Іменем України
26 березня 2012 року Справа № 5002-17/3782-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Балюкової К.Г.,
Голика В.С.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 довіреність № 475 від 13.02.12, (Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління");
відповідача - не з'явився, (Приватне акціонерне товариство "Джемієт");
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Джемієт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 31 жовтня 2011 року у справі № 5002-17/3782-2011
за позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30,Ялта,98600; вул. Київська, 81, Сімферополь, 95000)
до Приватного акціонерного товариства "Джемієт" (вул. Аврори, 28, смт. Восток,Ялта,98600; а/я 1461, Сімферополь, 95003)
про стягнення 94616,21 грн.
Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Джемієт" про стягнення заборгованості у сумі 94616,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не були виконані умови Договору №26/10 про здійснення перерахування коштів на рахунок позивача у розмірах та у строки, визначені розділом 3 Договору.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2011 року у справі №5002-17/3782-2011 позов задоволений у повному обсязі, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Джемієт" на користь Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" 94616,21грн. основної заборгованості, судові витрати покладені на відповідача.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір є укладеним та не доведено його нікчемність, зобов'язання за ним сторонами мають бути виконані в повному обсязі, а відповідачем не представлені докази сплати заборгованості.
Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Джемієт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2011 року у справі №5002-17/3782-2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що договір №26/10 від 25.08.2010 є нікчемним, тому не створює правових наслідків для сторін, відповідач також вважає, що суд не надав належної оцінки постановам Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 11.03.1997 року №68 та №89 від 25.03.2004 року. Обґрунтування та інші доводи викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2012 року апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Джемієт" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Лисенко В.А.
Розпорядженням керівництва суду від 26 березня 2012 року, суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Голика В.С. та суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Балюкову К.Г.
Заявник скарги у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач у судовому засіданні надав письмові заперечення, в яких зазначав, що спірний договір про надання у користування берегоукріплюючих та протизсувних споруд Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” уклало у відповідності до Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.1997.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
25 серпня 2010 року між Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" (далі-Управління) та Приватним акціонерним товариством "Джемієт", укладено договір №26/10 експлуатації берегоукріплюючих, протизсувних та пляжних споруд (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1 предметом Договору є майно, що знаходиться на балансі Управління, а саме: Берегоукріплюючі споруди міста Ялти, від мису Філорі до мису Монтодор, ділянка від буни №9 (включно) до буни №12(включно), довжиною 208 метрів.
У пункті 1.2 Договору сторони визначили, що Управління у відповідності до постанови Ради міністрів Автономної республіки Крим №68 від 11.03.1997 та діючого законодавства, надало користувачу (Приватне акціонерне товариство „Джемієт”) в експлуатацію Майно, а Користувач перераховує Управлінню кошти на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплюючих, протизсувних та пляжних споруд.
Розділом 3 Договору сторони визначили розмір та порядок здійснення розрахунків між сторонами: за 2010 рік розмір коштів, що передаються, складає 25312,07 грн. без врахування ПДВ (30374,48 грн. з ПДВ) відповідно до Додатку №4 до Договору №26/10; кошти за третій квартал 2010 року повинні бути перераховані на розрахунковий рахунок Управління впродовж десяти днів з дня підписання акту прийому - передачі майна та ін.
Судом першої інстанції встановлено, що договір №26/10 від 25.08.2010 відповідає вимогам чинного законодавства, не визнаний неукладеним або розірваним. Тому Договір є правомірним відповідно до вимог статті 204 Цивільного кодексу України.
На виконання умов договору №26/10 від 25.08.2010 позивачем було передано відповідачеві майно, однак грошові кошти у сумі 94616,21 грн (з урахуванням ПДВ) за 3-4 квартали 2010 року та 1-3 квартали 2011 року відповідачем не сплачені.
Позивачем 13.05.2011 на адресу відповідача була надіслана претензія (вих. №1441) з вимогою погасити заборгованість, що виникла на 01.04.2011 (т.1 а.с. 25).
У листі - відповіді Приватне акціонерне товариство "Джемієт" визнало факт виникнення заборгованості за договором № 26/10 від 25.08.2010, однак повідомило про неможливість виконання зобов'язання у зв'язку з простроченням виконанання зобов'язання перед ним третьою особою.
Крім того, Приватним акціонерним товариством "Джемієт" був без зауважень підписаний акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається наявність в нього заборгованості станом на 31.03.2011 в розмірі 55062,42 грн.(т.1 а.с.27)
Однак відповідачем заборгованість погашена не була, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача у сумі 94616,21 грн.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд №26/10 від 25.08.2010 року.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати коштів за договором №26/10 від 25.08.2010 підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 94616,21 грн. обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія відхиляє їх з наступних підстав.
Як стверджує скаржник у своїй апеляційній скарзі договір №26/10 від 25.08.2010 не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, а також укладений не уповноваженою особою, якою на думку відповідача, є Фонд державного майна Автономної Республіки Крим, не містить належний розрахунок орендної плати та взагалі є нікчемним.
Судова колегія вважає дані доводи необґрунтованими, оскільки п. 7.1 статті 7 Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.1997 року "Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, які схильні до впливу негативних природних процесів" доручено Кримському республіканському підприємству "Протизсувне управління" укладення договорів з організаціями на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, що знаходяться на його балансі, і фінансування робіт по капітальному ремонту та оновленню, незалежно від джерел фінансування.
Вищевикладене свідчить про те, що укладений між сторонами спору договір не є договором оренди державного майна. До того ж кошти, які перераховуються позивачеві, мають чітке цільове призначення: кошти на утримання протизсувних та пляжних споруд. Отже розмір плати не має розраховуватися за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Відповідно до викладеного, відносини за Договором №26/10 від 25.08.2010 року не підлягають, як стверджує заявник, регулюванню Законом України "Про оренду державного майна".
Частиною першою статті 658 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підписання сторонами та скріплення печатками юридичних осіб, свідчить про факт укладення договору.
Судова колегія зазначає, що даний договір був підписаний обома сторонами та скріплений печатками юридичних осіб. Дана обставина дає підстави зробити висновок, що сторони узгодили всі істотні умови договору. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Даний Договір судом недійсним визнано не було.
Згідно частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Оскільки законом обов'язковість нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору експлуатації №26/10 від 25.08.2010 не встановлена, відсутні інші вимоги чинного законодавства, по яких він є нікчемним, Договір у встановленому порядку недійсним не визнаний, суд не приймає доводи скаржника.
Дослідивши нормативні акти на які посилалося Приватне акціонерне товариство „Джемієт”, суд зазначає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на укладений між сторонами Договір №26/10 від 25.08.2010, оскільки містять різні джерела фінансування протизсувних заходів, в тому числі шляхом укладання Кримським республіканським підприємством „Протизсувне управління” договорів на експлуатацію берегоукріплювальних споруд.
Отже твердження скаржника з приводу того, що даний Договір є нікчемним та не тягне за собою правових насідків для сторін не відповідає обставинам справи.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Джемієт" не вбачається.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Джемієт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 31 жовтня 2011 року у справі № 5002-17/3782-2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2011 року у справі № 5002-17/3782-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя С.А. Рибіна
Судді К.Г. Балюкова
В.С. Голик
Розсилка:
1. Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30,Ялта,98600)
2. Приватне акціонерне товариство "Джемієт" (вул. Аврори, 28, смт. Восток,Ялта,98600)