Справа: № 2а/2570/5135/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"06" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2011 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ТТ-Нафта»до ДПІ у місті Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0002152320 від 16.05.2011 та № 0004002320 від 26.08.2011 .
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2011 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0004002320 від 26.08.2011.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідачем 06.05.2011 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «ТТ-Нафта»з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Пересувна механізована колона №43», про що складено акт №378/23/37021932 від 06.05.2011.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, що призвело до визнання договорів (правочинів), укладених з підприємством нікчемними; п.198.1, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за лютий 2011 на суму 841258 грн. (а.с. 17).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002152320 від 16.05.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1261887 грн., в тому числі 841258 грн. за основним платежем та 420629 грн. за штрафними санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення 25.05.2011 позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПА в Чернігівській області, за наслідками якого ДПА в Чернігівській області прийняла рішення №1355/10/25-020 від 20 липня 2011, яким скасувала податкове повідомлення-рішення №0002152320 від 16.05.2011 в частині визначення суми грошового зобов'язання по ПДВ у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 420629 грн. застосувавши до ПП «ТТ-Нафта»штрафну санкцію, передбачену п.7 підп.10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України у розмірі 1 грн., при цьому залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 16.05.2011 №0002152320 в іншій частині, в сумі 841258 грн.
З урахуванням висновків зазначених в рішенні №1355/10/25-020 від 20.07.2011 про результати розгляду скарги, ДПІ у м.Чернігові винесла податкове повідомлення-рішення №0004002320 від 26.08.2011, яким приватному підприємству «ТТ-Нафта»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 841259,00 грн., в т.ч. 841258 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями .
Зазначені податкові повідомлення-рішення №0002152320 від 16.05.2011 та №0004002320 від 26.08.2011, були оскаржені до Державної податкової адміністрації України, яка рішенням №1994/6/10-2115 від 23.09.2011 залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові №0002152320 від 16.05.2011 з урахуванням рішення від 20.07.2011 Державної податкової адміністрації у Чернігівській області, а скаргу приватного підприємства «ТТ-Нафта»без задоволення.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що податкове повідомлення-рішення №0004002320 від 26.08.2011 винесено з урахуванням скасованих штрафних (фінансових) санкцій в податковому повідомленні-рішенні №0002152320 від 16.05.2011, та враховуючи нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн., встановлено існування лише податкового повідомлення-рішення №0004002320 від 26.08.2011, яке залишено ДПА України без змін та містить ті ж самі грошові зобов'язання по основному платежу, що й попереднє скасоване податкове повідомлення-рішення; що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0004002320 від 26.08.2011.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ПП «Пересувна механізована колона №43»є фіктивним підприємством та угоди між ним і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірні податкові повідомлення рішення прийняті ним правомірно.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Між позивачем та ПП «Пересувна механізована колона №43»в особі ОСОБА_4 (постачальник) та ПП «ТТ-Нафта»в особі директора ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 01.07.2010.
Відповідно до матеріалів справи, ПП «Пересувна механізована колона №43» на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.
Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду видаткові накладні за лютий 2011, податкові накладні за лютий 2011, товарно-транспортні накладні на отримання товару ФОП ОСОБА_3 за лютий 2011, на підставі яких ПП «ТТ-Нафта» було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ПП «Пересувна механізована колона №43», що підтверджують факт реального виконання умов договорів.
Судом першої інстанції встановлено факт отримання автотранспортним підприємством ФОП ОСОБА_3 ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»від 25.08.2009 НОМЕР_1 та зареєстровані належним чином паливозаправник, цистерни, причіпи - паливо цистерни, що підтверджується копіями технічних паспортів, які долучені до матеріалів справи.
Факт дійсності господарської операції купівлі палива відповідачем під час перевірки не встановлювався, а факт подальшого продажу товару через АЗС відповідачем під час перевірки не було враховано.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в оборотно-сальдовій відомості за лютий 2011 року по рахунку 631 вказано кредит по ПП»ПМК№43»у розмірі 5047548,03 грн., що відповідачем не оспорюється.
Проте орган державної податкової служби не дав жодної оцінки вказаним обставинам і не здійснив дослідження руху товару до кінцевого споживача. За одержаний товар позивач здійснював розрахунки, що підтверджується копіями платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.
Вказані видаткові накладні повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.
Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та ПП «Пересувна механізована колона №43» договори не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про їх нікчемність є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не завищено заниження податку на додану вартість за лютий 2011 на суму 841258 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0004002320 від 26.08.2011.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлено 12.03.2012.