Справа № 1817/1545/12
02 квітня 2012 року Сумський районний суд Сумської області
під головуванням судді Куца В.І.
при секретарі Домненко Н.І.
з участю представника позивача Герман І.В. та
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом
Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
в особі його Сумської обласної дирекції до
ОСОБА_2,
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумчанка-Тепігтар»,
про стягнення 875 728 гривень 1 копійки
заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі його Сумської обласної дирекції звернулося до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що 20 березня 2007 року між банком та ТОВ «Сумчанка -Тепігтар»було укладено генеральну кредитну угоду, в рамках якої було укладено 4 кредитних договори з відповідними додатковими угодами на загальну суму 1000000 гривень. Поручителем по даному кредитному договору виступив ОСОБА_2. Але на даний час відповідач не виконує умов договору, а саме не погашає щомісячний кредит та відсотки. Станом на 21 грудня 2010 року заборгованість за генеральною кредитною угодою склала 875728 гривень 01 копійка, яку позивач просив стягнути з відповідача в примусовому порядку, а також витрати по сплаті судового збору та ІТЗ відповідно 1700 та 236 гривень.
В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав повністю, оскільки за рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 08 лютого 2012 року був визнаний недійсним договір поруки від 07 лютого 2007 року..
Представник третьої особи - ТОВ «Сумчанка-Тепігтар»в судове засідання не з*явився, направивши до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з в задоволенні позову необхідно відмовити за його необгрунтованістю.
В суді встановлено, що 20 березня 2007 року між позивачем і відповідачем було укладено генеральну кредитну угоду № 012/15-12/2571, в рамках якої було укладено чотири кредитних договори:
1. Кредитний договір № 012/06-11/2199 від 22 вересня 2006 року та додаткові угоди до нього на загальну суму кредиту 400000,00 гривень зі сплатою 17,0 % строком до 18.03.2012 року;
2. Кредитний договір № 012/15-12/2571/1 від 20 березня 2007 року та додаткові угоди до нього на загальну суму кредиту 200000,00 гривень зі сплатою 17,0 % річних строком до 18.03.2012 року;
3. Кредитний договір № 012/10-12/3382 від 28 березня 2008 року та додаткові угоди до нього на загальну суму кредиту 200000,00 гривень зі сплатою 18 % річних строком до 20.03.2009 року;
4. Кредитний договір № 012/15-12/3512 від 05 серпня 2008 року та додаткові угоди до нього на загальну суму кредиту 200000,00 гривень зі сплатою 22,5 % строком до 18.03.2012 року.
Поручителем по даному кредитному договору виступив ОСОБА_2, про що був відповідно укладений договір поруки від 07 лютого 2007 року, де зазначено, що поручитель у випадку невиконання таабо прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором. Позичальник не виконує умов договору, а саме не погашає щомісячний кредит та відсотки, станом на 21 грудня 2010 року заборгованість складає 875728 гривень 01 копійку.
08 лютого 2012 року за рішенням Зарічного районного суду м.Суми договір поруки без номера від 07 лютого 2007 року укладений в м.Суми між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»був визнаний недійсним. Оскільки замість відповідача договір поруки був підписаний іншою особою, письмова форма договору з ОСОБА_2 щодо забезпечення виконання ним кредитного зобов*язання дотримана не була.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).
Таким чином суд вважає, що необхідно відмовити в в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль»в особі його Сумської обласної дирекції до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумчанка-Тепігтар», про стягнення 875 728 гривень 1 копійки заборгованості за кредитними договорами, за його необгрунтованістю, оскільки відсутні правові підстави для його задоволення..
Керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 212 -215 ЦПК України, ч.ч. 1,2, 3,5 ст. 203, ч.ч.1,3 ст.215, 553-555 ЦК України,
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль»в особі його Сумської обласної дирекції до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумчанка-Тепігтар», про стягнення 875 728 гривень 1 копійки заборгованості за кредитними договорами: від 22 вересня 2006 року, 20 березня 2007 року, 28 березня 2008 року та 5 серпня 2008 року, які укладені на умовах генеральної кредитної угоди від 20 березня 2007 року, за його необгрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.
Суддя В.І.Куц