Справа: № 2а-3181/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
"01" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бабенка К.А.
Мельничука В.П.
За участю секретаря: Сабадін О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Холодний Яр»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005712302/0 від 02 серпня 2010 року, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Холодний Яр»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005712302/0 від 02 серпня 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 липня 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Холодний Яр» з питань достовірності повноти нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Візіон Україна»за травень 2010 року, про що складено акт № 1883/23-02/34821625 від 23.07.2010 року.
Так, зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем пп.7.2.3, 7.2.4, п. 7.2, пп. 7.4.1, п.7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2010 року на суму 22 683,00 гривень (рядок 18.2 Декларації); занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2010 року на суму 1 107 317,00 гривень.
Відповідно, 02 серпня 2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005712302/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 1 439 512,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 1 107 317,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 332 195,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем останнє оскаржено в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарг, податкове повідомлення-рішення № 0005712302/0 від 02.08.2010 року залишено без змін, а скарги - без задоволення.
Позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005712302/0 від 02.08.2010 року неправомірним, оскільки Товариством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Позивач є підприємством, яке здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.39.0 неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 51.17.0 представництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 51.19.0 представництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 52.25.0 роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; 74.13.0 дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки; 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Візіон Україна».
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 02 квітня 2010 року між ТОВ «ТД «Холодний Яр»(замовник) та ТОВ «Візіон Україна»(виконавець) укладено Договір про надання маркетингових послуг № 0204/1, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався здійснити маркетингові дослідження щодо реалізації горілчаної продукції у східних регіонах України, перелік яких викладено у пункті 4 цього договору.
05 квітня 2010 року між ТОВ «ТД «Холодний Яр»(замовник) та ТОВ «Візіон Україна»(виконавець) укладено Договір про надання маркетингових послуг № 0504/1 на загальну суму 3 280 000,00 грн., відповідно до якого Виконавець зобов'язувався здійснити маркетингові дослідження щодо реалізації горілчаної продукції у західних регіонах України перелік яких викладено у пункті 4 цього договору.
Як зазначено податковим органом, ТОВ «ТД «Холодний Яр»в податковій декларації за травень 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого у складі вартості робіт (послуг) на користь ТОВ «Візіон Україна», яке згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань за адресою зазначеною в установчих документах не знаходиться, на дату проведення перевірки не подало декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року.
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).
Так, згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:
- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;
- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.
Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.
Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право позивача на податковий кредит, відповідно до зазначеної норми Закону, виникає по факту отримання податкових накладних.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Господарські відносини з ТОВ «Візіон Україна» підтверджуються наявними в матеріалах справи наданими позивачу податковими накладними: № 052807 від 28 травня 2010 року на суму податку на додану вартість 583 333,34 грн.; № 052808 від 28 травня 2010 року на суму податку на додану вартість 546 666,67 грн., які в свою чергу відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п. 2.4 вищевказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог вищезазначених договорів ТОВ «Візіон Україна»було складено акт здачі - прийняття виконаних робіт № ОУ-052807, який 28.05.10 року підписаний і ТОВ «Торговий дім «Холодний Яр» в особі директора ОСОБА_3, на загальну суму 3 500 000,00 грн. та акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-052807 від 28 травня 2010 року на суму 3 280 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -546 666,67 грн.)
Розрахунки за отримані послуги ТОВ «Торговий дім «Холодний Яр»провело шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Візіон Україна»грошових коштів у розмірі 606 800,00 грн. (станом на момент проведення перевірки розрахунок здійснено у розмірі 216 800,00 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 1699 від 24.06.2010 року на суму 36 800,00 грн.; № 1704 від 29.06.2010 року на суму 50 000,00 грн.; № 1709 від 30.06.2010 року на суму 40 000,00 грн., № 1727 від 02.07.2010р. на суму 40 000,00 грн.; № 1733 від 06.07.2010р. на суму 30 000,00 грн., № 1749 від 13.07.2010р. на суму 20 000,00 грн., № 1754 від 14.07.2010р. на суму 20 000,00 грн., № 1758 від 16.07.2010р. на суму 20 000,00 грн., № 1762 від 20.07.2010р. на суму 30 000,00 грн., № 1765 від 21.07.2010р. на суму 20 000,00 грн., № 1771 від 22.07.2010р. на суму 20 000,00 грн., № 1790 від 29.07.2010р. на суму 20 000,00 грн., № 1794 від 29.07.2010р. на суму 100 000,00 грн., № 1800 від 02.08.2010р. на суму 30 000,00 грн., № 1811 від 03.08.2010р. на суму 30 000,00 грн., № 1812 від 04.08.2010р. на суму 100 000,00 грн.
Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Так, відповідно до ст. 16 Закону, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з Єдиного державного реєстру.
Частиною 1 ст. 18 Закону визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Вищезазначені податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Візіон Україна», який на момент їх видачі був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому податковим законодавством порядку та відповідно мав право на видачу таких накладних.
При цьому, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані до прийняття рішення про анулювання свідоцтва такого платника ПДВ.
Колегією суддів також не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном та порушення публічного порядку.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений в п. 7.7 Закону України № 168/97-ВР.
Підпункт 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Як вже було зазначено, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету.
Колегією суддів також береться до уваги те, що під час проведення перевірки податковим органом предметом дослідження перевіряючих були лише декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагента та дані «АІС співставлення ПЗ та ПК», при цьому будь-яких відомостей, в тому числі і податкових накладних, на підставі яких позивачем у перевіряємому періоді віднесено суми до податкового кредиту, податковим органом при здійсненні перевірки не витребовувалось.
Разом із тим, слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509/ХІІ, завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Згідно ст. 10 Закону № 509/ХІІ, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій виконують функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, та ін.
Статтею 11 цього ж Закону передбачені права державних податкових інспекцій, якими вони наділені для виконання покладених функцій, а саме: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів; 3) одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; 4) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків); 5) одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність», довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивача фактично притягнуто до відповідальності за віднесення сум до податкового кредиту, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, однак, як вже було зазначено вище, відповідачем під час проведення документальної перевірки не досліджувалось первинних документів на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, усі висновки викладені у акті перевірки ґрунтуються лише на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи судом першої інстанції ТОВ «Візіон України»було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію по податку на додану вартість за травень 2010 року разом із Додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», де у рядку № 46 було визначено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «ТД «Холодний Яр»у розмірі 1 130000,02 грн., що повністю відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період.
Відтак, висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 1883/23-02/34821625 від 23.07.2010 року щодо порушення позивачем вимог пп.7.2.3, 7.2.4, п. 7.2, пп. 7.4.1, п.7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог та, відповідно, скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 02.08.2010 року № 0005712302/0.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва- залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бабенко К.А Мельничук В.П.