20.03.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого - Машкаринця І.М.
суддів - Вотьканича Ф.А., Марчука О.П.
з участю прокурора - Лемака Р.В.
засудженого- ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_1
при секретарі: Головець М.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 січня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Ужгорода, українець, з вищою освітою, розлучений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючий помічником адвоката, не судимий, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України,
засуджений за ч.1 ст.122 КК України на один рік обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік, з покладенням обов»язків, передбачених п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.
Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_3 у виді підписки про невиїзд скасовано.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що 18 травня 2010 року біля 16 години, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних відносин з своєю бабусею -потерпілою ОСОБА_1, яка намагалась захистити свою доньку ОСОБА_4 від побоїв ОСОБА_3, наніс їй удар кулаком в область ребер зліва, від якого потерпіла впала на підлогу, спричинивши ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді ЗТГК, забою лівої легені, перелому 6-7-8 ребер зліва з зміщенням уламків на 2-5 мм з незначними ознаками консолідації.
В апеляції засуджений ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, просить вирок скасувати, закривши провадження в справі, так як тілесні ушкодження потерпілій він заподіяв у стані необхідної оборони.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що ввечері 18.05.2010 року, після повернення його з роботи додому, хтось з-за спини схопив його за шию, з розвороту, з метою самооборони, від відштовхнув від себе цю особу, якою виявилась його бабуся ОСОБА_1, умислу на заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій він не мав.
Під час апеляційного розгляду справи засуджений заявив, що тілесні ушкодження у вигляді перелому трьох ребер в потерпілої виникли внаслідок падіння, від його поштовху, на край стола, а тому просить перекваліфікувати його дії на ст.128 КК України як необережне заподіяння середньої тяжкості тілесне ушкодження та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв»язку з примиренням з потерпілою.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, який підтримав змінену апеляцію, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила, що з засудженим не примирялась і просить вирок залишити без зміни, думку прокурора про залишення вироку без зміни, провівши часткове судове слідство у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, за яких засуджений ОСОБА_3 заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які належно оцінені судом, кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст.122 КК України є правильною.
Зокрема, з показань потерпілої ОСОБА_1 вбачається, що18.05.2010 року біля 16 години, під час сварки її внука ОСОБА_3 зі своєю матір»ю ОСОБА_4, вона намагалась захистити останню від ударів внука, заступилась за доньку і стала між ними, в цей момент ОСОБА_3 наніс їй удар кулаком в область ребер, від якого вона впала під стіл, в цей же день вона була доставлена в лікарню з переломом ребер.
Ці ж обставини потерпіла підтвердила під час апеляційного розгляду, пояснивши, що засуджений наніс їй удар кулаком значної сили в ділянку грудної клітки зліва, від якого вона відчула різку біль, падіння від цього удару на край стола потерпіла заперечує, пояснивши, що впала під стіл на рівну, дерев»яну поверхню підлоги.
Аналогічним є і показання свідка ОСОБА_4, яка підтвердила,що від удару засудженого в ділянку ребер її мати ОСОБА_1 крикнула від болю і впала під стіл.
Показаннями потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 спростовані покази засудженого про те, що від його поштовху потерпіла впала на край стола.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_1 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді перелому 6-7-8 ребер зліва із зміщенням уламків на 2-5 мм з незначними ознаками консолідації та забій лівої легені. Виникли ці тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізмі дії, якими могли бути руки сторонньої людини затиснуті в кулак, обуті ноги сторонньої людини, а також могли виникнути при падінні з висоти власного росту на виступаючі тверді предмети, після падіння з висоти власного зросту на виступаючі тверді предмети після надання потерпілій прискорення ( удар, поштовх). По давності виникнення ці тілесні ушкодження вкладаються в час пригоди, яка мала місце 18.05.2010 року ( а.с.36-39).
Під час допиту, при проведенні апеляційним судом часткового судового слідства, судмедексперт Боднар С.С. з врахуванням того, що потерпіла ОСОБА_1 впала на рівну, дерев»яну поверхню підлоги, виключив можливість заподіяння їй вказаний тілесних ушкоджень внаслідок падіння на підлогу від нанесеного удару засудженим.
При цьому судмедексперт роз»яснив, що перелом ребер із зміщенням їх уламків на 2-5 мм свідчить про те, що такі були заподіяні по ударному механізму дії внаслідок нанесеного засудженим удару кулаком значної сили в ліву частину грудної клітки потерпілої, від якого вона відчула різку біль.
З урахуванням цих доказів колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях засудженого умислу на заподіяння потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та кваліфікацію його дій за ч.1 ст.122 КК України, відхиляючи в цій частині доводи апеляції засудженого про необережне спричинення ним цих тілесних ушкоджень потерпілій внаслідок її падіння на край стола.
Покарання ОСОБА_3, вид та розмір якого не оспорюються прокурором та потерпілою, судом призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, при цьому судом обґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання засудженого, вчинення ним злочину щодо особи похилого віку.
Підстави для звільнення засудженого від кримінальної відповідальності у зв»язку з примиренням з потерпілою відсутні, так як ОСОБА_3 раніше притягався до кримінальної відповідальності ( а.с. 60, 100-107), а потерпіла ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду заперечила примирення з ним, що є необхідними умовами звільнення винної особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну вироку, у справі не допущено.
Враховуючи, що постановлений у справі вирок відповідає вимогам ст.323 КПК України, є законним і обґрунтованим, апеляція засудженого, яка не містять необхідних і достатніх підстав для його скасування, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 січня 2012 року щодо нього без зміни.
Судді: