"29" березня 2012 р. Справа № 5016/309/2012(3/21)
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»
54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40
До 1-відповідача: Військової частини А - 3476
56663, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Костянтинівка
До 2-відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва
54000, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-а
про стягнення заборгованості в сумі 3525,03 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;
Від 1- відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;
Від 2-відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідачів в солідарному порядку пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 2706,33 грн., індекс інфляції у сумі 557,40 грн., 3% річних в розмірі 261,30 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору про постачання електричної енергії № 41/167 від 20.04.2007 р. укладеного між сторонами, додатків до нього, договору поруки № 41/167П від 01.01.09 р., рахунків на сплату спожитої активної та перетікання реактивної електроенергії, актів про використану електричну енергію, норм ст.ст. 625, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що договірні зобов'язання відповідачем виконувалося неналежним чином та не в повному обсязі. Оплата за спожиту електричну енергію по активній та реактивній електроенергії протягом періоду з квітня 2011 р. по вересень 2011 р. проводилася частково та несвоєчасно.
12.03.12 р. відповідач-1 надав відзив, в якому позов визнає частково та просить суд відмовити позивачу в стягненні втрат від інфляції в повному обсязі; зменшити розмір неустойки (пені) до 50,00 грн.; відмовити позивачу в стягненні заборгованості з в/ч А 3476, а усі зобов'язання по оплаті боргу покласти на КЕВ м. Миколаєва мотивуючи тим, що позивач не поніс збитки у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а негативні наслідки затримки розрахунків компенсують йому стягнення на його користь 3% річних та втрат від інфляції. Також, відповідач - 1 зазначає, що при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується. У розрахунках позивача відсутні дані про розміри боргу відповідача станом на перше та останнє число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж, не вказані назви місяців, індекси інфляції в яких бралися при розрахунках, що позбавляє відповідача можливості здійснити перевірку правильності цих нарахувань.
Відповідач -2 у відзиві просить відмовити позивачу в стягненні втрат від інфляції в повному обсязі та зменшити розмір неустойки (пені) до 50,00 грн., оскільки останній є державною установою, яка фінансується з державного бюджету України, де затримка з надходженням коштів є звичним явищем на який КЕВ м. Миколаїв вплинути не може. Крім того, відповідач -2 підтримує позицію відповідача -1 щодо нарахування індексу інфляції.
20.03.12 р. в судовому засіданні суд оголошував перерву до 29.03.12 р.
29.03.12 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -
20.04.2007 р. між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»(правонаступником якого є ПАТ «Миколаївобленерго») та Військовою частиною А -3476 був укладений договір № 41/167 згідно умов якого позивач, як постачальник, продає електричну енергію споживачу (1-відповідач по справі) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 360 кВт, а 1-відповідач -військова частина А -3476, як споживач, оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.3.1 та п. 2.3.3 договору відповідач зобов'язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків № 10 «Порядок розрахунків».
Порядок розрахунків за спожиту електричну енергію сторони передбачили додатком № 10 до договору № 41/1461, відповідно до пунктів 1, 6, 7 якого, розрахунковим вважається період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках. Рахунки на оплату перевищення договірної величини споживання електроенергії та/або потужності, за перетікання реактивної електроенергії, пені, 3% річних, інфляційні нарахування виписуються постачальником електричної енергії окремо та надаються споживачу. Вказані рахунки мають бути оплачені споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.
Пунктом 5.1 договору сторони обумовили, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії по місяцях (кварталах) для оформлення додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».
20.04.07 р. між сторонами до договору № 41/167 від 20.04.07 р. були підписані додатки № 2, № 4 та № 11.
23.03.2011 р. сторони уклали додаткову угоду до договору № 41/167 від 20.04.007 р., якою доповнили додатком № 5 в новій редакції.
Матеріали справи свідчать, що на виконання вищевказаного договору позивач відпустив 1-відповідачу активну електроенергію в період з квітня 2011 року по вересень 2011 року на загальну суму 120 998,37 грн., що підтверджується виставленими відповідачу рахунками позивача та актами про використану електроенергію, які містяться в матеріалах справи та на яких ґрунтує позивач свої вимоги.
Також, позивачем за період з квітня 2011 р. по вересень 2011 року 1-відповідачу були виставлені рахунки по перетіканню реактивної електроенергії на загальну суму 6494,27 грн., які містяться в матеріалах даної справи.
Зазначені факти відповідачі в судовому засіданні не заперечили.
Однак, 1-відповідач в період з квітня 2011 р. по вересень 2011 р., в порушення зазначених вище умов договору виставлені рахунки за спожиту активну та реактивну електроенергію за зазначений період вчасно не сплачував, що підтверджується платіжними дорученнями, та не спростовано відповідачами.
За змістом частин 4 та 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, в зв'язку з порушенням споживачем умов договору № 41/167 позивачем було цілком правомірно нараховано 1-відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 2706,33 грн. за період з квітня 2011 р. по вересень 2011 р.
Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з квітня 2011 р. по вересень 2011 р. становить у сумі 557,40 грн. та 3 % річних за період з квітня 2011 р. по вересень 2011 р. в розмірі 261,30 грн.
Згідно рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі від 03.04.1997 року № 62-97р, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Враховуючи, що заявлені до стягнення 557,40 грн. інфляційних втрат були нараховані позивачем на суми боргу, які існували менше місяця, суд погоджується з доводами відповідачів, щодо безпідставності такого нарахування. Таким чином з врахуванням рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в цій частині.
01.01.2009 року між ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” (кредитор), Військовою частиною А-3476 (боржник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (поручитель) було укладено договір поруки № 41/167П, за умовами пункту 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку споживача “Боржника”(В/Ч А -3476) щодо оплати за електроенергію (активну та реактивну) з ПДВ, згідно договору про постачання електричної енергії № 41/167 від 20.04.2007 року укладений між споживачем (боржником) та кредитором (постачальник), починаючи з 01.01.2009 року, яка сплачується за рахунок отримання фінансування з держбюджету в межах бюджетних призначень.
Згідно п. 2.1. договору поруки у разі порушення споживачем зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором (п.1.1 договору), кредитор вправі звернутись з позовом про стягнення заборгованості як до споживача так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Відповідно до п. 2.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в обсязі, передбаченому п. 1.1. даного договору.
За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
За приписами п. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Виходячи з наведених норм, звернення позивача до суду з позовом про стягнення грошового зобов'язання як зі споживача так і з поручителя є правомірним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання щодо звернення відповідачів про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення виною стороною порушення та його наслідків.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, враховуючи інтереси позивача та те, що відповідачі є державними установами, які фінансуються за рахунок держави, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідачів, а саме -зменшення пені на 50%, отже стягненню з відповідачів пені підлягає сума в розмірі 1353,16 грн.
За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачі не спростували вимоги позивача, не надали суду відповідні докази, які свідчать про належне виконання договірних зобов'язань перед кредитором.
Відповідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В спірних правовідносинах відповідачами дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів шляхом солідарного стягнення з відповідачів санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, отже підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути в солідарному порядку з Військової частини А-3476 (56663, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Костянтинівка, код ЄДРПОУ 07967633) на користь Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) на поточний рахунок № 260003001362 в МОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461, код 23399393 -1353,16 грн. -пені, 261,30 грн. -3% річних та 1609,50 грн. судового збору.
3. Стягнути в солідарному порядку з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, вул. проспект Миру, 62-А, код 08029523) на користь Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) на поточний рахунок № 260003001362 в МОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461, код 23399393 -1353,16 грн. -пені, 261,30 грн. -3% річних та 1609,50 грн. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.
Суддя О.Г. Смородінова
Рішення підписано 03.04.2012 року.