Справа: № 2а-16401/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
"01" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого- судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бабенка К.А.
Мельничука В.П.
За участю секретаря: Сабадін О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач -ОСОБА_3 звернулась з позовом до Генеральної прокуратури України, просила визнати дії відповідача незаконними по факту відмови в порушенні кримінальної справи щодо працівників прокуратури та міліції Дніпровського району м. Києва та зобов'язати відповідача забезпечити належний розгляд звернень стосовно безпідставної відмови в порушенні кримінальної справи щодо працівників прокуратури та міліції Дніпровського району м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2011 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 109 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження та розгляду позову по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано позовну заяву на дії Генеральної прокуратури відносно припинення проваджень за її зверненнями стосовно безпідставної відмови в порушенні кримінальної справи щодо працівників прокуратури та міліції Дніпровського району м. Києва.
Відповідно до частини 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно частини 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 частини 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори,зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Крім того, пунктом 2 ч.3 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Також, колегія суддів бере до уваги позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні від 23.05.2001 року у справі за № 6-рп/2001, яка полягає у тому, що кримінальне судочинство -це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
Згідно п. 1 частини 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а їх повноваження регламентовані нормами КПК України.
Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у відкритті провадження по справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства за неналежністю спірних правовідносин до публічно -правових, в зв'язку з чим знаходить ухвалу суду першої інстанції обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167,198, 199,200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бабенко К.А Мельничук В.П.