Справа №11-97/12 02.02.2012 02.02.2012 02.02.2012
Справа № 11-97/12 Головуючий суду 1 інстанції:
Категорія: ст. 191 ч.1 КК України Галагуза В.В.
Доповідач: Войтовський С.А.
02 лютого 2012 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Войтовського С.А
суддів - Куценко О.В., Значок І.С.
при секретарі - Болмосовій І.В.
за участю прокурора - Іванова А.О.
засудженої - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Миколаєва, громадянка України, не заміжня, маюча на утриманні сина ІНФОРМАЦІЯ_2, офіційно не працююча, раніше не судима, прож. за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1,
- засуджена за ст. 191 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст.76 КК України ОСОБА_2 зобов'язана не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Згідно вироку ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні злочину при наступних обставинах.
ОСОБА_2, працюючи на підставі трудового договору б/н від 01.03.2011 року на посаді продавця ПП «Лі-Ка Плюс», будучи матеріально відповідальною особою, в період з 15.08.2011 року по 07.09.2011 року, згідно розпорядку роботи з 7 до 22 год., знаходячись за місцем роботи - в кіоску, розташованому по вул. Потьомкінській,131-б в м. Миколаєві, користуючись тим, що в її віданні перебувають матеріальні цінності, які належали ПП «Лі-Ка Плюс», порушуючи договір про повну матеріальну відповідальність, привласнювала грошові кошти, використовуючи їх на власні потреби.
Крім того, в період роботи продавцем ОСОБА_2 без відома власника ПП «Лі-Ка Плюс» передавала іншій особі товароматеріальні цінності, за що отримувала грошову винагороду.
07.09.2011 року комісією ПП «Лі-Ка Плюс» при проведенні інвентаризації в торгівельному кіоску по АДРЕСА_3 була виявлена нестача грошових коштів в сумі 18 209 грн., які ОСОБА_2 привласнила та розтратила при вище зазначених обставинах.
В апеляції помічник прокурора, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженої вважає, що вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з невірним застосуванням кримінального закону. Посилається на те, що в порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України, ОСОБА_3 призначено покарання у виді обмеження волі, хоча вона має на утриманні дитину 2003 року народження. Також зазначає, що санкція ч. 1 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю строком до 3 років чи без такого, проте судом вказане покарання не призначено і рішення в цій частині не мотивовано. Просить скасувати вирок суду та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною у скоєні злочину передбаченого ст. 191 ч.1 КК України та призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальність строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік та покласти обов'язки, передбачені п.п.2,3,4 ст. 76 КК України.
Заслухавши доповідь судді; засуджену ОСОБА_2, яка вважала вирок законним і обґрунтованим; думку прокурора Іванова А.О., який підтримав апеляцію частково і просив не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю та про необхідність скасування вироку в частині призначення основного покарання; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція помічника прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку.
Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ст. 191 ч.1 КК України, як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене особі.
В цій частині вирок не оскаржується. Справа розглянута в порядку ст. 299 КПК України.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.378 КПК України, вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та необхідності застосування більш суворого покарання, з постановленням в цій частині свого вироку.
Доводи прокурора про те, що при призначенні покарання засудженій ОСОБА_2, суд порушив вимоги ст. 61 КК України, є слушними.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів 1 та 2 групи.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджена ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, отже покарання у виді обмеження волі до неї застосовувати було неможливо (а.с.108). Також вона офіційно не працює і постійного доходу не має.
Призначаючи покарання, апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до вимог ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_2, яка раніше не судима, характеризується позитивно. Як обставини, що пом'якшують покарання, апеляційний суд враховує наявність на утриманні неповнолітньої дитини, яку вона виховує одна, визнання ОСОБА_2 своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину та скоєння злочину в силу тяжких сімейних обставин. З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та про можливість її звільнення від відбування призначеного основного покарання, на підставі ст.75 КК України, з покладенням певних обов'язків, передбачених п.п.2,3 ст.76 КК України.
В зв'язку із звільненням ОСОБА_2 тільки від основного покарання та, враховуючи те, що таке зобов'язання, як періодична явка для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, про що просив прокурор в апеляції, є зайвим, то апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляцію помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва задовольнити частково.
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2011 року відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_2 за ст. 191 ч.1 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік та покласти обов'язки, передбачені п.п.2,3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі одного місяця з моменту його проголошення.
Судді
Войтовський С.А. Куценко О.В. Значок І.С