22 березня 2012 року 2а-467/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»(далі -позивач, Товариство) з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2011 №00005811501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9 036,70 грн., де 7 229,36 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 1 807,34 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
У судовому засіданні 22.03.2012 замінено відповідача у справі Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області його правонаступником -Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем порушено порядок складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки в ньому зазначено про порушення Товариством підпункту «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України. Хоч оскаржуване рішення Податкового органу прийнято на підставі акту перевірки від 07.10.2011 №901/15-1/20048090, проте це не відповідає дійсності, оскільки, висновок акту перевірки не містить відомостей щодо порушення позивачем п. 200.14 ст. 200 ПК України. За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення абз. 3 п. 198.6 ст.198 ПК України. Отже, Податковий орган фактично прийняв рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування на підставі порушень, що не були встановлені перевіркою.
В той же час, позивач стверджує, що висновки відповідача про порушення Товариством п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є хибними і такими, що не відповідають чинному податковому законодавству та законодавству, що діяло на дату виникнення правовідносин.
Зокрема, позивач вважає, що вказаний висновок є помилковим, оскільки відповідач не врахував той факт, що день виписки податкових накладних, які були підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) та дата виникнення у Позивача права на податковий кредит припадають на період до набрання чинності Податкового кодексу України, тобто в період дії Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168/97-ВР) та Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181-ІІІ), статтею 15 якого встановлений граничний строк давності визначення сум податкових зобов'язань (1 095 днів).
Таким чином, Товариством правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних, а вищезазначені правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства, а також, законодавства, що діяло на момент виникнення правовідносин, та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити, зокрема, з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову, які полягають в наступному.
В порушення абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем до податкового кредиту включено суму ПДВ, відображену в отриманих податкових накладних, термін виписки яких перевищує 365 днів в розмірі 7 229,36 грн.
Також, в обгрунтування власної позиції відповідач зазначає, що Податковим кодексом України, як і Законом №168/97-ВР передбачено ряд можливостей своєчасного включення даних отриманих податкових накладних до складу податкового кредиту, що є обов'язком платника податку. В той же час, відповідно до поданої Товариством звітності за період з березня 2010 року, а саме Додатку № 8, відсутні заяви із скаргою на постачальників, що видали податкові накладні, з дня виписки яких минуло 365 календарних днів.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов наступних висновків.
Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»зареєстроване Бориспільською районною державною адміністрацією від 25.03.1994, код ЄДРПОУ -20048090, на податковий облік в органах державної податкової служи взято 05.06.2003 під №1660-04, зареєстровано платником ПДВ 09.06.2003, свідоцтво №13582425.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2011 посадовими особами Податкового органу проведено камеральну перевірку Товариства, за результатом якої складено акт від 07.10.2011 №901/15-1/20048090 про результати камеральної перевірки з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року (далі -Акт).
В ході перевірки зафіксовано висновки щодо порушення позивачем положень абзацу 3 пункту 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 7 229,36 грн. У зв'язку з викладеним, відповідно до п.123.1 ст. 123 ПК України, враховуючи факт нарахування Товариству штрафу в розмірі 25% за завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на підставі акту перевірки від 12.09.2011 №619-63/23-1/20048090, відповідач дійшов висновку що описане в Акті порушення є повторним, тому штрафна санкція складає 50% завищеної суми бюджетного відшкодування, а саме 3 614,68 грн.
У зв'язку із незгодою з висновками Акту позивач підписав його із запереченнями, які були надіслані до відповідача 01.11.2011 листом № 1-1-03/720 (вхідний Бориспільської ОДПІ від 01.11.2011 №9942/10) у порядку, передбаченому п. 86.7 ст.86 ПКУ.
08.11.2011 листом від 07.11.2011 №8251/7/15-1 позивач отримав відповідь Податкового органу, згідно з якою залишив результати перевірки та Акт перевірки від 07.10.2011 без змін.
За результатами здійсненої перевірки та на підставі Акту Податковим органом стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2011 року №00005811501, з якого вбачається, що на підставі Акту встановлено порушення Товариством підпункту «б»пункту 200.14 статті 200 ПК України. при цьому даним рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7 229,36 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25% від суми завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, а саме 1 807,34 грн.
Позивач не погодився з отриманим повідомленням-рішенням відповідача та подав скаргу від 17.11.2011 №1-1-03/786 до Державної податкової адміністрації в Київській області, якою просив скасувати повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 10 листопада 2011 року №00005811501 та задовольнити скаргу платника податків повністю.
Рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 17.01.2012 №125/10/25-017/379,380-112 про результати розгляду первинних скарг, скаргу позивача на повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 10 листопада 2011 року №00005811501 залишено без задоволення.
Позивач, не погоджується з вищезазначеним повідомленням-рішенням, вважає його протиправним і не обґрунтованим та таким, що повністю не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду.
З Акту встановлено, що висновки Податкового органу щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним чином.
Товариством до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість, визначену в отриманих податкових накладних на загальну суму 7 229,36 грн., термін виписки яких перевищує 365 днів.
Таке порушення призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 7 229,36 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2011 року на вказану суму.
Так, судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій податкових накладних і реєстру отриманих податкових накладних за липень 2011 року, Товариством 31.07.2011 отримано, зокрема, податкову накладну від 31.03.2010 №280 на загальну суму 251,18 грн., в т.ч. ПДВ -41,86 грн., видану продавцем ТОВ «Туристична фірма «Авіатур-Суми», та податкову накладну від 31.03.2010 №550 на загальну суму 43 125,00 грн., в т.ч. ПДВ -7 187,50 грн., видану продавцем ДП «Антонов».
Як пояснив представник Позивача, Товариством включено до податкового кредиту за серпень 2011 року суми податку на додану вартість згідно із вказаними податковими накладними, отриманими від постачальників у період відмінний від дати фактичної їх виписки, на підставі ст. 15 Закону №2181-ІІІ.
Формування податкового кредиту з урахуванням сум податку, що містяться у податкових накладних, які були виписані у попередніх податкових періодах позивач обґрунтовував тим, що суми податку, що були сплачені позивачем не були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, які в подальшому отримані працівниками позивача із запізненням.
Також, представник позивача пояснив суду, що зазначені податкові накладні були доставлені Товариству кур'єром. Єдиним доказом їх отримання саме у липні 2011 року є лише реєстр отриманих податкових накладних, а посилання відповідача під час обгрунтування заперечень проти позову на положення статті 201 ПК України та підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР щодо оскарження дій чи бездіяльності продавця товарів/послуг є необгрунтованим, оскільки таке оскарження є правом платника податків, а не обов'язком.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що спір між сторонами виник внаслідок різного тлумачення сторонами приписів законодавства, що регулюють питання формування податкового кредиту поточного звітного періоду, зокрема, чи правомірними є дії позивача щодо формування податкового кредиту у серпні 2011 року на підставі податкових накладних, складених продавцями товарів -контрагентами позивача у березні 2010 року.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законом №168/97-ВР, Законом №2181-ІІІ та ПК України.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до пункту 58.2 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктом «б»пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Таким чином, даною нормою визначений випадок надсилання платнику податку податкового повідомлення, в якому зазначається сума перевищення та підстави її вирахування.
Отже зазначення даної норми як встановленого порушення у податковому повідомленні-рішенні є помилковим. Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в оскаржуваному рішенні в порушення вимог ПК України не вказано норми податкового законодавства, порушення яких, зафіксовані при перевірці.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України передбачено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, судом не взято до уваги посилання позивача на факт порушення Податковим органом порядку складання оскаржуваного повідомлення-рішення, оскільки зазначене не звільняє платника податків від обов'язку сплати податкових зобов'язань, якщо їх визначено правомірно та обґрунтовано.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, суд не бере до уваги посилання Податкового органу, як на підставу правомірності прийнятого ним рішення, на положення абзацу 3 пункту 198.6 ст. 198 ПК України, де зазначено, що, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Поряд з цим, порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, встановлені п. 7.4, 7.5, 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у редакції, чинній на час здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому, законодавець не встановлює, що період виникнення права платника податку на податковий кредит та дата складання податкової накладної обов'язково збігаються у часі.
Обмеження лише існували щодо строків подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, а саме, такі заяви можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України № 2181).
В силу положень пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач не оспорює розмір суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем своїм контрагентам у попередньому звітному періоді, та що такі суми підтверджені належно оформленими податковими накладними.
Тобто, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкові накладні, одержані із запізненням, включаються до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, суми податкового кредиту по таких податкових накладних відображаються в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду (рядок 10.1 декларації з податку на додану вартість).
Відповідно до вимог Закону України № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.
Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.
Позивач формував податковий кредит, включаючи до нього відповідні суми податку на додану вартість по мірі отримання податкових накладних від контрагентів, що узгоджується з нормами Закону.
Суд не бере до уваги посилання Податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови від надання податкових накладних, оскільки за змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР звернення з такими скаргами є правом платника, а не його обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента від надання податкової накладної. В даному випадку, податкові накладні були складені контрагентами позивача, але отримані ним у інший звітний період від дати складання, що не зумовлює необхідність звернення платника податку до податкового органу з відповідними скаргами.
Закон № 168/97-ВР містить пряму заборону на включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, передбаченими підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону.
Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.
У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та поставка товарів, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Крім того, Закон № 168/97-ВР не передбачає, що право платника податків на податковий кредит припиняється з підстав несвоєчасного отримання податкових накладних від продавців (постачальників) товарів, а лише забороняє його формування у звітному періоді, в якому такі податкові накладні відсутні.
Так, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, тобто, належним чином оформленими податковими накладними.
Виходячи із системного аналізу положень пп. 7.4.5 п. 7.4 у взаємозв'язку з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до законодавства. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Позивачем надано копію реєстру отриманих податкових накладних за липень 2011 року, з яких вбачається, що податкові накладні, на підставі яких сформовано спірну суму податкового кредиту, Товариством отримано 31 липня 2011 року, тоді як дата їх складання -31.03.2010.
Представник позивача пояснив суду, що зазначені податкові накладні були доставлені товариству кур'єром лише у липні 2011 року, у зв'язку з чим відображені в них суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту Товариства за серпень 2011 року. Таким чином, Товариством не порушено граничний строк для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), який встановлено підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону №2181-ІІІ.
Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на суб'єкта владних повноважень покладає обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, пояснень представників сторін, системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена; правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2011 року сум податку на додану вартість, сплачених у попередньому звітному періоді на підставі отриманих із запізненням від продавців належним чином оформлених податкових накладних від 31.03.2010, позивачем доведена, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Документально підтвердженими судовими витратами позивача на час розгляду справи є сплата останнім судового збору, яка підлягає присудженню позивачу.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 10 листопада 2011 року №00005811501.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (код ЄДРПОУ - 20048090) судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 березня 2012 р.