33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"27" березня 2012 р. Справа № 5019/2199/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,суддя Петухов М.Г.
при секретарі Німчук А.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - підприємця,
ОСОБА_2 - адвоката, угода №10 від 13.02.2012р. (присутнього в судовому засіданні
13.02.2012р.), ОСОБА_3 - представника за довіреністю від 26.03.2012р.
від відповідача: Борисовця С.Н. - сільського голови, посвідчення №51,
ОСОБА_4 - представника за довіреністю від 27.02.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Остки Рокитнівського району Рівненської області
на рішення господарського суду Рівненської області
від 01.12.11 р. у справі № 5019/2199/11 (суддя Бережнюк В.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Остки Рокитнівського району Рівненської області
до Сновидовицької селищної ради Рокитнівського району, с.Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області
про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.03.2012р. до 27.03.2012р.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.12.2011р. у справі №5019/2199/11 відмовлено у задоволенні позову ПП ОСОБА_1 до Сновидовицької селищної ради Рокитнівського району про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачка - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 01.12.11р. у справі №5019/2199/11 та прийняти нове, яким визнати недійсними з моменту укладення договори оренди землі від 18.05.2007 року та 01.03.2009 року.
Мотивуючи апеляційну скаргу, підприємець ОСОБА_1 зазначає, зокрема, наступне:
- договори оренди землі від 18.05.2007р. та 01.03.2009р. та акти прийому-передачі земельних ділянок без дати до них підприємцем ОСОБА_1 не підписувались, оскільки станом на вказані дати вона перебувала на території Російської Федерації та не уповноважувала жодної особи на вчинення від її імені юридично значимих дій;
- на підставі спірних договорів оренди позивачці нараховується орендна плата, а саме: за договором від 18.05.2007р. в розмірі 13680 грн. за рік, за договором від 01.03.2009р. - 7356 грн. за рік, а оскільки підписи на договорах та актах прийому-передачі сфальсифіковані, вказані договори оренди підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст.207, 215 ЦК України;
- затверджуючи проект землеустрою та укладаючи договір оренди, орган місцевого самоврядування прийняв рішення про надання земельної ділянки без її вилучення у попереднього власника;
- грошова оцінка на земельну ділянку виготовлена не була, а тому розмір орендної плати завищений.
Крім того, посилаючись на ст.16 Закону України "Про оренду землі", ст.124 ЗК України підприємець ОСОБА_1 вказує, що земельна ділянка надана в оренду без проведення земельних торгів, оскільки участі в таких торгах вона не приймала.
Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважають, що рішення господарського суду Рівненської області від 01.12.2011р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
13.03.2012р. від підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, для встановлення справжності підпису позивачки на договорах оренди землі від 18.05.2007р. та 01.03.2009р., однак колегія суддів відмовила у задоволенні вказаного клопотання за його безпідставністю.
Заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Сновидовицької сільської ради від 25.01.2006р. №261 підприємцю ОСОБА_1 погоджено місце розташування магазину в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,3942 га, землі запасу сільської ради, та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, а рішенням від 04.08.2006р. №30 затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду вказану земельну ділянку площею 0,3942 га строком на 3 роки.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.05.2007р. між Сновидовицькою сільською радою (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі (а.с.11-12), згідно п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва магазину, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3942 га, у тому числі землі громадського призначення - 0,3942 га (п.2 договору).
Згідно п.8 договору договір укладено на три роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право переукладення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір його продовжити.
Як встановлено пунктами 9,11 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 13680 грн. в рік, щомісячно 1140 грн. 00 коп. Орендна плата вноситься щомісячно до 5-го числа.
Вказаний договір зареєстрований у Рокитнівському районному відділі Рівненської регіональної філії "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.05.2007р. за №040759700004.
Сторони підписали акт прийому-передачі земельної ділянки без дати та номера, згідно якого, як вказує відповідач, підприємцю ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,3942 га для будівництва та обслуговування магазину в АДРЕСА_1 (а.с.14).
Позивачка на виконання умов договору сплачувала орендні платежі, що підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими касовими ордерами №470 від 30.07.2007р. на суму 1140,00 грн., №892 від 18.07.2007р. на суму 2280,00 грн., в яких в графі "призначення платежу" вказано за оренду землі (а.с.69).
26.12.2007р. підприємець ОСОБА_1 подала до Сновидовицької сільської ради заяву про відмову від частини земельної ділянки, у якій просила зняти з обліку частину земельної ділянки площею 0,30 га, яка була надана їй для будівництва та обслуговування магазину, оскільки вона невзмозі сплачувати визначену договором від 18.05.2007р. орендну плату, та просила залишити під будівництво магазину 0,10 га. (а.с.35).
На підставі вказаної заяви, рішенням Сновидовицької сільської ради №155 від 25.01.2008р. надано згоду на вилучення частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,23 га, яка була надана для будівництва та обслуговування магазину в АДРЕСА_1, та надати дозвіл на виготовлення технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі та видачу документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою (а.с.39).
01.03.2009 року сторонами укладено договір оренди землі (а.с.15-16), згідно п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва магазину, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
Згідно п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1642 га.
Відповідно до п.8 договору договір укладено на три роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право переукладення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір його продовжити.
Як встановлено пунктами 9,11 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7356 грн. 16 коп. в рік, щомісячно 613 грн. Орендна плата вноситься щомісячно.
Вказаний договір зареєстрований у Рокитнівському районному відділ Рівненської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.03.2009р. №040959700001.
Сторонами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки без дати та номера, згідно якого підприємцю ОСОБА_1 було передано земельну ділянку площею 0,1642 га для будівництва та обслуговування магазину в АДРЕСА_1 (а.с.17).
Протягом 2008-2009 років позивачка сплачувала орендні платежі за договорами оренди землі від 18.05.2007р. та від 01.03.2009р., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями (а.с.40-50).
20.02.2011р. підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсними з моменту укладення договорів оренди землі від 18.05.2007 року та 01.03.2009 року (а.с.6-8).
Обґрунтовуючи позов, з посиланням на ст.16 "Про оренду землі", ст.ст.120,123,124,134 ЗК України, ст.ст.23,203,207,215 ЦК України, позивачка зазначає, що у 2006р. вона вирішила придбати у ОСОБА_5 житловий будинок в АДРЕСА_1, який залишився йому у спадок від бабусі ОСОБА_6, для переобладнання його під магазин. Оскільки ОСОБА_5 був неповнолітнім, зазначає позивачка, він уповноважив її оформити спадщину і в подальшому майно відчужити. Отримавши такі повноваження, вказує ОСОБА_1, вона звернулась до Сновидовицької сільської ради, на території якої знаходився будинок, і отримала дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,3942 га на умовах оренди. У 2007р. та 2009р. невідомою особою, зазначає позивачка, від її імені було укладено договори оренди земельної ділянки, перший - 0,3942га, другий - площею 0,1642 га.
Підприємець ОСОБА_1 вважає, що вказані договори оренди земельної ділянки є недійсними з наступних підстав:
- орган місцевого самоврядування надав їй земельну ділянку без вилучення цієї земельної ділянки у попереднього власника і проведення торгів, нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась;
- відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами, однак оспорені договори оренди підписані неуповноваженою особою;
- у зв"язку з фальсифікацією договорів оренди землі у позивачки виникла заборгованість по орендній платі.
Як уже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 01.12.2011р. відмовлено у задоволенні позову (а.с.75-77).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, з огляду на таке.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України, встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Виходячи з положень ст.215 ЦК України та згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" передбачає істотні умови договору оренди землі та умови його недійсності.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно статей 13 та 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 18.05.2007р.) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Частинами 5, 6 ст.16 Закону передбачено, що у разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом. У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.
Стаття 16 Закону в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 01.03.2009р., визначає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.1,3 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 18.05.2007р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Згідно частин 1 та 2 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 01.03.2009р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Позивачка просить визнати недійсними договори оренди землі, посилаючись на те, що станом на дати їх укладення вона не перебувала на території України та не уповноважувала жодної особи на вчинення від її імені юридично значимих дій, на підтвердження чого надала довідку №1157 від 28.11.2008р., в якій вказано, що ОСОБА_1 проживала в селищі Цандрипш Гагрського району Республіки Абхазія з 04.06.2007р. по 29.11.2008р. (а.с.10).
Проте, вказана довідка не приймається судовою колегією до уваги, оскільки договір оренди землі від 18.05.2007р. укладено до 04.06.2007р., а договір від 01.03.2009 р. - після 29.11.2008р.
Крім того, дії позивачки, які передували укладенню договорів оренди земельної ділянки, свідчать про її волевиявлення укласти договір оренди земельної ділянки площею 0,3942 га
Так, як вбачається з пояснювальної записки до проекту землеустрою підприємець ОСОБА_1 20.04.2006р. уклала з ПП фірма "Експерт-Рівне-Земля" договір за №60227-2, згідно якого остання виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 3 роки підприємцю ОСОБА_1 для будівництва магазину продовольчих та магазину промислових товарів за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1.
Постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об"єктів, створеною рішенням Сновидовицької сільської ради від 25.05.2004р. №120, було проведено обстеження земельної ділянки, передбаченої для будівництва магазину продовольчих та промислових товарів в АДРЕСА_1, за результатами якого складено акт вибору земельних ділянок для будівництва магазинів від 05.01.2005р., який підписаний всіма членами комісії та підприємцем ОСОБА_1
Із постанови інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Рокитнівського району Рівненської області від 22.12.2006р. №19 вбачається, що будівельні роботи з будівництва магазину в с.Остки підприємець ОСОБА_1 розпочала у 2006р. (тоді, як право землекористування наступило з 18.05.2007р., дня державної реєстрації договору оренди), без дозволу інспекції, у зв"язку з чим на неї накладено адміністративний штраф у розмірі 152,00 грн., який останньою сплачено 22.12.2006р.
Розглянувши заяву підприємця ОСОБА_1, виконавчий комітет Сновидовицької сільської ради своїм рішенням від 31.03.2009р. №41 дозволив останній будівництво магазину на земельній ділянці площею 0,1642 га за адресою АДРЕСА_1 та зобов"язав підприємця ОСОБА_1 виготовити проектно-кошторисну документацію на магазин та отримати дозвіл в інспекції архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області.
З наявних у матеріалах справи квитанцій про сплату орендної плати та довідки Сновидовицької сільської ради (а.с.38, 40-50,68,69) вбачається, що підприємець ОСОБА_1 на виконання спірних договорів оренди землі в період 2007-2009 р.р. сплачувала орендну плату.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2009р. у справі №2а-2771/09/1770 за позовом Сарненської МДПІ до підприємця ОСОБА_1 стягнуто 8667,57 грн. заборгованості по орендній платі, на виконання якої видано виконавчий лист від 14.07.2009р.
З огляду на викладене, дії позивачки свідчать про виконання нею умов договорів оренди землі від 18.05.2007р. та 01.03.2009р. та про їх схвалення.
Згідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
За таких обставин, вимоги підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними спірних договорів оренди землі, у зв"язку з підписанням їх іншою особою, не є підставою для задоволення позову.
Щодо доводів позивачки про надання їй в оренду земельної ділянки без проведення торгів, зокрема, слід зазначити, матеріали справи не містять доказів на підтвердження надходження двох або більше заяв станом на 04.08.2006р., 18.05.2007р. (дати прийняття рішення сільською радою про надання в оренду земельної ділянки та укладення першого договору оренди) від претендентів на оренду земельної ділянки, переданої в оренду позивачці.
Не знаходять підтвердження доводи позивачки, що орендована нею земельна ділянка не була вилучена у попереднього землекористувача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту землекористування інших осіб.
Так, погоджуючи місце розташування земельної ділянки, у листі №03-06-41 від 17.01.2006р. Рокитнівський районний відділ земельних ресурсів зазначає, що земельна ділянка площею 0,3942га віднесена до земель запасу категорії земель житлової та громадської забудови.
Рішенням Сновидовицької сільської ради від 04.08.2006р. №30 затверджено проект землеустрою, розроблений Фірмою "Експерт-Рівне-Земля", та надано підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,3942 га в оренду строком на 3 роки для будівництва магазину продовольчих та промислових товарів за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 18.05.2007р. укладено на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Щодо договору оренди від 01.03.2009р. (державна реєстрація 16.03.2009р.), то його також укладено на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 25.01.2008р. №155, яким за заявою орендаря фактично зменшено розмір орендованої земельної ділянки, наданої за попереднім рішенням сільської ради.
Наведеним спростовуються доводи позивачки про порушення ст.16 Закону України "Про оренду землі", ст.124 ЗК України, оскільки підставою укладення оспорених договорів оренди землі є чинні рішення Сновидовицької сільської ради від 04.08.20006р. №30 та від 25.01.2008р. №155.
Аналізуючи зміст оспорених договорів оренди, слід вказати, що вони містять істотні умови такого виду договорів, зокрема, розмір орендної плати, на що звертає увагу позивачка, сторонами визначено.
Підприємцем ОСОБА_1 також не доведено, що оспорені договори оренди сфальсифіковані, оскільки на підтвердження цього належних доказів матеріалах справи не містять.
Відповідно до ст.33 ГПК України на позивача покладається обов"язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте підприємцем ОСОБА_1 не доведено, що за зазначеними у позовній заяві підставами договори оренди від 18.05.2007р. та 01.03.2009р. слід визнати недійсними.
Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.
Доводи апеляційної скарги, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 01.12.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 01.12.2011р. у справі №5019/2199/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Остки Рокитнівського району Рівненської області - без задоволення.
2. Справу №5019/2199/11 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.