Справа № 104/441/12
Провадження № 2/104/196/12
15 березня 2012 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Лущеко Л.Г.,
при секретарі Бубновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білогірську, без фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису у порядку ч.2 ст. 197 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції АР Крим про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання судового рішення,
позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Білогірського РУЮ в АР Крим про відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 27.03.2008 року Білогірським районним судом АР Крим винесено рішення про стягнення з громадянина ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за 266 днів у розмірі 12168,58 грн, витрат, пов'язаних з проведенням почеркознавчої експертизи -900 грн, державного мита - 121,63 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -30,00 грн.
13 травня 2008 року за вказаним судовим рішенням було видано виконавчий лист.
19.05.2009 року Білогірським районним судом АР Крим винесено заочне рішення про стягнення з громадянина ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 розміру індексу інфляції споживчих цін за період з березня 2009 року за договором позики від 07.05.2007 року у сумі 2279,96 грн, трьох відсотків річних від простроченої суми боргу за 389 днів за період з 28.03.2008 року по 21.04.2009 року в сумі 322,92 грн та судових витрат в сумі 81 грн.
21.08.2009 року за вказаним судовим рішенням було видано виконавчий лист.
За станом до теперішнього часу судові рішення не виконано з невідомих причин, а виконавчі листи знаходяться у провадженні ВДВС Білогірського РУЮ.
Посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, вважає, що права позивача порушені, оскільки протягом тривалого періоду рішення не виконується.
У судове засідання позивач та його представник не з”явились, надали заяву, в якій просять суд розглянути справу у їх відсутність, наполягають на його задоволенні (а.с. 24).
Представник відповідача у судове засідання не з”явився, надав заяву, в якій просить суд розглянути справу у його відсутність, позов не визнав (а.с. 26).
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити на наступних правових підставах.
Судом встановлено, що 27.03.2008 року винесено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за 266 днів у розмірі 12168,58 грн, витрат, пов'язаних з проведенням почеркознавчої експертизи - 900 грн, державного мита - 121,63 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -30,00 грн (а.с. 6). Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 14.01.2009 року рішення Білогірського районного суду АР Крим від 27.03.2008 року було залишено без змін (а.с. 7).
13 травня 2008 року було видано виконавчий лист (а.с. 8).
19.05.2009 року Білогірським районним судом винесено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 розміру індексу інфляції споживчих цін за період з березня 2009 року за договором позики від 07.05.2007 року у сумі 2279,96 грн, трьох відсотків річних від простроченої суми боргу за 389 днів за період з 28.03.2008 року по 21.04.2009 року в сумі 322,92 грн та судових витрат в сумі 81 грн (а.с. 9). 21.08.2009 року було видано виконавчий лист (а.с. 10).
Відповідно до ст. 30 ЗУ “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), строк виконання рішення дорівнює шість місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до вимог статті 11 ЗУ “Про державну виконавчу службу”, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 86 ЗУ “Про виконавче провадження” передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій - бездіяльності державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між бездіяльністю державного виконавця і заподіяною ним шкодою.
Згідно абзацу 1 пункту 9 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 року N 02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», затверджених постановою Вищого арбітражного суду України від 14 липня 1994 року N 2 із наступними змінами та доповненнями, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б однієї з цих складових виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Докази, що є у матеріалах справи, не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення ВДВС Білогірського РУЮ в АРК до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, а отже не дають і достатніх правових підстав для задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З позовної заяви не вбачається, у чому саме полягала моральна шкода, завдана позивачу бездіяльністю державних виконавців при примусовому виконанні рішень суду.
Всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України, позивач не надав ніяких доказів завдання йому такої шкоди і наявності безпосереднього причинного зв'язку між цією шкодою і протиправною бездіяльністю посадових осіб ВДВС.
На підставі наведеного, керуючись ст. 30, 86 ЗУ “Про виконавче провадження”, ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 197 ч.2, 212, 214, 215, 294 ЦПК України, суд
позов залишити без задоволення.
Відмовити ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2 у задоволенні позову до Відділу державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції АР Крим про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання судового рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня одержання його копії через Білогірський районний суд АР Крим.
Головуючий