Справа: № 2-а-2534/10 Головуючий у 1-й інстанції: Литвин О.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
"28" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бабенка К.А.
Мельничука В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач -ОСОБА_3 звернулась з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
Згідно п. 2 ч. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесена до 4 категорії осіб, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС, отримує пенсію у відповідача та доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 39 та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено, що особам, віднесеним до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Всупереч ст. 39 та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836, колегія суддів вважає, що відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 39 та 51 зазначеного Закону.
Однак, колегія суддів не може погодитися з зазначенням судом першої інстанції про здійснення відповідачем подальшого перерахунку та виплати спірного підвищення до пенсії до моменту відсутності підстав для такого підвищення пенсії позивачу, оскільки відповідно до принципів судочинства у судовому порядку підлягають захисту порушені чи оспорювані права, тобто суд не може захистити право особи, яке на її думку може бути порушене в майбутньому.
Спірні виплати розпорядженням Управління Пенсійного фонду призначаються на невизначений строк, а тому не можуть бути обмежені проміжком часу, оскільки їх нарахування та виплата може залежати лише від чинності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і безпосередньо пов'язані з терміном виплати пенсії позивачу.
Тобто, законодавством не встановлено ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії вбачається, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунку). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Таким чином колегія суддів вважає, що задоволення вимог позивача до моменту відсутності підстав для такого підвищення пенсії позивачу є задоволенням позову на майбутнє та порушенням норм процесуального права.
Отже, постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає, як таке, що постановлене за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року змінити, виключивши з абзацу третього її резолютивної частини словосполучення «до моменту відсутності підстав для такого підвищення пенсії позивачу».
В іншій частині постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бабенко К.А
Мельничук В.П.