Справа № 22-ц-625/12 23.02.2012 23.02.2012 23.02.2012
Справа № 22ц-625/2012 Головуючий у першій інстанції: Костюченко Г.С.
Категорія 52 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.
іменем України
23 лютого 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Скопенко В.М.,
за участю: позивача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,
представника відповідача Власенко М.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”
(далі - ДП “Миколаївоблавтодор”)
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2011 року
за позовом
ОСОБА_4 до ДП “Миколаївоблавтодор”, філії “Миколаївський ДЕД” ДП “Миколаївоблавтодор” про захист трудових прав,
В жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до філії “Миколаївський ДЕД” ДП “Миколаївоблавтодор” про захист трудових прав.
Позивач зазначав, що з травня 2005 року працював в філії “Миколаївський ДЕД” ДП “Миколаївоблавтодор” асфальтобетонником-варильником 6 розряду. 15 квітня 2010 року отримав травму на виробництві, в зв'язку з чим з 26 травня по 17 вересня 2011 року знаходився на лікарняному. Наказом від 28 лютого 2011 року його було звільнено з підстав передбачених п.4 ст.40 КЗпП України.
Посилаючись на незаконність наказу про звільнення, позивач просив суд поновити його на раніше займаній посаді, зобов'язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час непрацездатності з 28 лютого 2011 року, а також стягнути з відповідача 5000 гривень моральної шкоди.
Ухвалою суду від 23 листопада 2011 року до участі у справі залучено у якості співвідповідача ДП “Миколаївоблавтодор”.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2011 року позов задоволено. Ухвалено поновити позивача на посаді асфальтобетонника - варильника філії “Миколаївський ДЕД” ДП “Миколаївоблавтодор”. Крім того, суд стягнув з ДП “Миколаївоблавтодор” на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31226,76 грн., 5000 грн. моральної шкоди та розподілив судові витрати.
В апеляційній скарзі ДП “Миколаївоблавтодор”, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду та порушення судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що підставою для поновлення позивача на роботі є те, що відповідач порушив порядок звільнення, оскільки перед звільненням за прогули не відібрав у позивача письмові пояснення, а також несвоєчасно ознайомив його з наказом про звільнення.
Однак з такими висновками суду погодитися не можна.
Так, відповідно до положень п. 4 ст. 40 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору може бути прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 працював у філії “Миколаївський ДЕД” ДП “Миколаївоблавтодор” асфальтобетонником-варильником 6 розряду. 15 квітня 2010 року позивач отримав виробничу травму, внаслідок чого знаходився на лікуванні до 12 жовтня 2010 року.
З 12 жовтня 2010 року позивачу надавались відпустки, строк перебування в яких закінчився 3 лютого 2011 року.
Разом з тим, з 4 лютого позивач на роботу не вийшов, будь-яких документів, підтверджуючих поважність причин такого не виходу на роботу відповідачу не надав.
До того ж, 9 лютого 2011 року підприємство направило позивачу лист, в якому запропонувало повідомити причин відсутності на роботі (а.с. 113-114). ОСОБА_4 отримав цей лист 11 лютого того ж року, однак відповіді не надав.
Отже, після 4 лютого 2011 року ОСОБА_4 був відсутній на роботі без поважних причин, тобто вчинив прогул, що є підставою для звільнення за правилами п. 4 ст. 40 КЗпП України.
14 лютого 2011 року профкомом підприємства дав згоду на звільнення ОСОБА_4 за прогули, а 28 лютого того ж року наказом № 09-к позивача звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при звільненні ОСОБА_4 з роботи відповідач не допустив порушень трудового законодавства, які б могли бути підставою для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.
Доводи позивача про те, що він не виходив на роботу за станом здоров'я, належними доказами по справі не підтверджуються.
Разом з тим, суд першої інстанції на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права належної уваги не звернув. Крім того, суд помилково надав оцінку порядку ознайомлення позивача з наказом про звільнення, як підставу для поновлення на роботі, оскільки таких вимог позивач не заявляв, а тому це не має правового значення для даної справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції грубо порушив норми матеріального та процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Водночас, таке рішення не перешкоджає позивачу звернутись з позовом про захист трудових прав з інших підстав.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та філії “Миколаївський ДЕД” ДП “Миколаївоблавтодор” про захист трудових прав відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: