Справа: № 2а-19358/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
"01" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,
при секретарі: Коток К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Головань і партнери»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011 року у справі за позовом Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Головань і партнери»до Державної податкової адміністрації України, 3-я особа: Кабінет міністрів України про встановлення відсутності компетенції,-
Позивач - Адвокатське об'єднання «Адвокатська фірма «Головань і партнери» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України, 3-я особа: Кабінет міністрів України, у якому просив встановити:
- відсутність у Державної податкової адміністрації України компетенції (повноважень) щодо створення та ведення електронного реєстру осіб, пов'язаних з платниками податків (засновників, керівників, головних бухгалтерів), в тому числі -на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, баз даних органів державної податкової служби, контролюючих та правоохоронних органів із зазначенням ідентифікаційних, реєстраційних та інших даних про таких осіб, а також інформації щодо виконання ними податкових зобов'язань;
- відсутність у Державної податкової адміністрації України компетенції (повноважень) щодо проведення позапланової виїзної перевірки платника податку органами державної податкової служби на підставі нарахування податкового кредиту з використанням податкової накладної, отриманої у попередніх звітних періодах, з порушенням вимог пункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”;
- відсутність у Державної податкової адміністрації України компетенції (повноважень) щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у разі встановлення співробітниками податкової служби факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість -постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання.
Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011 року у задоволенні позовних вимог Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Головань і партнери» було відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішення суду, Адвокатське об'єднання «Адвокатська фірма «Головань і партнери» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник Державної податкової адміністрації України та Кабінету міністрів України в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)” з метою упорядкування адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) та податкового обліку платників податків ДПА: створити електронний реєстр осіб, пов'язаних з платниками податків (засновників, керівників, головних бухгалтерів), на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, баз даних органів державної податкової служби, контролюючих та правоохоронних органів із зазначенням ідентифікаційних, реєстраційних та інші даних про таких осіб, а також інформації щодо виконання ними податкових зобов'язань; забезпечити ведення зазначеного реєстру шляхом внесення до нього перевірених органами державної податкової служби даних.
Відповідно до пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно в установлений Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Нарахування податкового кредиту з використанням податкової накладної, отриманої у попередніх звітних періодах, з порушенням вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого платника податку органами державної податкової служби.
Згідно з пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)” та від 09 вересня 2009 року №1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” не встановлюють компетенцію та не надають ніяких повноважень ДПА України, а містять доручення (розпорядження) для координації роботи ДПА України як центрального виконавчого органу влади.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів, Кабінет Міністрів України доручає ДПА України створити електронний реєстр осіб, пов'язаних з платниками податків (засновників, керівників, головних бухгалтерів та забезпечити ведення такого реєстру.
Колегія суддів вважає, що надання Кабінетом Міністрів України розпорядження чи доручення ДПА України створити реєстр, не означає встановлення компетенції чи надання повноважень ДПА України на створення такого реєстру.
При цьому, компетенція органів державної податкової служби, в тому числі й ДПА України, на час прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)” встановлювалася в Законі України “Про державну податкову службу в Україні”.
Згідно розпорядженні Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість”, нарахування податкового кредиту з використанням податкової накладної, отриманої у попередніх звітних періодах, з порушенням вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого платника податку органами державної податкової служби, та що органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Кабінетом Міністрів України не встановлено компетенцію ДПА України стосовно проведення позапланової виїзної перевірки, а зазначено лише про підставу для проведення такої перевірки; також Кабінетом Міністрів України не встановлено компетенцію ДПА України щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а лише передбачено право органів державної податкової служби вжити заходи для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у відповідності до та на підставі Закону України “Про податок на додану вартість”.
При цьому, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби позапланових виїзних перевірок на момент прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” встановлювалися в статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. А випадки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість встановлені пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження)
Отже, органи державної податкової служби при проведенні позапланової виїзної перевірки та анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість повинні керуватися приписами Законів України “Про державну податкову службу в Україні” та “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Головань і партнери»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Коротких А. Ю. Хрімлі О.Г.