Справа: № 2а-433/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"14" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Костюк Л.О., Романчук О.М.,
при секретарі: Акуленко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу управління Держкомзему у м. Біла Церква Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року по справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області до управління Держкомзему у м. Біла Церква Київської області про стягнення економічних санкцій, -
Державна інспекція з контролю за цінами у Київській області звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Держкомзему у м. Біла Церква Київської області про стягнення економічних санкцій у сумі 63 870 грн 00 коп., що застосовані на підставі рішення № 309 від 25.09.2008 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 15.09.2008 року по 24.09.2008 року позивачем проведено перевірку відповідача з питань додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів за період з 01.01.2007 року по 15.09.2008 року, за результатами якої складено акт № 443 від 24.09.2008 року.
У розділі 4 «Висновок»акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог п. 1, п. 3, п. 8. п. 9 таблиці 6.1 спільного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України № 97/298/124 від 15.06.2001 року «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», що полягає у застосуванні для замовників -фізичних осіб-підприємців тарифів, розмір яких перевищує законодавчо затверджених. У результаті наведеного у період з 01.01.2007 року по 15.09.2008 року необґрунтовано отримано виручку у сумі 21 290 грн 00 коп.
На підставі акта перевірки позивачем винесено рішення № 309 від 25.09.2008 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у відповідача у дохід державного бюджету необґрунтовано одержану суму виручки -21 290 грн 00 коп. та штраф у сумі 42 580 грн 00 коп.
Зазначене рішення відповідачем було оскаржене у судовому порядку. Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2009 року по справі № 2а-5733/09/1070 оскаржуване рішення залишено без змін. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 року згадану постанову залишено без змін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначеними вище судами правильно встановлено факт законності оскаржуваного відповідачем рішення про застосування економічних санкцій.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507-XII від 03.12.1990 року, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (ч. 1 ст. 9 Закону).
Згідно з п. 2 постанови КМУ № 1619 від 01.11.2000 року «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів.
Спільним наказом Держкомзему України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України № 97/298/124 від 15.06.2001 року затверджено розміри земельно-кадастрових робіт та послуг. На підставі цього наказу начальником Київського обласного управління земельних ресурсів 15.10.2001 року затверджено перелік платних послуг.
Із зазначених наказу та переліку вбачається, що для фізичних та юридичних осіб встановлені різні тарифи на одні і ті ж послуги.
Як встановлено судом першої інстанції, у ході перевірки стало відомо, що відповідачем при наданні послуг фізичним особам-підприємцям застосовувалися тарифи, передбачені для юридичних осіб.
Пунктом 7 постанови КМУ № 1619 від 01.11.2000 року встановлено, що кошти, отримані за виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням робіт з ведення Державного земельного кадастру.
Статтею 14 Закону закріплено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Проаналізувавши наведену норму, апеляційна інстанція вважає, що рішення позивача винесено у відповідності до наведеної вище норми, оскільки відповідачем всупереч вимогам законодавства до фізичних осіб-підприємців застосовувались тарифи за надання відповідних послуг як для юридичних осіб.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що на виконання вимог п. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»№ 877-V від 05.04.2007 року позивачем був вчинений припис № 313 від 25.09.2008 року щодо усунення виявлених порушень відповідачем.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
З оскаржуваної постанови вбачається, що при вирішенні даної справи суд першої інстанції керувався положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені судом рішенням, зокрема, в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт порушення відповідачем державної дисципліни цін є доведеним, а рішення позивача про стягнення економічних санкцій -законним, отже, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції та визнає викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо протиправності оскаржуваної постанови необґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на переконанні відповідача у неправомірності відмови суду першої інстанції зупинити провадження у справі у зв'язку з тим, що відповідачем подано касаційну скаргу по справі № 2а-5733/09/1070.
З метою обґрунтування своєї правової позиції, апеляційна інстанція зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні -через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
З викладеного видно, що підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку з подачею касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 року, постановленою по справі № 2а-5733/09/1070 не вбачається. До того ж провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили постанови по справі № 2а-5733/09/1070, яке зазначеною вище ухвалою залишена без змін.
Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення … .
На виконання вимог зазначеної норми позивачем суду надано всі належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх вимог.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 189, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Держкомзему у м. Біла Церква Київської області -залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Костюк Л.О. Романчук О.М
Повний текст ухвали виготовлено: 19.03.2012 року