Справа №22-ц-849/12 12.03.2012 12.03.2012 12.03.2012
справа № 22ц-849/2012 Головуючий у першій інстанції: Гажа О.П.
категорія 57 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
іменем України
12 березня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Шаманської Н.О.,
Лівінського І.В.,
при секретарі судового засідання Крамаренко Л.С.,
за участі: представника позивача ОСОБА_3,
відповідачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю “Бриз”
на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 січня 2012 року
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз» (далі - ТОВ «Бриз») до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення боргу шляхом реалізації нерухомого майна,
В серпні 2009 року ТОВ «Бриз» звернулося з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення боргу шляхом реалізації нерухомого майна.
Позивач зазначав, що 4 вересня 2008 року уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - маслоцеху, в АДРЕСА_1. При цьому, він притримав передачу маслоцеху відповідачу, оскільки останній не розрахувався за вказаним договором.
В подальшому, ОСОБА_6 продав маслоцех ОСОБА_4 Однак, фактично передача спірної нежитлової будівлі не відбувалася.
Посилаючись на те, що ОСОБА_6 не виконав зобов'язання за договором купівлі-продажу, позивач просив реалізувати спірну будівлю маслоцеху в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку» за початковою вартістю 58850 грн. та за рахунок цих коштів відшкодувати ТОВ “Бриз” борг в розмірі 50000 грн.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 січня 2012 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ “Бриз”, посилаючись на незаконність рішення суду, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бриз» поставило питання про реалізацію спірного маслоцеху на підставі ст. 591 ЦК України, та відшкодування ТОВ “Бриз” боргу ОСОБА_6 за правилами притримання.
Згідно ст. 594 ЦК України право притримання речі має кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків.
Судом встановлено, що 4 вересня 2008 року ТОВ «Бриз» уклало з ОСОБА_6 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - маслоцеху, розташованого в АДРЕСА_1 за 50000 гривень. З тексту договору вбачається, що розрахунки за вказаний об'єкт нерухомості між сторонами відбулися. В подальшому ОСОБА_6 зареєстрував право власності на маслоцех та продав його ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором від 16 жовтня 2008 року.
Водночас, спірний маслоцех до цього часу перебуває у користуванні ТОВ «Бриз».
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 4 вересня 2008 року ОСОБА_6 склав розписку, в якої зобов'язався повернути ОСОБА_3 борг у розмірі 124000 грн.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Бриз» посилалось на те, що ОСОБА_6 не розрахувався за маслоцех, підтвердженням цього є вказана розписка. Тому вважало, що має право задовольнити свої вимоги про стягнення боргу за договором купівлі-продажу з вартості маслоцеху за правилами притримання.
Між тим, застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання як притримання, можливе за наявності по-перше, боргових зобов'язань боржника перед кредитором, та по-друге, правомірного володіння кредитором річчю, що підлягає передачі боржникові.
Відповідно ч. 1 ст. 182 ЦК України речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації.
Разом з тим, позивач не надав документів, які б підтверджували правомірність володіння спірним маслоцехом в розумінні ст. 182 ЦК України.
Крім того, позивачем не надано доказів боргових зобов'язань ОСОБА_6 перед ТОВ «Бриз».
Розписка, яку склав ОСОБА_6 про борг перед ОСОБА_3, не може бути достатнім доказом наявності боргових зобов'язань ОСОБА_6 перед ТОВ «Бриз».
Та обставина, що ОСОБА_3 є директором ТОВ «Бриз», не створює для ОСОБА_6 обов'язків перед ТОВ «Бриз», які б витікали з цієї розписки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги ТОВ «Бриз» про реалізацію спірного маслоцеху з підстав вказаних позивачем задоволенню не підлягають.
Оскільки такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, рішення підлягає залишенню без зміни на підставі ч. 2 ст. 308 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що маслоцех може бути реалізований за правилами ст. 591 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення положень параграфу 7 глави 49 ЦК України.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Бриз” відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 січня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: