Іменем України
27 березня 2012 року Справа № 5002-19/5022-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Фенько Т.П.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
заявника, ОСОБА_2, на підставі довіреності за № 1197 від 11.08.11, (Фізична особа-підприємець ОСОБА_3);
учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, (Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим);
учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, (Державний реєстратор Сімферопольської міської ради);
учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, (Залізничний районний суд м. Сімферополя);
учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, (Залізничний Відділ Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим);
учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, (Відділ з питань банкрутства Головного управління юстиції Міністерства);
представник кредитора, не з'явився, (Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк");
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І. ) від 06 лютого 2012 року у справі № 5002-19/5022-2011
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
за участю: Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
Державного реєстратора Сімферопольської міської ради (пр. Кірова, 52,Сімферополь,95000)
Залізничного районного суду міста Сімферополя (вул. Хромченко, 6 а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
Залізничного Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул.Київська, 81,Сімферополь,95051)
Відділ з питань банкрутства Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (вул. Довгоруківська, 16,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
кредитор: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (пр. Кірова/пров.Піонерський буд. 10/2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
про банкрутство
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст.47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Заявлену заяву мотивовано тим, що постійне збільшення боргових зобов'язань за рахунок пені і штрафних санкцій з боку кредитора, та неможливість їх виконати стали підставою для звернення до суду з заявою в порядку статті 47 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Також як на підставу для звернення з вищезазначеною заявою Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зазначила що, банком звернуто стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса на предмет іпотеки, яким забезпечувалось виконання зобов'язання за кредитним договором (рамкова угода) FW2201.47 від 26 вересня 2008 р. та укладеного на його умовах та підставі договору про надання траншу за №2201.4554/ FW2201.47 від 30 вересня 2008 р.
На підставі виконавчого напису нотаріуса відкрито виконавче провадження, яке триває більш ніж три місяця.
На предмет іпотеки державним виконавцем накладено арешт, але як зазначає боржник, вартості заставленого майна не вистачає для погашення виниклої заборгованості перед ПАТ «ПроКредит Банк», іншого майна у боржника немає, а оскільки розмір заборгованості перевищує розмір вартості майн,а на яке звернуто стягнення, тому підприємець просила порушити відносно неї справу про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2011 р. заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання, залучено до участі у справі банк, який обслуговує боржника -ПАТ «ПроКредит Банк».
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2011 року порушено справу про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2012 року провадження по справі №5002-19/5022-2011 про визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 банкрутом припинено.
Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що заявником, в порушення вимог частини 5 статті 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом»не доведено неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності.
Також судом звернуто увагу на те, що неможливість виконання грошових зобов'язань лише перед одним кредитором, вимоги якого забезпечені іпотекою, не може розглядатися судом як доказ безспірності заборгованості.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскарження заявником рамкових угод, за яким він отримав кошти від банку, свідчить про відсутність безспірності грошових вимог.
Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу від 06 лютого 2012 року у справі № 5002-19/5022-2011 скасувати. Справу скерувати до господарського суду АР Крим.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до умов договору від 26.09.2008 р. під заборгованістю розуміється сума усіх грошових зобов'язань позичальника перед кредитором строк виконання яких настав, але які на певну дату є невиконаними чи неналежно виконаними, а також зобов'язання, які виникли у зв'язку з порушенням Договорів.
Крім того, стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 19.04.2011 р. за №1514, яке триває і досі, оскільки боржником не сплачено суму боргу. Отже, на сьогодні існує непогашена заборгованість в розмірі 4038508,97 грн.
Також суд не врахував того, що заставленого майна не вистачає для задоволення в повному обсязі вимог ПАТ «ПроКредит Банк», про що свідчить оцінка майна, яка проведена державним виконавцем в рамках виконавчого провадження.
ФОП ОСОБА_3 суду наданий висновок ПП «Ленд - Аудіт», згідно з яким сума ліквідаційної маси боржника складає 2207000 грн. при заборгованості 4038508,97 грн., що свідчить про можливість визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом.
Як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, заявник апеляційної скарги посилався на те, що судом необґрунтовано вказано на недоказовість загрози неплатоспроможності боржника та зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, а саме ч.5 ст.7 Закону.
При цьому заявник посилається на неправильне розуміння судом зазначеної норми закону, оскільки боржник не має можливості задовольнити вимоги одного кредитора, не кажучи вже про інших кредиторів, мова про неможливість задоволення вимог яких йдеться у вищезазначеній нормі.
Також заявник апеляційної скарги не погодився з підставами для припинення провадження у справі, оскільки на його думку, за п.1-1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України можливе припинення провадження у разі якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредитором.
27 лютого 2012 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 прийнято до провадження апеляційного господарського суду та призначено розгляд справи у складі судової колегії: головуючого судді -Сікорської Н.І., суддів Остапової К.А., Ткаченка М.І.
05 березня 2012 року за розпорядженням заступника голови суду суддю Остапову К.А та суддю Ткаченка М.І. замінено на суддю Фенько Т.П. та суддю Проценко О.І.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
14 березня 2012 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду було продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладений розгляд справи на 27 березня 2012 року.
27 березня 2012 року у судове засідання з'явився лише представник ФОП ОСОБА_3, якій підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у неї.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності інших учасників провадження у справі про банкрутство за наявними у справі документами.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, заслухавши скаржника, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Розділом VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та статтею 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина -підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону про банкрутство.
Положеннями ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд самим боржником або його кредиторами.
Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про власне банкрутство стало виявлення факту загрози неплатоспроможності, тобто неможливість виконання грошових зобов'язань перед одним кредитором - публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк»за договором про надання кредиту. До такого висновку боржник дійшов на підставі аналізу власної господарської діяльності.
У підтвердження викладених обставин до заяви про порушення справи про банкрутство додана копія договору про надання траншу банком фізичній особі-підприємцю ФОП ОСОБА_3 №2201.4554/FW2201.47 від 30.09.2008 р.
Заявник вказує, що у забезпечення виконання вимог договору про надання траншу між боржником та банком укладено іпотечний договір № 2597-ІД1 від 29.09.2008 р., яким передано у заставу банку 2-х кімнатну квартиру, яка належить боржнику на праві власності. При цьому боржник зазначив, що про неможливість задоволення боржником вимог банку свідчить відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1514 виданого 19.04.2011 р. про звернення стягнення на заставлене майно.
На даний час вищезазначене виконавче провадження триває.
У той же час положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
Виходячи з вищевикладеного та аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.
При цьому необхідно звернути увагу на те, що наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні.
Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.
Втім, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
При здійсненні провадження у справі про банкрутство громадянина -підприємця за ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка наявності ознак неплатоспроможності такого боржника здійснюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.
Однак, наявність виконавчого провадження стосовно лише одного кредитора не свідчить про загрозу неплатоспроможності боржника у розумінні ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство, оскільки у цьому випадку відсутня конкуренція вимог кредиторів.
Як убачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 має заборгованість лише перед одним кредитором - ПАТ «ПроКредит Банк», тому посилання заявника про недостатність вартості майна для задоволення вимог даного кредитора не є належним доказом загрози неплатоспроможності, оскільки в забезпечення виконання зобов'язань за Рамковою угодою від 26 вересня 2008 року № FW/2201/47 та договором про надання траншу від 30 вересня 2008 року № 2201.4554/FW 2201.47 зі змінами та доповненнями до них, були укладені іпотечні договори, зокрема, між ПАТ "ПроКредит Банк" та ФОП ОСОБА_3 від 29 вересня 2008 року № 2597-ІД-1; між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "РЕАЛЕ" від 29 вересня 2008 року № 22.4414-ІД1, за якими було передано в іпотеку ПАТ "ПроКредит Банк" нерухоме майно, тому зобов'язання ФОП ОСОБА_3 є забезпеченими іпотекою.
Окрім того судова колегія звертає увагу на те, що майновим поручителем за укладеним договором іпотеки ФОП ОСОБА_3 є ТОВ „Реале”.
Отже, ризик не виконання ФОП ОСОБА_3 зобов'язання перед банком, забезпечено іпотекою, про що не заперечує й сам боржник.
Відповідно до норм ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави (а іпотека є видом застави - заставою нерухомого майна -ст. 575 Цивільного кодексу України) кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Нормами ст. 589 цього ж кодексу передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
На вказаних іпотечних договорах приватним нотаріусом ОСОБА_5 було вчинено виконавчі написи про звернення стягнення на нерухоме майно.
Даний виконавчий напис надано банком для примусового виконання державному виконавцю для стягнення заборгованості за рахунок предмету іпотеки.
Статтями 20, 21 Закону України "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Реалізація заставленого майна проводиться державним виконавцем у встановленому порядку через спеціалізовані організації з аукціонів (публічних торгів) .
Відповідно до статті 62-1 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.
Згідно із статтею 7 вищевказаного Закону примусова реалізація предмета іпотеки за виконавчими документами здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби. Для здійснення реалізації предмета іпотеки орган державної виконавчої служби укладає договір із суб'єктом підприємницької діяльності, який має право здійснювати операції з нерухомістю. Право вибору такого суб'єкта підприємницької діяльності та визначення умов реалізації предмета іпотеки належить іпотекодержателю.
У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором.
На даний час предмет іпотеки не реалізовано, але постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 березня 2012 року по справі №5002-23/2710-2011 за позовом ФОП ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" виконавчий напис нотаріуса від 19 квітня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за №1514, що був вчинений на договорі іпотеки №2597-ІД від 29 вересня 2008 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
Приймаючи вищезазначену постанову суд апеляційної інстанції врахував доводи позивача (ФОП ОСОБА_3) стосовно того, що нотаріус, при вчиненні напису, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України „Про нотаріат”, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172.
Отже, вимоги ПАТ "ПроКредит Банк" не є безспірними у розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Також матеріалами справи підтверджується, що заявником апеляційної скарги продовжується оскарження рамкових угод, за якими він отримав кошти від банку, про що свідчить Ухвала Центрального районного суду м. Сімферополя по справі № 2-3617/11 (том 2 а.с.38).
Тобто заявником не визнається безспірність грошових вимог, а за відсутності безспірністі, наприклад оскарження розміру суми заборгованості в суді чи оскарження дій державного виконавця або виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення суми боргу, неможливо встановити факт неплатоспроможністі, оскільки оспорюючи заявлені вимоги, боржник тим самим ставить під сумнів свій статус боржника.
Неплатоспроможність- це зовнішня ознака неоплатності боржника, тобто недостаток майнових активів для оплати заявлених кредиторських вимог.
Як вже зазначалось раніше, безумовними ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку і відсутність будь якої ознаки виключає провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до вимог ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження по справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження по справі підлягає припиненню.
А отже, якщо існує спір стосовно підстав для стягування сум заборгованості на момент відкриття провадження справи про банкрутство та в процесі розгляду справи про банкрутство, то цей факт лише свідчить про відсутність згоди боржника щодо звернення стягнення з нього сум заборгованості тобто невизнання себе боржником.
Про факт невизнання заборгованості свідчить оскарження боржником дійсності кредитних угод, на підставі яких виникла така заборгованість по справі №22/274 під час здійснення виконавчого провадження. Хоча боржником і зазначається, що судом апеляційної інстанції в задоволенні даного позову було відмовлено, але спроби визнати недійсними кредитні угоди вже під час провадження у справі про банкрутство робились ОСОБА_3 як фізичною особою, про що свідчить ухвала Центрального районного суду міста Сімферополя від 24.01.2012 р. по справі за №2-3617/11 (том 2 а.с.38).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що боржником не надано доказів безспірності кредиторських вимог, оскільки підстави такої вимоги оскаржуються самим боржником.
Господарський суд першої інстанції, відкрив провадження у справі про банкрутство, і після з'ясування усіх обставин, дійшов правильного висновку, щодо припинення провадження по справі, оскільки відсутність безспірності вимог виключає його подальше провадження.
З огляду на пункт 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про судову практику в правах про банкрутство»від 18.12.2009 р. законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору)».
Таким чином посилання заявника апеляційної скарги про відсутність підстав для припинення провадження на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого обґрунтування.
Також, судова колегія не приймає в якості доказу неплатоспроможності висновок ПП «Ленд - Аудіт», згідно з яким, сума ліквідаційної маси боржника складає 2207000 грн. при заборгованості 4038508,97 грн., що свідчить про можливість визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом.
Відповідно до статті 25 Закону передбачає, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення
2.Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2012 року у справі № 5002-19/5022-2011залишити без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді Т.П. Фенько
О.І. Проценко
Розсилка рекомендованою кореспонденцією:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
3. Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
4. Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (пр. Кірова/пров.Піонерський буд. 10/2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)