Справа: № 2а-1600/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"06" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
суддів:
при секретарі:
за участю:Федорової Г.Г.,
Беспалова О.О., Данилової М.В.,
Петриченко Ю.П.,
апелянта -ОСОБА_5,
представника відповідача -Новова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Військової частини 3027 Внутрішніх військ МВС України про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, -
У лютому 2011 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Військової частини 3027 Внутрішніх військ МВС України (далі - відповідач), в якому просив визнати дії командування військової частини 3027 по не виплаті грошової компенсації такими, що суперечать Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»та стягнути грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 7 715,46 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 проходив військову службу військовій частині 3027 ВВ Міністерства внутрішніх справ України на посаді начальника групи організації служби з охорони громадського порядку.
Наказом командира військової частини 3027 ВВ Міністерства внутрішніх справ України (по стройовій частині) від 27.12.2010 року № 260 позивач у званні підполковника був звільнений у запас за пп. «б»п. 6 (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу та з 27.12.2010 року виключений зі списків особового складу військової частини комісаріату та всіх видів забезпечення.
Звертаючись до суду з даним позовом позивачем зазначив, що ні речового майна, ні грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 7 715,46 грн. він при звільненні зі служби не отримав, що на думку позивача порушує його конституційні права на належне забезпечення як колишнього військовослужбовця.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі -Закон № 2011-ХІІ).
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, що діяла до 03.11.2006 року), військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню грошову компенсацію. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (далі -Порядок), який визначає порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час.
Відповідно до п. 27 Порядку, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Разом з тим, дію ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 року № 1459-111 призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 03.11.2006 року №328-V (який набрав чинності з 01.01.2007) статтю 9 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції та доповнено статтею 9-1, якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачено можливість за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків і речового майна.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
Отже, до спірних правовідносин не може бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка, власне, і передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка, оскільки з 2007 року діє нова редакція статті 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489-V дію п. 2 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ також було зупинено, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року даний пункт виключено взагалі.
Водночас, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Однак, колегія суддів завертає увагу на те, що станом на сьогоднішній день, редакція п. 2 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ не відновлена.
Крім цього, з наданої позивачем довідки-розрахунку № 7 належного до видачі предметів обмундирування станом на 01.12.2010 року не вбачається за який саме період позивачем не було отримано речове майно.
Також, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано доказів звернення до відповідача ані під час проходження дійсної військової служби, ані після звільнення з завою про видачу йому речового забезпечення або грошової компенсації. Крім цього, колегія суддів зазначає, що позивач не надав доказів про відмову відповідача у задоволенні його заяви про видачу речового забезпечення або грошової компенсації.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_5 до задоволення не підлягає.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Федорова Г. Г.
Судді: Беспалов О.О. Данилова М. В.
Повний текст ухвали складено та підписано -12.03.12р.