Справа: № 2а-2286/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"01" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі Хрімлі О.Г.,
Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року № 0001641701/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 680 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року адміністративний позов задоволений.
Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 зареєстрований Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області як фізична особа-підприємець 30.08.1995 року, про що зроблено запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за НОМЕР_2.
Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області та є платником податку на додану вартість.
ОСОБА_5 здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з наданням послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміських та міжнародних напрямках згідно укладених угод з підприємствами, установами, організаціями.
У листопаді 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за серпень 2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 17.11.2010 року № 781/17-1/НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого при придбанні трансформатора ТМ-160/10 У1 10/0,4 У/Ун-О, що в свою чергу призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 3680 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0001641701/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 3680 грн.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
У грудні 2005 року позивачем укладено з ЗАТ АЕС «Київобленерго»договір від 21.12.2005 року № 8173 про постачання електричної енергії.
Згідно умов договору та додатків до нього, об'єктом, який живиться від мереж постачальника електричної енергії, визначено виробничу базу позивача, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Нове, вул. Чкалова, 3.
Зазначена виробнича база використовується позивачем у процесі здійснення господарської діяльності, пов'язаної з наданням послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміських та міжнародних напрямках.
З метою забезпечення безперебійного електропостачання виробничої бази позивачем у липні 2010 року придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансформатор сервіс»трансформатор ТМ-160/10 У1 10/0,4 У/Ун-0 вартістю 22 080 грн., у тому числі ПДВ - 3680 грн.
На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни вказаного товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансформатор сервіс»виписано податкову накладну від 20.07.2010 року № 0749 на загальну суму -22 080 грн., у тому числі ПДВ - 3680 грн.
Податок на додану вартість у розмірі 3680 грн., сплачений позивачем у складі ціни основного засобу - трансформатора ТМ-160/10 У1 10/0,4 У/Ун-О, включено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 до податкового кредиту звітного періоду та відображено у декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року.
Крім того, позивачем подано до податкового органу заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 № 13-92, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України № 334/94-ВР.
На виконання вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 року № 13-92 наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12 затверджено Інструкцію про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка визначає, зокрема, склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб.
Абзацом 2 додатку № 7 Інструкції встановлено, що фізична особа-платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати»і відповідно до статті 8 «Амортизація»Закону України № 334/94-ВР з деякими особливостями.
Положення статі 5 («Валові витрати») Закону України № 334/94-ВР застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
Відповідно до статті 8 («Амортизація») Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.
Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
Згідно з приписами пункту 4 вказаного Положення, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 визначено, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Встановлено, що позивач веде книгу обліку основних засобів, в якій у відповідності до вимог чинного законодавства відображено балансову вартість основних фондів, зокрема, придбаного у липні 2010 року трансформатора ТМ-160/10У1 10/0,4 У/Ун-О.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що фізична особа - підприємець в силу положень чинного законодавства України не може бути позбавлена права на включення до складу витрат амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, та у свою чергу, має право відносити сплачені нею суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та отримувати бюджетне відшкодування у разі, якщо основні фонди (основні засоби, у тому числі інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні капітальні активи) придбані таким платником податку для їх подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності, і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.
З метою здійснення господарських операцій, позивач забезпечує зберігання, технічне обслуговування і поточний (експлуатаційний) ремонт транспортних засобів та постачання їх експлуатаційними матеріалами.
Порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів, що розповсюджується на юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів незалежно від форм власності, визначений Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 року № 102.
Пункт 3.5 вказаного Положення встановлює вимоги стосовно щоденного обслуговування дорожньо-транспортного засобу, яке проводиться після роботи з метою його підготовки до подальшої експлуатації, та передбачає: перевірку технічного стану; виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявлених несправностей; санітарну обробку.
Необхідною умовою для здійснення щоденної перевірки технічного стану дорожніх транспортних засобів є безперебійне електропостачання.
Трансформатор ТМ-160 10 У1 10/0.4 У/Ун-0 належить до стаціонарних розподільчих силових понижуючих трифазних масляних двообертового типу трансформаторів, які призначені для перетворення електроенергії в мережах до 10 кВ.
Таким чином, оскільки трансформатор ТМ-160/10 У1 10/0,4 У/Ун-0 є матеріальним активом, який придбаний позивачем з метою використання у процесі надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, твердження податкового органу стосовно того, що вказаний основний засіб не використовується в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зменшення Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 3680 грн. здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року - без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 06 березня 2012 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М. Літвіна Н. М.