Справа № 22-ц-878/12 15.03.2012 15.03.2012 15.03.2012
Справа № 22ц-878/2012 Головуючий у першій інстанції: Павлова Ж.П.
Категорія 34 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.
іменем України
15 березня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Дубовій К.В.,
за участі відповідача ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2011 року, ухваленого
за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У грудні 2010 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 25 червня 2009 року у м. Миколаєві з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем «ЗАЗ 1103», д.н. НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок чого було пошкоджено його автомобіль “Чері”, д.н. НОМЕР_2.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_4 14772 грн. 96 коп. завданих матеріальних збитків (відновлюваного ремонту) та 10000 грн. моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2011 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 14772 грн. 96 коп. матеріальної шкоди та 147 грн. 72 коп. судових витрат та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки шкода в результаті ДТП завдана позивачу саме з вини ОСОБА_4, дії якого не відповідали вимогам ПДР України і знаходилися в причинному зв'язку з ДТП, то обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди лежить саме на відповідачеві.
Однак не з усіма висновками суду можна погодитись.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль «ЗАЗ 1103», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 скоїв наїзд на автомобіль, який на праві власності належить позивачу. Автомобіль позивача зазнав пошкодження.
Згідно рахунку виконаних робіт та витрат на матеріали розмір відновлювального ремонту складає 13074 грн. (без ПДВ)
Позивач просив стягнути з відповідача 14772 грн. 96 коп. вартості ремонту, в тому числі з урахуванням ПДВ в розмірі 1698 грн. 96 коп.
Разом з тим, позивач не надав доказів того, що йому нараховувався ПДВ та він його оплатив.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при визначені розміру матеріальної шкоди, яка заподіяна позивачу, слід виходити з розміру відновлювального ремонту без врахування ПДВ.
Крім того, як вбачається з полісу № ВС/4969437, 11 березня 2009 року відповідач ОСОБА_4 уклав з АСТ «Вексель» договір страхування.
Відповідно до полісу страховик забезпечує відшкодування шкоди, завданої майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Згідно страхового акту № 1120/09/ЦВ від 2 грудня 2009 року, складеного страховиком АСТ «Вексель», страхове відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_5 становить 11334 грн. 14 коп.
За ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 1 липня 2004 року (далі - Закон № 1961-IV) передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто, виходячи із суті такого страхування Закон № 1961-IV має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.
Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язання сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням).
У ч. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом положень Закону № 1961-IV та ст.1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування. При цьому, у разі незгоди, особа, яку визнано винною в скоєнні ДТП, сплачує різницю між сумою відшкодування, яка заподіяна внаслідок ДТП, та сумою, яка повинна бути відшкодована страховиком.
Отже, оскільки ОСОБА_4 заперечує сплачувати позивачу розмір шкоди в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню 1739грн. 86 коп. різниці між розміром відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля (13074 грн.) та сумою страхового відшкодування, яка повинна сплачуватись страховиком (11334 грн. 14 коп.)
Та обставина, що АСТ «Вексель» визнано банкрутом постановою господарського суду міста Києва від 18 травня 2010 року та відкрита ліквідаційна процедура, не є достатньою підставою для стягнення з відповідача шкоди в повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 Закону № 1961-IV у разі визнання банкрутом страховика - учасника МТСБУ та недостатності коштів та майна такого страховика, зобов'язання останнього за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності по відшкодування шкоди потерпілим виконує МТСБУ.
Разом з тим, суд не звернув належної уваги на вказані обставини справи та вимоги матеріального права та дійшов помилкового висновку про можливість відшкодування матеріальних збитків потерпілому винною особою на загальних підставах.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, із зменшенням загальної суми стягнення з 14772 грн. 96 коп. до 1739 грн. 86 коп.
Колегія суддів не дає оцінку відмови суду в задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки сторони рішення в цій частині не оскаржували.
Доводи апелянта про те, що позивачем не доведена вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наданим позивачем рахунком виконаних робіт та витрат на матеріали (а.с. 9).
До того ж, будь-яких доказів того, що дійсні витрати позивача є меншими, ніж заявлені в позові, ОСОБА_4 суду не надав.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, також підлягає зміні розподіл судових витрат.
За частиною 1 вказаної норми, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи розмір судових витрат позивача в суді першої інстанції (267 грн. 72 коп.) та відповідача при подачі апеляційної скарги (160 грн. 95 коп.), а також пропорційність задоволених позовних вимог та частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, розміри судових витрат, які присуджуються сторонам, є майже рівними. За такого, судові витрати на користь жодної із сторін не стягуються.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2011 року в частині стягнення матеріальної шкоди змінити.
Зменшити розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 з 14772 грн. 96 коп. до 1739 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 86 коп.
Рішення суду в частині вимог про стягнення моральної шкоди залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: