скасування вироку місцевого суду і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного судове рішення у справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд при якому суду необхідно усунути наведені недоліки, всебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, належним чином перевірити доводи захисника ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_2 на захист останнього, дати належну оцінку зібраним і дослідженим доказам у їх сукупності та ухвалити належне рішення.
Якщо при новому судовому розгляді буде встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин за тих обставин і втому обсязі за якими йому було пред'явлено обвинувачення, призначене щодо нього покарання з застосуванням ст.75 КК України слід визнати занадто м'яким.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
Апеляції прокурора, захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Воловецького районного суду за від 22 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі зі стадії судового розгляду.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній - підписку про невиїзд.
Судді: