11.01.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів Головуючого - судді Машкаринця М.М.,
суддів Марчука О.П., Стана І.В.,
за участю прокурора Міцовди К.Д.,
захисника ОСОБА_1,
засудженої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду матеріали справи за апеляцією засудженої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 на постанову Міжгірського районного суду від 17 жовтня 2011 року,
Вироком Міжгірського районного суду від 26 червня 2009 року ОСОБА_2 засуджено за ч.4 ст.190 КК України до позбавлення волі на 5 років, з конфіскацією всього належного їй майна; за ч.2 ст.364 КК України до позбавлення волі на 3 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями строком на 3 роки; за ч.1 ст.366 КК України до обмеження волі на 2 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями строком на 3 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, з конфіскацією всього належного їй майна та позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчим та адміністративно - господарським функціями строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчії інспекції.
26 вересня 2011 року старший інспектор Хустського міськрайонного відділу кримінально - виконавчої інспекції у Міжгірському районні звернувся до Міжгірського районного суду з поданням про заміну відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком щодо ОСОБА_2 на реальне позбавлення її волі, посилаючись на те, що остання зарекомендувала себе з негативної сторони, систематично порушує порядок та умови відбування покарання з випробуванням, не виконує покладені на неї обов'язки, оскільки неодноразово не з'являлися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції, не бажає стати на шлях виправлення.
Постановою Міжгірського районного суду від 17 жовтня 2011 року скасовано звільнення засудженої ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Міжгірського районного суду від 26 червня 2009 року та направлено засуджену ОСОБА_2 для відбування призначеного покарання.
У апеляції засуджена ОСОБА_2, захисник ОСОБА_1 порушують питання про скасування вказаної постанови і призначення щодо засудженої покарання не пов'язаного з реальним позбавленням її волі, посилаючись на те, що висновки суду, викладені у постанові не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_2, які підтримали подані ними апеляції, промову прокурора про залишення постанови без змін, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені у апеляціях, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Обґрунтовуючи свій висновок про необхідність направлення засудженої ОСОБА_2 для відбування призначеного покарання, суд у постанові зазначив про таке : «суду доведено, будучи ознайомлена з вироком суду та постановою від 31.07.2009 року про зобов'язання явки для реєстрації кожного другого понеділка кожного місяця, ОСОБА_2 покладені на неї обов'язки не виконує, тобто на них виправлення не стала».
Однак, судом не вказано у постанові, які конкретно обов'язки засуджена ОСОБА_2 не виконує, коли вона їх не виконувала, з яких причин.
Залишилися необґрунтованими і посилання суду у постанові про те, що ОСОБА_2 виїхала з місця проживання, не повідомивши про це кримінально-виконавчу інспекцію.
Окрім того, у оскаржуваній постанові суд зіслався на докази, які, згідно протоколу судового засідання від 17 жовтня 2011 року не були предметом його дослідження(а.с.,а.с. 113-114).
Згідно ст. 370 КПК України істотним порушенням вимог КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законну, обґрунтовану і справедливу постанову.
Відповідно до вимог ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує постанову і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість винесення постанови.
З урахуванням наведеного постанова підлягає скасуванню, а справа - направлення на новий судовий розгляд при якому суду необхідно усунути наведені недоліків.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
Апеляції засудженої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Міжгірського районного суду від 17 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Запобіжний захід щодо засудженої ОСОБА_2 залишити попередній - взяття під варту.
Судді: