33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 березня 2012 року Справа №16/101/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Бучинська Г.Б. ,судді Саврій В.А.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Костєлєй К.Л.
третьої особи на стороні позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 (довіреність №09-32/87 від 11.03.2010р.)
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Акціонерне комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Вінниця" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.11 р. у справі №16/101/2011/5003 (суддя Нешик О.С.)
за позовом Приватного підприємства "Елтекс-1"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерне комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Вінниця"
про визнання припиненим договору поруки
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
До початку судового розгляду, 14 березня 2011 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду було внесено зміни до складу колегії суддів, яким суддів Василишина А.Р. та Юрчука М.І. замінено на суддів Саврія В.А. та Бучинську Г.Б.
14 грудня 2011 року, рішенням господарського суду Вінницької області було задоволено позов ПП "ЕЛТЕКС-1" до ПАТ "АК Промінвестбанк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Вінниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПП "ТУФ "Феріде", про визнання припиненим договору поруки та визнано припиненим договір поруки №06-3.3/1024 від 06 листопада 2007 року з 02 жовтня 2008 року і стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, мотивуючи свою апеляційну скаргу тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, посилаючись на те, що при збільшенні відсоткової ставки за кредитними Договорами не відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя, а 10 листопада 2008 року та 30 листопада 2010 року з позивачем були укладені Договори про внесення змін до Договору поруки №06-3.3/1024. Крім того зазначає, що позовні вимоги не відповідають визначеним законом способам захисту цивільних прав, оскільки ані Договором, ані діючим законодавством не передбачено припинення поруки за рішенням суду у випадку зміни основного зобов'язання без згоди поручителя.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню, тому, що в силу ч.1 ст. 559 ЦК України, обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки, який припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, яке збільшує обсяг його відповідальності. Оскільки, п. 1.3. Договору поруки було передбачено обов'язок відповідача повідомляти про збільшення обсягу зобов'язань поручителя, а 01 жовтня 2008 року боржник і кредитор без погодження з поручителем, змінили зобов'язання в бік збільшення, що є підставою для припинення цього договору поруки.
10 січня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду справу №16/101/2011/5003 було прийнято до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги відповідача на 01 лютого 2012 року.
01 лютого 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відповідача було відкладено на 22 лютого 2012 року.
22 лютого 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено клопотання представника позивача: продовжено строк розгляду спору на 15 днів: до 25 березня 2012 року та відкладено розгляд апеляційної скарги на 14 березня 2012 року.
14 березня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відповідача було відкладено на 26 березня 2012 року.
У судовому засіданні представники відповідача та позивача підтримали свої доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.
Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника третьої особи.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:
06 листопада 2007 року, між АК "Промінвестбанк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Вінниця", як кредитором, та ПП "ТУФ "Феріде", як позичальником, було укладено Кредитний договір про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №06-2.1/1018, відповідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, що не перевищує 15 000 000,00 грн. та 1 500 000,00 доларів США, зі сплатою 13,5% річних за кредитом, наданим у гривні та 11% річних - у доларах США терміном до 15 листопада 2014 року. (а.с. 12-14, т.1)
06 листопада 2007 року, між АК "Промінвестбанк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Вінниця", як кредитором, та ПП "ТУФ "Феріде", як позичальником, було укладено Кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №06-2.1/1019, згідно умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, що не перевищує 10 000 000,00 грн. зі сплатою 13,5% річних до 15 листопада 2014 року. (а.с. 16-18, т.1)
06 листопада 2007 року, в забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитних договорах від 06 листопада 2007 року, між відповідачем, як кредитором, та ПП "Елтекс-1", як поручителем, було укладено Договір поруки №06-3.3/1024, за умовами якого ПП "Елтекс-1" зобов'язався перед відповідачем відповідати за погашення заборгованості ПП "ТУФ "Феріде" по Кредитним договорам від 06 листопада 2007 року на засадах солідарного боржника. (а.с. 20-21, т.1)
25 квітня 2008 року, Договорами про внесення змін до кредитних Договорів від 06 листопада 2007 року було збільшено відсоткову ставку:
- по Кредитному договору №06-2.1/1018 з 15 квітня 2008 року у гривні - до 15,0% річних, а у доларах США - до 12,0% річних;
- по Кредитному Договору №06-2.1/1019 від з 15 квітня 2008 року до 15,0% річних. (а.с. 22-23, т.1)
25 квітня 2008 року, між відповідачем та ПП "Елтекс-1" було укладено Договір про внесення змін до Договору поруки №06-3.3/1024, яким погоджено, що з 15 квітня змінюється відсоткова ставка за користування кредитними коштами ПП "ТУФ "Феріде" з 15 квітня 2008 року у гривні - до 15,0% річних та у доларах США - до 12,0% річних. (а.с. 24)
02 жовтня 2008 року, Договором №06-2.1/639 про внесення змін до Кредитного договору №06-2.1/1018, укладеним між боржником та кредитором, було збільшено з 01 жовтня 2008 року відсоткову ставку за користування кредитом до 17,0% річних за кредитом наданим у гривні та до 12,3% річних за кредитом наданим у доларах США. (а.с. 25, т.1)
02 жовтня 2008 року, між боржником та кредитором Договором №06-2.1/639а про внесення змін до Кредитного договору №06-2.1/1019 було збільшено відсотки з 01 жовтня 2008 року за користування кредитом до 17,0% річних. (а.с. 26, т.1)
При цьому, змін до Договору поруки №06-3.3/1024 не вносилось.
10 листопада 2008 року, Договором №06-2.1/752 про внесення змін до Кредитного договору №06-2.1/1018, укладеним між боржником та кредитором, яким з 07 листопада 2008 року було збільшено відсотки до 18,5% річних за користування кредитом, наданим у національній валюті і до 12,5% річних за користування кредитом, наданим у доларах США. (а.с. 27 т.1)
10 листопада 2008 року, Договором №06-2.1/753 про внесення змін до Кредитного договору №06-2.1/1019, укладеним між боржником та кредитором, було з 07 листопада 2008 року збільшено відсотки за користування кредитом до 18,5% річних. (а.с. 28 т.1)
Дані зміни було погоджено з ПП "ЕЛТЕКС-1" та укладено Договір №06-3,3/758 про внесення змін до Договору поруки №06-3,3/1024, який був підписаний представниками сторін. (а.с. 29,т.1)
30 листопада 2008 року, Договором №04-2.1/321 про внесення змін до Кредитного договору №06-2.1/1018, укладеним між боржником та кредитором, було змінено дату остаточного повернення суми наданих кредитних коштів до 15 листопада 2019 року.
30 листопада 2008 року, Договором №04-2.1/322 про внесення змін до Кредитного договору №06-2.1/1019, укладеним між боржником та кредитором, було змінено дату остаточного повернення суми наданих кредитних коштів до 15 листопада 2019 року.
Дані зміни було погоджено з ПП "ЕЛТЕКС-1" та укладено Договір №04-3.3/326 про внесення змін до Договору поруки №06-3,3/1024 від 06 листопада 2007 року, який також був підписаний представниками сторін.
27 жовтня 2012 року, ПП "ЕЛТЕКС-1" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до ПАТ "АК Промінвестбанк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Вінниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПП "ТУФ "Феріде", про визнання припиненим договору поруки.
14 грудня 2011 року, рішенням господарського суду Вінницької області було даний позов було задоволено, визнано припиненим договір поруки №06-3.3/1024 від 06 листопада 2007 року з 02 жовтня 2008 року та стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За приписами ч.1 ст. 651, ст. 654 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У даному випадку, саме договір поруки є підставою виникнення забезпечувального зобов'язання в силу норм ст.ст. 11, 509 ЦК України, тому зміна вказаних вище елементів змісту забезпечувального зобов'язання може відбуватися виключно у формі зміни умов договору поруки.
Договір поруки №06-3.3.1024 був укладений в забезпечення Кредитних договорів №06-2.1/1018, №06-2.1/1019 від 06 листопада 2007 року та цим договором не надавалась згода поручителя на будь-яку майбутню зміну тіла кредиту, процентної ставки чи іншу зміну основного зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що банком та ПП "ТУФ "Феріде" неодноразово вносились зміни до Кредитних договорів №06-2.1/1018, №06-2.1/1019 від 06 листопада 2007 року, зокрема, 02 жовтня 2008 року, яким збільшувалась відсоткова ставка за користування кредитними коштами з 15% до 17% річних за кредитами наданими у гривні та з 12,0% до 12,3% річних за кредитом наданим у доларах США, що збільшило обсяг відповідальності перед банком як самого позичальника так і його поручителя, проте згоди поручителя, позивача по справі, на таке збільшення обсягу зобов'язань отримано не було.
Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
В п. 5 Інформаційного листа ВГСУ №01-06/249 від 15 березня 2011 року "Про постанови ВСУ, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" також зазначається, що, відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.
При розгляді справи встановлено, що п. 2.1. Договору поруки №06-3.3.1024 від 06 листопада 2007 року визначено обсяг відповідальності поручителя за Кредитним договором №06-2.1/1018 від 06 листопада 2007 року в обсязі 15 000 000,00 грн. та 1 500 000,00 доларів США та Кредитним договором №06-2.1/1019 від 06 листопада 2007 року в обсязі, сплаті 13,5% річних за кредитом, наданим у гривні та 11% річних - у доларах США з кінцевим терміном повернення кредитів - 15 листопада 2014 року та визначено в п.5.7 даного Договору, що збільшення обсягу відповідальності поручителя відбувається виключно за взаємною згодою сторін цього Договору. (а.с.20-21 т.1)
Зазначені умови Договору є результатом домовленості сторін, які вільні у визначені своїх зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать діючому законодавству України.
Так, 25 квітня 2008 року, банк та ПП "Елтекс-1" Договором про внесення змін до Договору поруки №06-3.3/1024 погодили, що з 15 квітня 2008 року змінюється відсоткова ставка за користування кредитними коштами ПП "ТУФ "Феріде" з 15 квітня 2008 року у гривні - до 15,0% річних та у доларах США - до 12,0% річних.
Надалі, підписанням Договору №06-2.1/639 від 02 жовтня 2008 року про внесення змін до Кредитних договорів №06-2.1/1018 та Договору №06-2.1/639а від 02 жовтня 2008 року про внесення змін до Кредитного договору №06-2.1/1019 відповідач, за згодою з ПП "ТУФ "Феріде", змінив зобов'язання позичальника по зазначеним договорам, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача перед банком, як поручителя ПП "ТУФ "Феріде", проте згоди поручителя на таке збільшення обсягу його відповідальності банком не отримано.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що позивач погодився на внесення змін до цих договорів від 02 жовтня 2008 року, як не надано доказів і того що поручитель повідомлявся про внесення таких змін до зазначених Кредитних договорів від 02 жовтня 2008 року, як особа, що несе солідарну відповідальність перед кредитором.
Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого порукою зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
За приписами цієї статті згода позивача на подальшу зміну умов основних зобов'язань, внаслідок якої збільшиться обсяг його відповідальності, як поручителя, набуває чинності тільки після відповідного його волевиявлення, здійсненого у письмовій формі, зокрема, погодження тексту змін до кредитного договору шляхом підписанням додаткової угоди до договору поруки.
Як зазначається в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин Верховного Суду України від 13 грудня 2010 року, що обставини, за яких припиняється порука чітко визначені у ст. 559 ЦК України, разом з тим судам слід звертати увагу, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладати на останнього відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Враховуючи, що 02 жовтня 2008 року боржник і кредитор без погодження з поручителем (в порушення п. 5.7 Договору поруки №06-3.3/1024 від 06 листопада 2007 року) змінили зобов'язання боржника в бік збільшення та враховуючи, що, відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, сам факт зміни умов поруки без згоди з поручителем є самостійною підставою припинення правовідносин поруки, яка не вимагає укладення договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення даного Договору поруки з моменту збільшення неузгоджених з поручителем зобов'язань, тобто з 02 жовтня 2008 року.
Порука при цьому не може зберігатися й у тій частині зобов'язання, яка була забезпечена порукою до зміни зобов'язання.
Така ж правова позиція висвітлена в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України №1907ск10 від 14 липня 2010 року, де, зокрема, зазначено, що збільшення відсотків по кредиту без погодження з поручителем є підставою для припинення поруки відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України та роз'яснено, що порука припиняється з конкретної дати і в тій частині, яка існувала до моменту збільшення зобов'язання.
Крім того, ВГСУ в своїй постанові від 22 березня 2010 року, у справі №34/580, зазначив, що коли у договорі поруки встановлені конкретні елементи забезпеченого порукою зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом (процентів), комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін і умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. що збільшують основне зобов'язання), то дані положення договору поруки не дають підстав вважати, що поручитель надав згоду на будь-яку майбутню зміну тіла кредиту, процентної ставки чи іншу зміну основного зобов'язання без його згоди, а тому його згода на подальшу зміну умов основного зобов'язання, внаслідок якої збільшиться обсяг його відповідальності, набуває чинності тільки після відповідного волевиявлення поручителя, здійсненого у письмовій формі.
В своїй ухвалі від 23 лютого 2011 року, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України зазначила, що за змістом ч.1 ст. 559 ЦК України, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя які не передбачені договором поруки та визначила, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: збільшення розміру плати за кредитом; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків; встановлення (збільшення розміру) неустойки; зміни способу і форми майнового обтяження; умов відповідальності, тощо.
Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов'язання.
Викладене вище спростовує доводи апелянта про те, що при збільшенні відсоткової ставки не відбулося збільшення відповідальності поручителя та, що припинення правовідношення застосовується лише у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Посилання ж відповідача на те, що підтвердженням дійсності Договору поруки є укладення між позивачем та відповідачем Договору №04-3,3/326 про внесення змін від 30 листопада 2010 року та про наступне посилання на ст. 241 ЦК України, згідно якої правочин вважається схваленим у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, судом оцінюються критично та вважаються безпідставними тому, що Договір поруки є припиненим з 02 жовтня 2008 року, а тому подальші його зміни та доповнення не мають юридичної сил.
Також, безпідставними є посилання апелянта на те, що заявлені позивні вимоги не відповідають визначеному законом способу захисту цивільних прав в суді, оскільки, п.7 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і такими способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення правовідношення.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.11 р. у справі №16/101/2011/ 5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерне комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Вінниця" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №16/101/2011/5003 повернути господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Саврій В.А.
1143/12