Україна
22-ц/490/705/12 Головуючий у 1 й інстанції - Дячков С.В.
Категорія 19 Доповідач - Каратаєва Л.О.
24 січня 2012 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Чубукова О.П., Михайловської С.Ю.
при секретарі - Керімовій Л.К.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднаний транспортний холдинг»на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднаний транспортний холдинг», треті особи відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський річковий порт», реєстратор філія «Відділення ПАТ Проінвестбанк в м. Дніпропетровськ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій, -
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Об'єднаний транспортний холдинг», треті особи відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський річковий порт», реєстратор філія «Відділення ПАТ Промінвестбанк»в м. Дніпропетровську, про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій задоволено в повному обсязі.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № К74/Т37, укладений 08 вересня 2004 року між ТОВ «Індустріально-транспортна група»та ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4 та підставі доручення № 103 від 09.01.2003 року щодо купівлі-продажу 117549 штук простих іменних акцій ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт».
Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № К74Т15, укладений 08 вересня 2004 року між ТОВ «Індустріально-транспортна група»та ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі доручення № 103 від 09.01.2003 року, щодо купівлі-продажу 131711 штук простих іменних акцій ВАТ «Дніпродезржинський річковий порт».
Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № К74/Т45, укладений 08 вересня 2004 року між ТОВ «Індустріально-транспортна група»та ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі доручення № 103 від 09.01.2003 року, щодо купівлі-продажу 106252 штук простих іменних акцій ВАТ «Дніпродезржинський річковий порт».
Визнано недійсними передавальні розпорядження, за якими ОСОБА_3 передала ТОВ «Індустріально-транспортна група»117549 штук простих іменних акцій «ВАТ Дніпропетровський річковий порт»за договором купівлі-продажу № К 74/Т37; 131711 штук простих іменних акцій « ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт»за договором купівлі-продажу № К 74/Т15; 106252 штук простих іменних акцій ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт»за договором купівлі-продажу № К74/Т45.
Зобов'язано ТОВ «Об'єднаний транспортний холдинг», як правонаступника ТОВ «Індустріально-транспортна група», повернути ОСОБА_3 прості іменні акції ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт»в кількості 355512 штук, зобов'язати ОСОБА_3 повернути ТОВ «Обєднаний транспортний холдинг», як правонаступнику ТОВ «Індустріально транспортна група»грошові кошти в розмірі 17775,60 грн. отримані внаслідок укладання договорів купівлі-продажу акцій від 08 вересня 2005 року.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Об'єднаний транспортний холдинг»подало апеляційну скаргу.
В скарзі апелянт просить рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 листопада 2011 року скасувати та ухвалити, нове яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Індустріально-транспортна група»в особі правонаступника ТОВ «Об'єднаний транспортний холдинг», треті особи ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт», реєстратор Філія «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій та передавального розпорядження.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з відповідачкою ОСОБА_3 перебував у шлюбі з 1994 р. по 2007 р.
У лютому 2011 р. при розподілі спільного майна подружжя, йому стало відомо про продаж їх спільного майна -цінних паперів, на яке він, як співвласник, не тільки не надавав згоди, а й взагалі не знав про відчуження.
Цінні папери - прості іменні акції ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт»у кількості 355512 штук, номінальною вартістю 17775,6 грн., було придбано, за період шлюбу, на спільні кошти, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного відповідачкою за згодою позивача. 08 вересня 2004 року відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ «Індустріально-транспортна група» уклали договір № К74/Т45 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого ТОВ «Індустріально-транспортна група» придбало прості іменні акції ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт»у кількості 106252 штук, вартістю 5312,6 грн., договір № К74/Т37 на 117549 акцій, вартістю 5877,45 грн., та договір № К74/Т15 на 131711 акцій, вартістю 6585,55 грн.
Позивач вважає, що укладення договору купівлі-продажу акцій ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт»між відповідачами є порушенням ст. 65 СК України, оскільки цей договір виходить за межі дрібного побутового.
В судовому засіданні, в суді першої інстанції, відповідачка ОСОБА_3 визнала позов та підтвердила, що дійсно у вересні 2004 року уклала договір купівлі-продажу акцій без згоди позивача і лише у лютому 2011 року повідомила його про цей правочин. Акції були придбані на підставі спільного рішення її та позивача за спільні кошти сім'ї. Гроші, отримані від продажу акцій, були використані нею на особисті потреби, а не на потреби сім'ї.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпоряджання спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Частина 2 ст. 65 СК України передбачає, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та визнання недійсним договорів купівлі-продажу простих іменних акцій, укладених 08 вересня 2004 року між ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі доручення № 5202 від 08.09.04 р., з одного боку, та ТОВ «Індустріально-транспортна група»з іншого боку.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження відповідача - ТОВ «Об'єднаний транспортний холдинг», що законом не передбачено надання письмової згоди дружини або чоловіка на укладання договору, який виходить за межі дрібного побутового. Тому вважається, що при укладанні договорів купівлі-продажу від 08.09.2004 року відповідачка діяла зі згоди позивача, з яким перебувала у шлюбі та проживала однією сім'єю, оскільки спірні договори не можуть вважатися дрібно побутовим через високу вартість, а саме -5312,6 грн., 5877, 45 грн., 6585,55 грн.
Також суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача - ТОВ «Об'єднаний транспортний холдинг»про те, що акції є особистим майном відповідачки ОСОБА_3, а не спільним майном подружжя, договір купівлі-продажу цінних паперів не підлягає нотаріальному посвідченню, нотаріально посвідчується лише підпис продавця на передавальному розпорядженні, яке не є договором, і від реєстратора не вимагається нотаріально посвідчена згода одного з подружжя на відчуження акцій, оскільки акції іменні та в сертифікаті зазначаються дані власника.
Згідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі грошові та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»акція є іменним цінним папером, який посвідчує майнові права його власника (акціонера) щодо акціонерного товариства, а також немайнові права, передбачені законодавчими актами, що регулюють питання створення діяльності та припинення акціонерних товариств.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»спільною сумісною власністю подружжя можуть бути квартири, жилі і садові будинки, земельні ділянки, худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в кооперативах, грошові суми та майно, належне подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами тощо. Пунктом 27 Постанови також передбачено, що акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони придбані за їх спільні кошти.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтвердили, що прості іменні акції були придбані ними за їх спільні кошти, оскільки вони проживали однією сім'єю, працювали, мали спільний бюджет.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав відповідача ТОВ «Індустріальна транспортна група»добросовісним набувачем, який не знав і не мав знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати через що акції, набуті за оскаржуваними договорами не можуть бути витребувані у відповідача ТОВ «Об'єднаний транспортний холдинг», що передбачено ст. 388 ЦК України, так як для оформлення угоди є обов'язковим наявність паспорту продавця. Як вбачається з паспорту відповідачки ОСОБА_3 на десятій сторінці мається відмітка про сімейний стан, згідно якої Заводським відділом ЗАГС м. Дніпродзержинська 26.02.1994 року зареєстрований шлюб з громадянином ОСОБА_5. Штамп про розірвання шлюбу, на період укладення спірного договору, відсутній. Вказане свідчить про обізнаність відповідача -ТОВ «Індустріальна транспортна група»о наявності у ОСОБА_3 чоловіка та необхідність його згоди на продаж акцій відповідно до Цивільного та Сімейного Кодексів України, якими визначено, що правочини з цінним майном потребують письмової згоди другого з подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов висновку про недійсність договорів купівлі-продажу від 08 вересня 2004 року, обґрунтованим є рішення про зобов'язання кожної із сторін повернути другій стороні все, що було отримано внаслідок укладання договору: ТОВ «Об'єднаний транспортний холдинг», як правонаступник ТОВ «Індустріально-транспортна група», повинно повернути ОСОБА_3 прості іменні акції в кількості 355512 штук, а ОСОБА_6 ТОВ «Об'єднаний транспортний холдинг», як правонаступнику ТОВ «Індустріально-транспортна група», грошові кошти в розмірі 17775,6 грн.
Обґрунтованим є рішення в частині поновлення строку позовної давності оскільки про укладення договору позивачу стало відомо в лютому 2011 р., що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дослідив всі обставини справи та надав належну правову оцінку всім доказам.
Доводи апелянта зводяться до тлумачення чинного законодавства та незгоди з висновками суду першої інстанції по оцінці доказів, тоді як відповідно до ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду. Переоцінка доказів є неприпустимою.
Рішення відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднаний транспортний холдинг" відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.