Справа: № 2а-5083/08 Головуючий у 1-й інстанції: Хаюк С.М.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"21" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, cкасовано податкові повідомлення-рішення №0000201702/0 від 09 лютого 2008 року і №0000201702/1 від 12 березня 2008 року про нарахування додаткового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14770,52 грн. та податкові повідомлення-рішення №0000191702/0 від 09 лютого 2008 року і №0000191702/1 від 12 березня 2008 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 420 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Коростенська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивач, яка перебувала на спрощеній системі оподаткування, протягом звітного року перевищила граничний обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідачем правомірно включено суму перевищення до складу річного оподатковуваного доходу. Крім того, апелянт зазначає, що у позивача в період з 13 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року працювали дві наймані особи без оформлення у встановленому чинним законодавством порядку, яким за виконання робіт виплачувався дохід, однак податок з доходів фізичних осіб не утримувався та не сплачувався до бюджету, а тому відповідачем правомірно донарахований податок з фізичних осіб та штрафні (фінансові) санкції за його несплату.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що Коростенською ОДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт від 05 лютого 2008 року №27/17-02/НОМЕР_1, згідно якого встановлено порушення ч.1 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», в результаті чого в 4-му кварталі 2007 року перевищено граничний обсяг виручки від реалізації товарів (500 тис.грн.), ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.а п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 14770,52 грн.; пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб-найманих працівників на суму 210 грн.
На підставі акту перевірки №27/17-02/НОМЕР_1 від 05 лютого 2008 року Коростенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000201702/0 від 09 лютого 2008 року, яким за порушення ч.1 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.а п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з фізичних осіб»позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14770,52 грн., а також №0000191702/0 від 09 лютого 2008 року, яким за порушення пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 630 грн., в тому числі 210 грн. за основним платежем та 420 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
У зв'язку з оскарженням вищезазначених податкових повідомлень-рішень в порядку апеляційного узгодження відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000201702/1 від 12 березня 2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14770,52 грн. та №0000191702/1 від 12 березня 2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 630 грн., в тому числі 210 грн. за основним платежем та 420 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»щодо обсягів отриманої виручки та необхідності сплати податку з доходів найманих працівників після виплати доходу, а відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Протягом 2005-2007 років позивач здійснювала свою діяльність, як суб'єкт малого підприємництва, в тому числі, в 2007 році на підставі виданого їй свідоцтва про сплату єдиного податку серії Д №813370 від 25 грудня 2006 року та сплачувала зазначений податок відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
У відповідності до ст.ст.1, 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»спрощена система оподаткуваня, обліку і звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, серед іншого, фізичних осіб,які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаюси членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції(товарів,робіт,послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. на місяць. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Статтею 6 вищезазначеного Указу передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб-суб'єктів малого підприємництва).
Згідно ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Як вбачається з акту перевірки №27/17-02/НОМЕР_1 від 05 лютого 2008 року, відповідачем встановлено порушення ч.1 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»в 4-му кварталі 2007 року та перевищення граничного обсягу виручки від реалізації товарів (500 тис.грн.), яка, на думку відповідача, підлягає оподаткуванню за загальними правилами, встановленими ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.а п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з фізичних осіб». Однак, в акті перевірки не наведено підстави, з яких відповідач дійшов висновку про перевищення граничного обсягу виручки від реалізації товарів в 4-му кварталі 2007 року.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем задекларовано отриману виручку від реалізації в 2007 році в сумі 495983,00 грн. Згідно банківської виписки по поточному рахунку позивача за 2007 рік отримана позивачем виручка не перевищує граничний обсяг виручки від реалізації товарів, встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»в розмірі 500 тис.грн., а тому висновок суду першої інстанції є правомірним, що донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 14770,52 грн. є незаконним, а тому податкові повідомлення-рішення №0000201702/0 від 09 лютого 2008 року та №0000201702/1 від 12 березня 2008 року підлягають скасуванню.
У відповідності до пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) якщо оподатковуваний дохід фізичним особам виплачуєтся у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вищенаведеною нормою Закону встановлений строк обов'язкової сплати податку з доходів фізичних осіб, який настає після дати нарахування і грошової виплати такого доходу фізичним особам, а тому застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 420 грн. є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення №0000191702/0 від 09 лютого 2008 року і №0000191702/1 від 12 березня 2008 року підлягають скасуванню.
Крім того, згідно акту перевірки №27/17-02/НОМЕР_1 від 05 лютого 2008 року довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку ОСОБА_2 відповідачем не видавались. У відповідності до довідки Коростенського міського центру зайнятості (№184 від 13 лютого 2012 року) протягом періоду з 13 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року трудові договори між найманим працівником та фізичною особою ОСОБА_2 відповідно Порядку реєстрації в центрі зайнятості не реєструвались. Відповідачем в акті перевірки не зазначено, чим підтвержена виплата доходу позивачем двом фізичним особам за виконання робіт та в якій сумі проведена виплата, не встановлені дати проведення таких виплат, що свідчить про неможливість застосування штрафних санкцій за заниження податку з доходів фізичних осіб-найманих працівників.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позивачем підприємницька діяльність здійснювалась у відповідності до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зазначені в акті перевірки №27/17-02/НОМЕР_1 від 05 лютого 2008 року порушення не знайшли свого підтвердження, належними та допустимими доказами не доведені, в силу ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірності своїх рішень, а тому податкові повідомлення-рішення відповідача №0000201702/0 від 09 лютого 2008 року і №0000201702/1 від 12 березня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14770,52 грн. та податкові повідомлення-рішення №0000191702/0 від 09 лютого 2008 року і №0000191702/1 від 12 березня 2008 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 420 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції -залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 27 лютого 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М. Лічевецький І.О.